Історія профілактичного щеплення людей проти сказу, Детальна інформація

Реферат з медицини

Історія профілактичного щеплення людей проти сказу

Великим ученим Луї Пастером 6 липня 885 р. уперше були початі профілактичні щеплення людині проти сказу. 80 років людство в усьому світі користається вакциною, що врятувала від невблаганної смерті незліченна безліч людей, покусаних скаженими тваринами. Згадуючи цю дату і чудовий шлях, пройдений геніальним ученим, шлях, що обезсмертив його ім'я в століттях, ми не можемо не згадати і про ту важку боротьбу, яку довелося йому вести за своє відкриття.

Воістину тернистий і важкий був шлях вченого в боротьбі за визнання і впровадження в практику вакцини проти сказу. Важко сказати про пастеровські щеплення краще, ніж це зробив відомий французький учений, сучасник Пастера, Вюльпіан: «Відкриття запобіжного лікування сказу після укусу, зобов'язане винятково експериментальному генію Пастера, є одне з прекрасніших відкриттів, що коли-небудь, були зроблені, як з наукового погляду, так і з загальнолюдської».

Історія відкриття геніальним ученим вакцини проти сказу й особливе впровадження її в практику повна драматичних сторінок. Правда, світове визнання прийшло до Пастера ще при житті, але багато років були отруєні боротьбою з запеклими нападками супротивників.

Навіть у стінах Французької академії наук Пастер змушений був вислухувати тяжкі обвинувачення в тім, що він «не лікує, а поширює сказ», що його щеплення небезпечні. Особливо сумним у всім цьому було те, що знаходилися і такі «учені», що затверджували, що «таємничі щеплення» Пастера суперечать науковій медицині. «Щеплення Пастера, — говорили ці псевдовчені,— не більше і не менше, як сміливий експеримент, якого користь силкуються довести підтасуванням статистики».

У кращому випадку це були вчені, що помиляються, що знаходилися в полону в старих медичних доктрин, що не зуміли зрозуміти геніального злету пастерівської думки. А скільки заздрості, наклепу і недоброзичливості стояло на шляху безсмертної ідеї Пастера! Справа доходила до того, що перед прокурором Франції був поставлений питання про заборону пастерівських щеплень. І це після відкриття воістину світового масштабу і значення!

Зараз, коли пастерівські щеплення проти сказу одержали визнання в усьому світі, коли порятунок людей, покусаних скаженими тваринами, полягає тільки в щепленнях (і це повинна знати кожна людина), важко представити усю вагу боротьби, що довелося винести вченому.

Схиляючи перед генієм Пастера, ми проте повинні бачити і помилки, яких, на жаль, не уник навіть такий геніальний учений. Але занадто важка була проблема, за якої він узявся першим у світі. Творчі помилки вченого є для нас дуже повчальними.

Так називалася доповідь Луї Пастера, з яким він виступив у 1882 р. на з'їзді в Женеві. З напруженою увагою слухали його вчені, ті, що зібралися з різних країн земної кулі.

...За роки славної творчості і дивних відкриттів, що і привели вченого на цю трибуну з доповіддю, що хвилює все людство...

Після того як Луї Пастер відкрив мікробну природу процесів гниття, «хвороб» пива і провина, думка його про те, що причиною хвороб шовковичних хробаків також є мікроорганізми, блискуче виправдала себе. Але учені люди «жадібні». Їм мало того, що вони знають. І задовольнитися тим, що уже відкрито, було не в характері Пастера. Прагнення до розкриття всі нових і нових таємниць, бажання зробити свої наукові вишукування надбанням практики, наблизити їх до життя — от девіз творчого життя і мрія вченого.

Думка Пастера все частіше й частіше звертається до питань боротьби з заразними хворобами людини і тварин. Як мікробів «убиваючих» зробити мікробами «захищаючими»? Як використовувати мікробів у боротьбі з мікробами?

Отже, мікроби проти мікробів! Ця думка, геніальна у своїй простоті, заволоділа вченим, поглинувши його увагу на багато років. Пастер-хімік ввійшов в область ветеринарії і медицини. Цей крок був сміливим і відповідальним. Він дозволив Пастеру зробити найбільші відкриття, приніс йому світову славу, але разом з тим і багато страждань.

Лебединою піснею його в науці було відкриття вакцини проти сказу, відкриття, що врятувало і донині рятує безліч людських життів в усьому світі.

«...Антирабічні щеплення,— згадував наш видатний учений, почесний академік Н. Ф. Гамалея,— були останнім відкриттям, зробленим Пастером, і перемога над сказом обійшлася йому занадто дорого. Тут, бути може, у перший і єдиний раз виявилося, наскільки важко було не лікарю займатися медичними питаннями. Після прямолінійної простоти своїх досвідів Пастеру довелося зануритися в складні умови клініки з її різноманітними невдачами, суперечливими вимогами, а головне, із щохвилинною тривогою за людське життя».

Одержанню вакцини проти сказу передували інші чудові «відкриття Пастера — вакцини проти курячої холери і сибірської виразки. Мало того що ці відкриття були важливі самі по собі, вони мали винятково велике значення для розвитку науки.

На основі проведених досліджень Пастером було створене навчання про запобіжні щеплення.

Початком послужили спостереження над збудниками курячої холери. Вивчаючи особливості цих мікробів, Пастер установив також і силу їхніх хвороботворних властивостей (вірулентність). У визначеній дозі вони закономірно убивали курей. Але от один раз, зробивши переривши у своїх дослідженнях і виїхавши відпочивати на літо, Пастер залишив культуру курячої холери в лабораторії. Повернувши восени, він продовжував свої дослідження, але переконався, що культура різко змінилася. Дози, навіть у багато разів великі, перестали бути смертельними для курей. Здавалося б, можна рахувати досвіди невдалими, стару культуру викинути й усі починати спочатку.

Стару культуру!.. — подумав Пастер — ...Невже за цей час змінилася її вірулентність і тому мікроби стали нешкідливими?.. Але яка дія вони будуть робити на організм курей? Треба спробувати заразити тих, котрим раніш минулого введені ослаблені мікроби, свіжим вірулентною культурою і подивитися, що відбудеться. Так Пастер і надійшов.

Увівши курям смертельну дозу мікробів курячої холери, Пастер переконався, що всі кури залишилися живі і здорові. Ну, а якщо ввести таку ж смертельну дозу вірулентної культури курям, що не одержали попередньо ослаблених мікробів? Зробивши це, Пастер переконується, що всі кури загинули. Він дійде висновку, що ослаблені мікроби охоронили курей від смерті, значить у них з'явився імунітет! Ослаблення мікробів... Це, отже, і є шлях для створення запобіжних щеплень проти заразних хвороб. Пастер зробив свій перший важливий висновок, що поклав початок його навчанню про аттенуації, тобто ослабленні мікробів. Так мікроби вбиваючі перетворені були в захищаючих. Ідея використання мікробів проти мікробів одержала перше підтвердження. Про цю подію яскраво розповідає И. И. Мечников. «Під впливом його думки, що переслідувала, про запобігання заразних хвороб йому спало на думку, чи не зможуть такі незаразливі бактерії зіграти роль, подібну до коров'ячої віспи, що так добре охороняє від дійсної людської віспи. Він склав цілий план досвідів, у результаті яких був ощасливлений підтвердженням свого припущення».

Сам Пастер у доповіді на Міжнародному медичному з'їзді в Лондоні в 1881 р. так оцінював результати своєї роботи: « Чи не зустрічаємося ми тут із загальним законом, що застосуємо до усіх вірусів? Ми вправі розраховувати відкрити цим шляхом вакцини проти всіх заразних хвороб, і нашою першою задачею було знайти вакцину проти хвороби, відомої за назвою сибірської виразки». І, дійсно, йдучи цим шляхом, Пастер створює нову живу ослаблену вакцину проти найтяжкого заразного захворювання — сибірської виразки. Але це не було простим копіюванням першого відкриття — методу «старіння». Знадобилися пошуки інших способів ослаблення мікробів, що дали нові і не менш чудові результати. Ослаблення сибіреязвенних бацил Пастер домігся вирощуванням їх при більш високій температурі, чим звичайно. На підставі того, що мікроби, особливо хвороботворні і, зокрема, сибіреязвенні, добре ростуть при температурі 37-38°, Пастер почав культивувати їх при 42-43° і домоглися зміни і зниження їхньої вірулентності.

При 24-денному вирощуванні він спостерігав великий ступінь ослаблення, а при 12-денному — меншу. Таким чином, більш ослаблену першу вакцину Пастер вирішив застосовувати для початку щеплень проти сибірської виразки, а другу — через 14 днів після першої. Створення цієї вакцини, крім великого значення для практики, мало і величезне теоретичне значення. Воно дозволило вченому сформулювати ще на одному прикладі свою ідею «аттенуації», тобто ослаблення і зміни природи мікробів.

Часто пишуть про випадковість спостережень Пастера над мікробами курячої холери. Звичайно, залишаючи культуру в лабораторії і їдучи у відпустку, Пастер не передбачав того, що з нею вийде, і ще був далекий від ідеї «аттенуації». Про роль случаючи в цьому відкритті можна сказати словами самого Пастера: «Щасливий випадок є тільки тим, хто усі робить, щоб його зустріти».

У науці, у творчості ученого важлива цілеспрямованість, а результати — це «плід невідступного думання», як згодом говорив інший великий учений И. П. Павлов.

Створюючи навчання про «аттенуації» мікробів, Пастер знав уже про сутність щеплень Дженнера проти віспи. Не випадково сама назва препаратів для запобіжних щеплень — вакцина — він увів на честь відкриття Дженнера.

«Я додав слову «вакцинація»,— говорив Пастер,— більш широкий зміст, чим це робилося дотепер. Сподіваюся, що наука збереже цю назву на знак поваги до заслуг і величезних благодіянь, що зробив людству один із самих великих людей Англії — Дженнер. Яке задоволення доставляє мені можливість ушанувати це безсмертне ім'я...»

Але якщо Дженнер для щеплень брав уміст із пустул віспи корови і не мав чистої культури вірусу, те Пастер у цьому відношенні був счастливішим. Вакцини проти курячої холери і сибірської виразки Пастер створив, змінюючи чисті культури мікробів. Що ж стосується вакцини проти сказу, те тут Пастер виявився в такім положенні, у якому був Дженнер сто років тому. Чистої культури вірусу сказу Пастер також не мав. Він змушений був користатися мозками заражених сказом тварин. І Дженнер і Пастер, що створили вакцини проти віспи і проти сказу, у сутності мало знали про самих збудників цих хвороб.

Вакцини проти курячої холери, сибірської виразки і сказу — це історичні віхи в науці про імунітет (імунології), але це окремі випадки. У своїй доповіді в Женеві Пастер говорив про те, що основні принципи знайдені і що майбутнє повне самих райдужних надій. Життя підтвердило пророкування геніального вченого. Вакцини зайняли важливе місце в загальній системі оздоровчих заходів і боротьби з заразними хворобами. Живі ослаблені вакцини виявилися найбільш ефективними для щеплень. Тільки в тих випадках, коли наука ще не знайшла методів ослаблення деяких мікробів, користаються убитими. Але пошуки живих вакцин і інших, так званих «хімічних вакцин» невпинно продовжуються.

Першими з тих, хто визнав відкриття Пастера, хто активно, енергійно й успішно допомагав йому в боротьбі за його вакцину, були росіяни вчені — И. И. Мечников, Н. Ф. Гамалея, Я. Ю. Бардах.