Цукровий діабет у вагітних та новонароджених, Детальна інформація

Цукровий діабет у вагітних та новонароджених
Тип документу: Реферат
Сторінок: 4
Предмет: Медицина, БЖД
Автор: Олексій
Розмір: 0
Скачувань: 906
На протязі першої доби дитина лежить на спині із (зігнутими) стисненими кулаками і стогне. Часто виникають судороги. Підвищена збудливість, яка не знаходиться в прямому зв’язку з зниженим рівнем глюкози або кальцію, зникає на протязі 2-3 днів життя.

У перші дні після народження такі діти втрачають велику кількість води і електролітів. В результатів цього втрата маси тіла у них більша і складає на 4-й день в середньому 9% а у дітей з контрольної групи - 7%. Потреба у кисню у них по відношенню до маси тіла в перші дні незначно знижена за рахунок (активної) великої маси тіла. Незважаючи на те, що новонароджені, які народилися у матері з діабетом мають великий запас жиру, в перші дні життя, як очевидно цей жир не використовується. Пор це свідчить більш високий коефіцієнт як признак преімунної утилізації цукру, а також низький рівень вільних жирних кислот в крові.

У новонароджених від матері з діабетом виявляється підвищена схильність до ацидозу, хоч у нормально розвиваючих дітей з відсутністю распіраторних затруднень рівень рН не дуже відрізняється від новонароджених контрольної групи.

6. Вроджені вади розвитку.

У плодів матері з цукровим діабетом збільшений ризик виникнення вроджених мальформацій, але однак проведенні цифрові дані в різних груп відрізняються і коливаються в межах від 1,65% аж до 10%.

Специфічним для ураження плодів від матерів з діабетом являється синдром каудальної регресії, супроводжуючий агнезією крижової кістки і гіпоплазією нижніх кінцівок. Крім них виявляються вроджені вади серця і дефект міжшлуночкової перегородки). ЦЕС, кісток і нирок.

Родовий травматизм

Аномальні розміри тіла, підвищена ламкість кісток, суглобів і схильність до ускладнень зі сторони асфіксії являється в типових випадках фетопатії причиною більш частих уражень ЦНС або інших органів. У зв’язку з поліпшенням пренатальної охорони і допомогам, яка надається матерям з діабетом і плода в процесі родів, випадки родових травм стали такими ж рідкими як і у новонароджених контрольної групи.

Дихальні ускладнення являються найбільш частими і найбільш тяжким ускладненням у новонароджених від матерів з цукровим діабетом. Зони можуть бути признаком післяродової асфіксії, які являються продовженням гіпоксії плода, але набагато більше значення відносно захворюваності і смертності новонароджених, які народилися у матерів з діабетом, мають синдром, респіраторного дипресу. Він звичайно починається уже на протязі 6 годин після народження, в рідких випадках пізніше, і протікає під класичною картиною, подібною до недоношеної дитини, з прогресуючим збільшенням частоти дихання, яке в умовах неблагополучного перебігу переходить в стан зі зниженням частоти з паузами апное. Частими признаками являється втягнення при вдоху міжреберних проміжків в ремній ямці, роздування крил носа. Змінене кровонаповнення, сірий колір шкірних покровів або ціанах відмічаються приблизно у половини потерпілих дітей. При картині СДУ (синдром дихального ураження) відносяться також фізичні зміни в легенях, вислуховуються ослаблені, навіть нечутні, дихальні шуми або крепітацій ні хрипи при видосі.

Причини більш частого розвитку СДУ у новонароджених від матері з діабетом не зовсім виясненим. Є припущення, що вміст в легенях антиалергічного фактора у таких дітей знижена, але це ще непідтверджено.

Легеневі ускладнення можуть також розвиватися на фоні порушення функції серцево-судинної системи, яка проявляється розширенням серця і його недостатністю. На ЕКГ відмічаються в деяких випадках зміни, які свідчать про розширення правого передсердя і гіпертрофію правого шлуночка.

Іноді відмічаються аритмії і признаки серцево-судинної недостатності.

Гіпоглікемія – являється частим захворюванням новонароджених які народилися у матерів з діабетом, однак в минулому значення гіпоглікемії переоцінювались. Після народження рівень глюкози в крові таких дітей знижується рівень глюкози у новонароджених від матері з діабетом недоношених. Гіпоглікемія зустрічається частіше у передчасно народжених дітей від матерів з діабетом.

Більшість авторів запевняють, що гіпоглікемія новонароджених від матерів з діабетом має безсимптомне протікання. Причини того, що гіпоглікемія таких новонароджених не проявляється описуваними неспецифічними симптомами, заключається в тому, що в випадку нормальних запасів цукру і ліпідів не порушується живлення тканин енергетичним субстратом. Провіряючи рівень глюкози, метаболітів цукру і потреба кисню було винайдено що гіпоглікемія являється признаком хорошої утилізації глюкози при підвищеній секреції інсуліна. Результати довготривалих спостережень за новонародженими від матерів з діабетом свідчать про те, що гіпоглікемія не представляє собою фактор ризику, який загрожує подальшому нейропсихічному розвитку.

Гіпербілірубінемія в минулому часто зустрічалася в якості ускладнення у новонароджених, які народилися у хворих діабетом матерів і наявність інтенсивної жовтухи виявилося навіть в 40%. В таких випадках мала місце післяродова інтенсивна жовтуха з таким рівнем білірубіну, який іноді наближається до числа 340 мкмоль/л (20 мг/100 мл). Причиною розвитку такої гіпербілірубінемії не зовсім вияснені.

Поліцитемія.

Іноді зовнішній вигляд шкірних покровів, які мають червоне забарвлення у новонароджених дітей від матерів з цукровим діабетом свідчить про наявність поліцитемій. Звичайно являється признаком підвищеного еритропоезу,я кий обумовлений гіпоксією плода. Поліцетимія визначається високими величинами венозного гематокриту, норма якого дорівнює 0,6. Якщо показник перевищує 0,65 швидко збільшується в’язкість крові, погіршується крововідтік в капілярах і розвивається гіпоксія тканини, яка супроводжується серйозними клінічними признаками. Повністю не вияснено, чи існує зв’язок між розвитком поліцитемії і збільшенням частоти тромбозу печінкової вени у новонароджених від матерів з цукровим діабетом.

Підвищена кількість кров’яних тілець, які піддаються гемалізу, може бути одною із причин схильності до розвитку гіпербілірубінемії у таких новонароджених.

7. В умовах добре організованої і правильно виконаної роботи в охороні здоров’я вагітних захворювання матері з цукровим діабетом сучасно діагностують і в необхідності йог лікують, так, що ще до родів можливість народження ураженого діабетичною фетопатією плода зменшується. Після народження діагноз підтверджується виявленням при знаків фетопатії, в тому числі і наявністю великої і важкої плаценти. В наш час типова клінічна картина зустрічається тільки в випадку норми діабетичної фетопатії, в першу чергу необхідна крупна маса тіла при народженні, яка являється основним признаком так званого пре діабету.

Диференціальний діагноз слід проводити з більш важкими формами геналітичної хвороби при несумісному резус-фактору, клінічна картина цієї хвороби аналогічна (крупна плацента, гіпоглікеія, шкіра і підшкірно жирова клітковина.

Клінічне обстеження доповнюють дані лабораторних методів досліджень, які необхідні для своєчасного встановлення діагнозу післяродових ускладнень.

Глікемія визначається через 1-2 год. після народження.

Такий термін необхідний для першого дослідження глікемії, так як через 1 год. Завершується різке падіння глюкози і між 1-6 год. концентрація досягає самого низького рівня. Якщо глікемія падає до рівня 1,66 ммоль/л (30 мл/100 мл) або нижче, необхідно повторити дослідження через 3 год., в деяких випадках в залежності від перебігу ще в більш пізні строки. Дослідження рівня глюкози є в крові слід провести також при винайдені клінічних при знаків, які можуть в єдиних випадках сигналізувати про наявність порушення ЦНС: тремор, судоми, апатія незвичайний крик.

Дослідження кислотно-жовчного рівня і рО2 необхідно провести у всіх новонароджених, які потерпіли родову гіпоксію або у новонароджених з наявністю розладів дихання, або неврологічними признаками. Патогноиманічним дослідженням яке проводиться пізніше 2 год. життя після народження – це зниження рН рівне яке зустрічаються і при фізіологічних станах.

Дослідження картини крові, в тому числі в величини гематокриту, ретикулоцитів і тромбоцитів проводиться по можливості із венозної крові після 6 год. Життя, коли об’єм крові уже стабілізується. При наявності явищ геморагії або при знаків коагуляції потрібно провести дослідження крові на кровоточивість і при необхідності і інших факторів згортання крові.

Наявність білірубіну у крові вивчається відповідно звичайним критеріям. При швидко розвиваючій і різко вираженому гепатиті слід встановити групу крові і резус-фактор і провести окрему пробу Кулебса.

Рівень кальція в сироватці крові необхідно досліджувати, якщо у новонароджених відмічаються признаки підвищеної збудливості або судоми. Патогномонічним рахується, рівень іонізуючого кальція який не повинен перевищувати 2,00 ммоль/л. В деяких випадках може відмічатися зниження кількості магнія в крові.

Рентгенологічне дослідження грудної клітки необхідно проводити при наявності любих форм дихальних розладів. Поряд зі змінами паренхіми легень, аналогічним являється зміна зі сторони серця – часто виявляються розширення меж серця. На ЕКГ – найбільш часто виявляються признаки розширення правого передсердя і гіпертонія правого і лівого шлуночків з змінами сегменту ST.

8. Правильний діагноз і сучасна терапія цукрового діабету у матерів на протязі вагітності мають ключове значення для попередження розвитку діабетичної фетопатії і викликають вирішальний вплив на пренатальну захворюваність і смертність дітей, які народилися у хворих цукровим діабетом матерів.

Ураження маніфест ним діабетом відомо ще до початку вагітності або його неважко виявити на фоні стандартного дослідження вагітної в жіночій консультації. Але латентний цукровий діабет може залишитись своєчасно не діагностованим, якщо признакам так званого потенційного діабету приділяється недостатня увага.

The online video editor trusted by teams to make professional video in minutes