Теорія держави і права, Детальна інформація

Значення тлумачення.

Сприяє правильній реалізації правових приписів всіма суб’єктами права;

Сприяє забезпеченню принципу законності, бо забезпечує єдине розуміння та застосування норми;

Дає можливість ліквідувати неточності в законодавстві;

Дає можливість заповнити прогалин в праві.

74. Способи тлумачення.

Способи тлумачення – це система прийомів мислення та діяльності, що використовується для визначення змісту правової норми.

Основними способами тлумачення є:

Граматичний – уяснення змісту норми шляхом аналізу її словесного формулювання. Цей спосіб характеризує значення слів, їх взаємозв’язки та значення граматичних знаків;

Систематичний, що являє собою пояснення змісту норми шляхом встановлення її зв’язку з іншими нормами в системі права. Норма, що найбільш пов’язана з тією, що тлумачиться, визначається як засіб встановлення її змісту;

Логічний – надає можливість визначити зміст норми як логічно завершеного явища за допомогою таких прийомів як абстрагування, аналогія, логічне перетворення та аргументи від протилежного;

Історичний – визначає зміст норми через характеристику конкретних історичних умов її прийняття;

Спеціально-юридичний – надає можливість визначити зміст спеціальних юридичних термінів та правової техніки;

Функціональний – визначає зміст припису через аналіз факторівта умов, в яких функціонує норма, а також факторів, що впливають на її зміст.

75. Види тлумачення.

Тлумачення класифікують на різновиди за двома критеріями.

І. За обсягом:

Буквальне – зміст норми співпадає з словесним її виразом в статті;

Поширювальне – зміст норми є ширшим її словесного виразу;

Обмежувальне – зміст статті вужчий її словесного виразу.

ІІ. За суб’єктами:

Офіційне – здійснюється уповноваженими на це органами держави та має обов’язковий характер в процесі застосування права.

В свою чергу офіційне тлумачення поділяється, в залежності від суб’єктів, на:

Аутентичне, що здійснюється органом, який прийняв акт;

Легальне – засноване на спеціальному дозволі держави на тлумачення. Загальнообов’язкове тлумачення змісту дає орган, який дану норму не встановлював, але відповідним чином на це уповноважений;

Нормативне, що є обов’язковим в процесів вирішення всіх справ даного виду (Постанови Пленуму ВСУ “Про судову практику у справах…);

Казуальне, що є обов’язковим при розгляді конкретної справи.

Неофіційне тлумачення – здійснюється посадовими та фізичними особами, які не мають права на офіційне тлумачення і є необов’язковим для органів, що застосовують норми. Існує у двох різновидах:

Доктринальне, що визначається як науковий аналіз статей закону (науково-практичні коментарі);

Повсякденне, що здійснюється в процесі адвокатської практики, консультування та громадянами.