Чому на Поліссі мозолю називають жабою? (До етимології слов`янських дериватів з коренем *zab-), Детальна інформація

брак у полотні





х х

х





наріст на крижах у коня







х

х



Зведення псл *zaba до *gu\x0113bha ‘аморфна, волога, слизиста маса’ на фонетичному і семантичному рівнях обґрунтоване. Зваживши на розвиток семантичної структури індоєвропейських (і не тільки) номенів, пов’язаних із називанням б. з., обґрунтованою видається і семантична дисперсність у ряді мов (див. табл.). В етимологіях лексем, що маніфестують б. з. у різних мовах, простежується тенденція:

архісема (‘слизистий, в’ялий, відвислий’, ‘стрибати’, ‘нечистоти, сміття’, ‘звуконаслідування’) > ‘Rana’, властива кільком мовам (як правило, спорідненим) і від неї весь подальший семантичний розвиток. Тобто, семема ‘Rana’ є первинною по відношенні до решти: ‘хвороба’, ‘технічний пристрій’, ‘бур’ян’, ‘кривизна’ тощо.

Щодо псл. *\x017Eaba, то тут можливий інший розвиток. У праформах чотирьох мовних сімей, поданих у словнику В.М.Ілліча-Світича

алт. guebae- / goebae- ‘зігнений, опуклий’

картв. \x0121ib ‘вивихнути’;

с. -х. g(w)b-/ k(w)p-‘ згинатися, випуклість’;

i.-e. ghueb- ‘згинатися, кривий’ [Иллич - Свитыч, 236],

об’єднаних інтерсемою ‘нерівність – гнути’, як бачимо, наявні елементи g(p), b (k). Такі ж кореневі g,b маємо і в і.-є *gu\x0113bh-, з якого і виводиться псл. *\x017Eaba. У матеріалах словника В.М.Ілліча-Світича не фіксуються праформи з кореневими g(p), b(k) із семантикою ‘вологість, аморфність’. Можна припустити, що *gebh-, яке дало життя номенам на позначення Rana у слов’янських та ряді діалектів германських мов, - пізнє праіндоєвропейське утворення.

Разом з тим в і.-є. прамові чітко виділяються деривати із семантикою ‘згинатися, кривий’, які зводяться до *gheub-, що й могло призвести, зважаючи на фономорфологічну близькість *gu\x0113bh- та *gheub-, до омонімії вже на праслов’янському мовному ґрунті (пор. лит. \x017Aabankai ‘пастка’, \x017Aabas ‘хмиз’, балт. Gabas ‘гак, вішалка’ [Лаучюте, 66, 45, 102].

Враховуючи вищенаведений матеріал, можливо, не варто шукати типологічні паралелі і пов’язувати із жабою блр. жабіць ‘перегинати’ за зразком лат. angina < ango ‘душити’ [Меркулова, 2-78]. Не просто семантично об’єднати жаба ‘Rana’ і поліські лінгвеми жабка ‘пристрій, на якому підвішується нит’ (33), жабка ‘держак у сковороді ’(34), рос. діал. Жабок ‘розпірка у бороні ’(65), п. діал. \x017Caba ‘частина деревини, у якій обертається воротний бігун’ (92).

Простіше й очевидніше збагнути, що коли граб жабіцца‘ гнеться’, то це і є первинна семантика цього вербатива, яка зводиться до і. –є. *gheub- ‘згинатися, кривий’. Звідси не буде позбавленим рації й припущення, що зхпл. жаба ‘мозоля’ теж таїть архаїчну семантику, адже поява мозолі зумовлена тисненням < ‘випуклість, гнути’.

ДОДАТОК

Слов’янські утворення від *\x017Eab-

\x017Daba ‘Rana’ весь ареал;