Чому на Поліссі мозолю називають жабою? (До етимології слов`янських дериватів з коренем *zab-), Детальна інформація

Чому на Поліссі мозолю називають жабою? (До етимології слов’янських дериватів з коренем *zab-)

Номен жаба ‘Rana’ < *zaba належить нині до етимологізованих: більшість дериватів від *zab– зводяться до архісеми ‘волога, аморфна маса’ [ЕСУМ, II, 183; ЭСБМ, III, 190; Фасмер, II, 32]. Не викликає сумніву, що *\x017Eaba ‘Rana’ первинно ‘волога, аморфна, драглиста маса’, оскільки відповідники праслов’янському номену, що сягає індоєвропейського *guebha знаходимо й в інших індоєвропейських мовах (переважно германських). Однак семантична дисперсність номінантів з коренем *\x017Eab- у слов’янських мовах (див. додаток) не дозволяє однозначно звести їх до однієї архісеми. Зовсім непросто семантично обґрунтувати етимологічну близькість жаба ‘Rana’, зхпл. жаба ‘мозоля’, схсл. жаба ‘стенокардія’, срдпл. жабіцца ‘гнутись’, п.діал. zabica ‘поперечна або скісна палка у дверях’. Можливо, для пояснення слов’янських утворень із коренем жаб- варто брати до уваги кілька архісем.

Безхвості земноводні (далі б.з.) відомі з другого періоду кайнозойської ери [УРЕ, V, 40]. У Європі поширено їх 8 родів, 12 видів (усього в природі, відповідно, 138 і 800) [БЕ, V, 320]. Проте, не зважаючи на таку древність реалії (кілька мільйонів років), номени для її позначення оригінальні і спільні лише для споріднених мов, як досить оригінальна (часто навіть національна) їхня мотивація:

англ. Frog, нім. Frosch зводяться до *preu- ‘стрибати’ [Wahrig, 505; Kluge, 211; OD, 378];

англ. toad- до *tadige, *tadde [OD, 927];

псл. *zaba, лат. Bufo – до gu\x0113bh-‘слизистий, в’ялий, відвислий’ [ЕСУМ, II, 183; Walde, I, 121]; допускається як звуконаслідувальне [ЭСБМ, III, 190; Machek, 721];

лат. Rana, фр. grenouille пов’язуються з лат. ranuncula, яке, у свою чергу, зводиться до *racsna ‘крикун’ [Walde, II, 416; Gammilscheg, 497];

фр. crapaud – до crape ‘сміття, нечистоти’, ‘лишай, короста’ [Gammilscheg, 272];

нім. Krote, гр.(((((((( - до *guredh-, *gurdhn ‘жаба’ (Kluge, 408; Boisacq, 117(;

гр. (((((((( деякі дослідники допускають зближення з лат. Botrax ‘ящірка’ (Chantraine, 170(;

укр., блр., ропуха, п., ч. ropucha – до *хorp-/ *korp- ‘шершавий, нерівний’ [Фасмер, III, 503; ЕСУМ, III, 41];

лит. Rupeze. лтс. rupuris пов’язуються з rupus ‘шершавий, вибоїстий’ і зводяться до *uraksna ‘шиповатий, шершавий’, а далі до гр.((((( ‘хребет’ [Walde, II, 416];

рос. лягушка пов’язується з ляга і далі зводиться до семи ‘слизький, мокрий’ [Фасмер, 11, 548; Маковский, 124].

Таким чином, основні мотиваційні ознаки (м.о.) номенів на позначення б.з. в індоєвропейських мовах зводяться до:

‘слизистий, аморфний, в’ялий’;

‘нерівний, шершавий’;

‘нечистоти, непотріб’;

‘звуконаслідування’.

Попри значну кількість видів б.з. і велику їх зовнішню подібність, у мовах (індоєвропейські, тюркські, фіно-угорські [Севортьян, 42; УРС, 52; ВРС, 74]) послідовно протиставляються лише дві назви:

укр. жаба - ропуха;

блр. Жаба - ропуха;

рос. лягушка - жаба;

п. \x017Eaba – ropucha;

ч. \x017Eaba - ropucha;

лат. Rana - Bufo;

анг. Frog - toad;

нім. Frosсh - Kroete;

фр. Grenouille - crapaud;

ісп. Rana - sapo;

італ. Rana - rospo,