Н.М.Максимович-Амбодик – видатний вчений-педіатр-акушер-гінеколог, Детальна інформація

Реферат

на тему:

«Н.М.Максимович-Амбодик –

видатний вчений-педіатр-акушер-гінеколог”

 План

Становлення Максимовича-Амбодика як вченого.

Головні віхи життя вченого.

Досягнення Н.М.Максимовича-Амбодика.

Список використаної літератури



1. Максимович (Амбодик), Нестор Максимович - акушер (1744 - 1812), професор у Петербурзьких госпіталях і повивальному інституті. Син священика, учився в Київській духовній академії, по закінченні курсу (1768) направлений у Петербурзьку госпітальну школу.

У 1770 р. після закінчення Петербурзької госпітальної школи він був спрямований по особливої стипендії на медичний факультет Страсбурзького університету, у якому в 1775 р. захистив докторську дисертацію "Про печінку людини" ("Dehepate humano"). Отримав ступінь доктора медицини.

Після повернення до Петербурга почав викладання акушерства в адміралтейському і військово-сухопутному госпіталях (1776).

У 1784 р. у Петербурзькій повивальній школі почав викладати Нестор Максимович Максимович-Амбодик - перший український професор повивального мистецтва (1782), один з основоположників наукового акушерства, педіатрії і фармакогнозії в Росії та Україні.

2. Повернувшись в Росію, Н.М.Максимович-Амбодик організував викладання повивальної справи на високому для свого часу рівні: придбав акушерський інструментарій, лекції супроводжував демонстраціями на фантомі й у постелі породілей.

Фантом жіночого таза з дерев'яної лялькою-дитиною, а також прямі і вигнуті сталеві щипці ("кліщі") з дерев'яними рукоятками, срібний катетер та інші інструменти були виготовлені по його власних моделях і малюнках.

Тому "батьком російського акушерства" варто вважати не кого-небудь з іноземців, обмежену роль яких підкреслював М.В. Ломоносов, а Нестора Максимовича-Амбодика (1744-1812).

Одержавши гарну освіту і захистивши дисертацію, він у 1781 році призначається "професором повивального мистецтва" у Петербурзьку акушерську школу, а через 3 роки - викладачем родопомічного закладу при виховному будинку.

На відміну від ряду іноземних акушерів, уже перші представники нашого вітчизняного акушерства були широко освіченими вдумливими лікарями, що застосовували акушерські операції лише після критичної оцінки всіх особливостей пологів на основі твердого переконання, що мимовільно пологи закінчитися не можуть.

Н.М. Максимовичу-Амбодику належить наступний вислів, що яскраво характеризує обережний, вдумливий підхід батька вітчизняного наукового акушерства до питання про ведення пологів: "...Вміла і моторна бабка і розсудливий лікар, не про пошук марної собі слави, але про загальну користь що печуться, більше можуть зробити при пологах одними своїми руками, чим всіма іншими штучними знаряддями [інструментами]".

На противагу цьому погляду доречно згадати, що в той же час у Геттінгенській клініці "Озіандера” (1753-1822) операція накладення щипців застосовувалася в 40% (!) пологів".

Очоливши Петербурзьку "повивальну школу", Н.М. Максимович-Амбодик ставить перед собою 3 мети:

1) Зробити медичну освіту доступною для росіян - для цього він першим ввів викладання російською мовою.

2) Поставити викладання на високий рівень, що відповідає сучасному розвитку акушерства. Вперше були введені демонстрації акушерських прийомів на фантомі, зробленому по його проекту.

3) Створити навчальний посібник з акушерства російською мовою, що відбиває сучасні знання в області повивального мистецтва.

3. Талановитий і освічений перекладач, він перевів на російську мову безліч медичних книг, сприяючи цим популяризації медичних і природничо-наукових знань.

Максимович-Амбодик був першим російським (по тих часах, а за національністю – українцем) ученим-акушером, патріотом, а також суспільним діячем, що відстоював авторитет і достоїнство вітчизняних лікарів перед іноземцями: "Лікар-співвітчизник, як друг, шанується для болящого і краще, і надійніше, і вірніше, ніж невідомий пришлець і іноземець, якому і властивості, і рід життя хворого невідомі".

Цікаво відзначити, що Максимович-Амбодик підкреслював, що лікар повинен знайомитися не тільки з хворобою, але і з "родом життя хворого".

Н. Максимович-Амбодик виступав за те, що б у критичних ситуаціях на перше місце ставити порятунок матері, а не плоду.