Теорія держави і права, Детальна інформація

Поширеність дії акту на конкретну життєву ситуацію, що здійснюється шляхом конкретизації загальної норми до цього випадку;

Наявність чітко визначеного суб’єкту, якому адресується акт;

Чітке визначення прав та обов’язків суб’єктів, які реалізуються завдяки цьому акту;

Особливий порядок вступу в юридичну силу;

Однократна дія, що вичерпується одним випадком;

Можливість оскарження чи опротестування у встановленому порядку;

Основним призначенням є зміна, припинення чи породження правовідносин.

Серед індивідуальних актів розрізняють:

Акти-директиви – це індивідуальні владні приписи, що націлені на регулювання певного різновиду суспільних відносин шляхом зобов’язання суб’єктів до здійснення точно визначених дій.

Вони встановлюють масштаби поведінки і, як правило, стосуються приписів органів держави загальної компетенції (наприклад: прийняття основних напрямків державної політики у галузі охорони навколишнього природнього середовища…визначає конкретні повноваження міністерств та відомств у цій сфері).

Акти правозастосування – це документи, які приймаються в результаті розгляду конкретної справи. Їх призначенням є встановлення конкретних фактів, що спричиняють виникнення чи зміну правовідносин.

Інтерпретаційні акти (акти тлумачення) – це юридичні документи, що приймаються відповідними органами держави в рамках їх повноважень з метою конкретизації правових норм шляхом роз’яснення змісту норм законів та підзаконних актів.

Інтерпретаційні акти приймаються в процесі офіційного тлумачення та дають можливість не лише єдиного розуміння змісту акту чи припису, а і офіційного посилання на документ у випадку його використання в процесі правореалізаційної діяльності.

64. Ознаки та види актів правозастосування.

Акти правозастосування – це документи, які приймаються в результаті розгляду конкретної справи. Їх призначенням є встановлення конкретних фактів, що спричиняють виникнення чи зміну правовідносин.

ОЗНАКИ

Приймаються лише державними органами в результаті здійснення правозастосовчої діяльності;

Цей акт націлений наюридичну фіксацію та визнання певних фактів з точки зору їх правомірності чи протиправності;

Ці акти мають державно-владний характер і є обов’язковими для чітко визначених суб’єктів;

Цей акт не може бути прийнятий в результаті делегування чи санкціонування;

Має чітко визначену форму та атрибути;

Розрахований на однократне застосування;

Не має зворотньої сили;

Може бути оскаржений в судовому порядку чи вищестоячому органу;

Породжує певні юридичні наслідки для визначених суб’єктів;

Акти правозастосування класифікуються за п’ятьма критеріями.

За призначенням:

Регулятивні правозастосовчі акти, що конкретизують права та обов’язки суб’єктів;

Охоронні –що встановлюють вид юридичної відповідальності;

За характером приписів, що вміщуються в актах: