Cтановище дітей та молоді в зарубіжних країнах, Детальна інформація

всі діти мають право на медичне обслуговування;

жодна дитина не повинна бути скривджена і зневажена;

жодна дитина не повинна бути об”єктом сексуальних посягань;

діти можуть зустрічатися з ким бажають;

перевага надається дітям без сімей;

перевага надається дітям-інвалідам;

діти можуть обирати свою власну релігію;

діти мають право на інформацію;

перевага надається дітям-біженцям;

перевага надається дітям-біженцям;

перевага надається дітям, що перебувають у конфлікті з законом;

діти можуть виражати свої думки.

Крім переліку прав дитини Конвенція містить також всеохопний виклад тих зобов’язань, які держави готові визнати по відношенннню до дітей. Ці зобов’язання можуть мати прямий характер (наприклад, забезпечення навчальними засобами і належне виконання судочинства щодо неповнолітніх) або непрямий (надання можливості батькам, багатодітним сім’ям чи опікунам виконувати свою першочергову роль та обов’язки з піклування та охорони дітей тощо).

На середину вересня 1997 року Конвенцію про права дитини ратифікувала 191 держава. Зараз залишається лише дві країни (США та Сомалі), що не ратифікували цей міжнародний документ.

Важливими міжнародно-правовими актами, спрямованими на захист інтересів дітей, є прийняті в 1990 році Всесвітня декларація про забезпечення про забезпечення виживання, захист і розвиток дітей та План дій щодо її здійснення. Ці документи стали результатом роботи світових лідерів, що взяли участь у Всесвітній зустрічі на вищому рівні в інтересах дітей. В названій декларації вони взяли на себе зобов’язання приділяти першорядну увагу правам дітей. План дій містить 7 основних та 20 допоміжних завдань із здійснення Декларації. “головна мета в області харчування – скорочення серйозною і помірної недовгодованості серед дітей віком до п’яти років наполовину від рівня 1990 р. Сім допоміжних завдань такі :

зниження частки низької маси тіла при народженні до рівня нижче, ніж 10%;

зниження анемії в жінок від нестачі заліза на одну третину від ріня 1990 р.;

практична повна ліквідація розладів, пов’язаних з недостатністю йоду;

практично повна ліквідація розладів, пов’язаних з недостатністю вітаміна А;

забезпечення всім жінкам можливості годувати своїх дітей годувати своїх дітей виключно груддю впродовж перших чотирьої-шести місяців життя;

створення служб контролю за зростанням дітей і сприяння іхньому зростанню;

розповсюдження знань та надання допоміжних послуг для збільшення виробництва продовольства з метою забезпечення продовольчої безпеки сімей” [2;20]

Недовгодованість дітей як болюча проблема сучасності.

Однією з найболючіших проблем дітей в сучасному світі залишається недостатнє харчування. Діти, що страждають від нього, не відчувають голоду і не виявляють помітних симптомів. Втім, ця проблема серйозно порушує права дітей, загрожуючи їхньому фізичному і розумовому розвитку і сприяючи увічненню убозства. Недовгодованість, що має ширші масштаби, ніж підозрюють – кожна третя дитина страждає нею – знижує продуктивність і потенціал всього суспільства.

Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй Кофі А. Аннан подає наступні моторошні цифри : “Більше 200 мільйонів дітей у країнах, що розвиваються, в віці до п’яти років недовгодовані…Недовгодованість є супутньою причиною більше половини з майже 12 мільйонів випадків смерті дітей в віці до п’яти років на рік у країнах, що розвиваються” [2;6].

Часто-густо такі діти назавжди втрачають розумові здібності, хворіють частіше за інших. Якщо ж їм вдається дожити до дорослого віку, вони мають стійкі розумові чи фізичні вади.

Причинами таких явищ є надто раннє припинення грудного годування, недостатнє розуміння потреб дітей у харчуванні, давні забобони, що прирікають жінок та дітей на убозство. Тільки на шляху співробітництва між місцевими властями, неурядовими організаціями, урядами і міжнародними установами можна подолати проблему недовгодованості дітей та створення їм гідних фізіологічних умов для розвитку.

Велика небезпека дитячої недовгодованості пов’язана ще й з тим, що вона уявляє собою приховану небезпеку, тобто практично не викликає стурбованості громадськості. “Три чверті дітей у світі, які вмирають від причин, пов’язаних з недовгодованістю, перебувають у тому стані, який фахівці з харчування класифікують як легка чи помірна недовгодованість, і для стороннього спостерігача ці цифри нічого не кажуть про про масштаби даної проблеми…Проте такі надзвичайні ситуації, як теперішня криза в районі Великих Озер у Центральній Африці і в Корейській Народно-Демократичній Республіці, почасти призводять до виникнення найсерйозніші форми недовгодованості” [2; 9-10].

Водночас недовготованість дітей притаманна не тільки країнам, що розвиваються (хоча насамперед саме їм). В високорозвинутих країнах диспропорції в доходах та скорочення соціального захисту також призводять до небезпечних наслідків щодо харчування дітей.

Описуючи масштаби недовгодованості в докладі “Становище дітей у світі, 1998 р.”, директор-виконавець Дитячого фонду ООН Керол Белламі повідомляє : “Половина дітей в Південній Азії недовгодовані. В Африці кожна третя дитина має недостатню вагу, а в деяких країнах цього континенту вгодованість дітей погіршується” [2;10].