Теорія держави і права, Детальна інформація

58. Класифікація норм права за їх роллю в регулюванні суспільних відносин.

Регулятивні норми – націлені на регулювання суспільних відносин шляхом визначення змісту прав та обов’язків суб’єктів. На підставі цих норм визначаються визначаються межі можливої та необхідної поведінки, а також виникають регулятивні правовідносини, змістом яких є реалізація прав та обов’язків суб’єктів.

Відповідно до характеру прав та обов’язків регулятивні норми поділяють на:

1. Зобов’язуючі – ті, що передбачають обов’язок вчиняти певні дії в інтересах суб’єкта, що має право;

Забороняючі – ті, що вміщують обов’язок суб’єкта утриматись від вчинення дій, що перешкоджають реалізації права уповноваженої сторони;

Уповноважуючі норми – ті, що надають право учасникам відносин на вчинення певних позитивних дій.

Охоронні норми – ті, що регламентують міру юридичної відповідальності, а також визначають спеціальні засоби державного захисту суб’єктивних прав. Їх значення визначається чіткою характеристикою засобів державного впливу та можливістю виникнення правовідносин щодо їх реалізації.

Спеціалізовані норми – ті, що забезпечують дію регулятивних та охоронних норм. Вони не мають самостійного значення і на їх основі не виникають правовідносини.

Спеціалізовані норми класифікують за двома критеріями:

а) в залежності від призначення в процесі правового регулювання розрізняють:

загальні норми – ті, що визначають принципи функціонування суспільства;

дефінітивні норми – ті, що націлені на закріплення юридичних понять (наприклад– визначення злочину);

декларативні норми – ті, що закріплюють правові принципи;

оперативні норми – ті, що націлені на відміну, зміну чи прийняття норм (норми постанов ВР що стосуються прийняття чи відміни Законів);

б) за обсягом регулювання розрізняють:

загальнорегулятивні – ті, що регламентують сферу суспільних відносин (норми загальної частини КК);

спеціальні – ті, що регламентують різновид суспільних відносин (інститути злочину, покарання загальної частини КК);

виключні – ті, що поширюються на конкретну життєву ситуацію (норма, що встановлює випадки неосудності).

59. Поняття та ознаки нормативного акту

Нормативний акт – це офіційний письмовий документ, який приймається уповноваженим органом держави, який встановлює, змінює чи відміняє правові норми.

Нормативний акт характеризується наступними ознаками:

Має письмову форму;

Характеризується юридичною силою;

Приймається компетентними органами держави;

Встановлює, змінює чи конкретизує правові норми;

Має певну юридичну силу;

Породжує юридичні наслідки;

Має обов’язковий характер для суб’єктів;

Націлений на регулювання суспільних відносин;

Охороняється державою.