Теорія держави і права, Детальна інформація
Теорія держави і права
58. Класифікація норм права за їх роллю в регулюванні суспільних відносин.
Регулятивні норми – націлені на регулювання суспільних відносин шляхом визначення змісту прав та обов’язків суб’єктів. На підставі цих норм визначаються визначаються межі можливої та необхідної поведінки, а також виникають регулятивні правовідносини, змістом яких є реалізація прав та обов’язків суб’єктів.
Відповідно до характеру прав та обов’язків регулятивні норми поділяють на:
1. Зобов’язуючі – ті, що передбачають обов’язок вчиняти певні дії в інтересах суб’єкта, що має право;
Забороняючі – ті, що вміщують обов’язок суб’єкта утриматись від вчинення дій, що перешкоджають реалізації права уповноваженої сторони;
Уповноважуючі норми – ті, що надають право учасникам відносин на вчинення певних позитивних дій.
Охоронні норми – ті, що регламентують міру юридичної відповідальності, а також визначають спеціальні засоби державного захисту суб’єктивних прав. Їх значення визначається чіткою характеристикою засобів державного впливу та можливістю виникнення правовідносин щодо їх реалізації.
Спеціалізовані норми – ті, що забезпечують дію регулятивних та охоронних норм. Вони не мають самостійного значення і на їх основі не виникають правовідносини.
Спеціалізовані норми класифікують за двома критеріями:
а) в залежності від призначення в процесі правового регулювання розрізняють:
загальні норми – ті, що визначають принципи функціонування суспільства;
дефінітивні норми – ті, що націлені на закріплення юридичних понять (наприклад– визначення злочину);
декларативні норми – ті, що закріплюють правові принципи;
оперативні норми – ті, що націлені на відміну, зміну чи прийняття норм (норми постанов ВР що стосуються прийняття чи відміни Законів);
б) за обсягом регулювання розрізняють:
загальнорегулятивні – ті, що регламентують сферу суспільних відносин (норми загальної частини КК);
спеціальні – ті, що регламентують різновид суспільних відносин (інститути злочину, покарання загальної частини КК);
виключні – ті, що поширюються на конкретну життєву ситуацію (норма, що встановлює випадки неосудності).
59. Поняття та ознаки нормативного акту
Нормативний акт – це офіційний письмовий документ, який приймається уповноваженим органом держави, який встановлює, змінює чи відміняє правові норми.
Нормативний акт характеризується наступними ознаками:
Має письмову форму;
Характеризується юридичною силою;
Приймається компетентними органами держави;
Встановлює, змінює чи конкретизує правові норми;
Має певну юридичну силу;
Породжує юридичні наслідки;
Має обов’язковий характер для суб’єктів;
Націлений на регулювання суспільних відносин;
Охороняється державою.
Регулятивні норми – націлені на регулювання суспільних відносин шляхом визначення змісту прав та обов’язків суб’єктів. На підставі цих норм визначаються визначаються межі можливої та необхідної поведінки, а також виникають регулятивні правовідносини, змістом яких є реалізація прав та обов’язків суб’єктів.
Відповідно до характеру прав та обов’язків регулятивні норми поділяють на:
1. Зобов’язуючі – ті, що передбачають обов’язок вчиняти певні дії в інтересах суб’єкта, що має право;
Забороняючі – ті, що вміщують обов’язок суб’єкта утриматись від вчинення дій, що перешкоджають реалізації права уповноваженої сторони;
Уповноважуючі норми – ті, що надають право учасникам відносин на вчинення певних позитивних дій.
Охоронні норми – ті, що регламентують міру юридичної відповідальності, а також визначають спеціальні засоби державного захисту суб’єктивних прав. Їх значення визначається чіткою характеристикою засобів державного впливу та можливістю виникнення правовідносин щодо їх реалізації.
Спеціалізовані норми – ті, що забезпечують дію регулятивних та охоронних норм. Вони не мають самостійного значення і на їх основі не виникають правовідносини.
Спеціалізовані норми класифікують за двома критеріями:
а) в залежності від призначення в процесі правового регулювання розрізняють:
загальні норми – ті, що визначають принципи функціонування суспільства;
дефінітивні норми – ті, що націлені на закріплення юридичних понять (наприклад– визначення злочину);
декларативні норми – ті, що закріплюють правові принципи;
оперативні норми – ті, що націлені на відміну, зміну чи прийняття норм (норми постанов ВР що стосуються прийняття чи відміни Законів);
б) за обсягом регулювання розрізняють:
загальнорегулятивні – ті, що регламентують сферу суспільних відносин (норми загальної частини КК);
спеціальні – ті, що регламентують різновид суспільних відносин (інститути злочину, покарання загальної частини КК);
виключні – ті, що поширюються на конкретну життєву ситуацію (норма, що встановлює випадки неосудності).
59. Поняття та ознаки нормативного акту
Нормативний акт – це офіційний письмовий документ, який приймається уповноваженим органом держави, який встановлює, змінює чи відміняє правові норми.
Нормативний акт характеризується наступними ознаками:
Має письмову форму;
Характеризується юридичною силою;
Приймається компетентними органами держави;
Встановлює, змінює чи конкретизує правові норми;
Має певну юридичну силу;
Породжує юридичні наслідки;
Має обов’язковий характер для суб’єктів;
Націлений на регулювання суспільних відносин;
Охороняється державою.
The online video editor trusted by teams to make professional video in
minutes
© Referats, Inc · All rights reserved 2021