Паскаль: обробка текстів, Детальна інформація

ПАСКАЛЬ: ОБРОБКА ТЕКСТІВ

ПОШУКОВА РОБОТА

1. Особливості організації текстів

У мові Турбо Паскаль для подання текстів на зовнішніх носіях означено спеціальний тип файлів з ім’ ям TEXT. Файли цього типу будемо називати файлами-текстами.

Елементами файлів-текстів є символи, але тип text відрізняється від типу file of char наявністю спеціальних підпрограм, пов’ язаних саме з розбиттям на рядки. Розглянемо деякі з цих підпрограм.

Спосіб, у який задається кінець рядка фізичного файла, залежить від файлової системи, і можна навіть його й не знати. Достатньо розглядати рядок файлової змінної як послідовність, що закінчується спеціальним символом. Він позначається словом eol. Рядок, складений лише цим символом, називається порожнім.

Слова eol немає в мові Паскаль, і в програмах воно не вживається.

Визначити, чи доступний кінець рядка eol у файлі під час виконання програми, можна за допомогою функції EOLN. З виклику

eoln(f)

повертається значення true, якщо доступний eol, і false у противному разі. У системі Турбо Паскаль ця функція повертає значення true, коли доступним є символ chr(13). Цей символ, власне, й задає кінець рядка. У текстах, створених "під DOS", за цим символом, як правило, іде chr(10), що позначає "переведення рядка". Позначимо ці символи як [13] і [10]. Ось приклад тексту, який говорить сам за себе:

ЦЕЙ ТЕКСТ[13][10]СКЛАДАЄТЬСЯ[13][10][13][10]

З П’ЯТИ РЯДКІВ,[13][10]З ЯКИХ ТРЕТІЙ ПОРОЖНІЙ[13][10]

Звичайно, приємніше читати цю послідовність у вигляді

ЦЕЙ ТЕКСТ[13][10]

СКЛАДАЄТЬСЯ[13][10]

[13][10]

З П’ЯТИ РЯДКІВ,[13][10]

З ЯКИХ ТРЕТІЙ ПОРОЖНІЙ[13][10]

Для визначення, чи прочитано текст, викликається функція EOF. У текстах, на відміну від типізованих файлів, ознака кінця файла може задаватися не лише засобами операційної системи, але й спеціальними символами в самому фізичному файлі. Для програм, написаних мовою Турбо Паскаль, таким символом є chr(26). Наприклад, наведений текст у фізичному файлі насправді закінчувався б не символами [13][10], а [13][10][26]. Якщо в тексті доступний символ chr(26), то з виклику функції eof(f) повертається true, за іншого символу – false.

Ім’ я input можна не вказувати у викликах та замість eof(input) чи eoln(input) писати eof чи eoln.

2. Записування в текст

Описання роботи з текстами, що є файлами на диску комп’ ютера, почнемо з записування, оскільки воно має набагато менше "підводних каменів", ніж читання.

Нехай далі f є ім’ ям файлової змінної типу text. Текст, як і файли інших видів, установлюється в початковий стан для запису викликом rewrite(f). Після цього файл стає порожнім. Для того, щоб дописувати до вже існуючого тексту, треба установити його в початковий стан для дописування викликом процедури APPEND:

append(f).

Після цього всі символи тексту, крім символу кінця файла, залишаються в тексті, і нові символи будуть дописуватися за останнім із них.

Запис у текст задається викликами процедур WRITE і WRITELN, першим аргументом у яких є ім’ я файлової змінної. При виконанні виклику

write(f, вираз-базового-типу-або-рядок)

спочатку обчислюється значення виразу. За цим значенням створюється послідовність символів, що його зображає, і копіюється в текст f. Наприклад, виклик

write(f, trunc( sqrt(9999) ) )

задає дописування в файл двох символів '9' і '9', що задають число 99.