Теорія держави і права, Детальна інформація
Теорія держави і права
Можливість до самоорганізації.
Характерні ознаки особи.
З виникненням суспільства біологічна категорія “людина” набирає соціального змісту і перетворюється в категорію “особа”.
Особа – людина, що має історично зумовлений ступінь розвитку, а також користується правами, що надаються суспільством, чи виконує обов’язки, що ним покладаються.
Для особи є характерними наступні риси:
Розумність – здатність мислити і приймати усвідомлені, а не інстинктивні рішення.
Індивідуальність – наявність певних характеристик, які вирізняють особу з маси інших людей.
Свобода – можливість вибору того варіанту поведінки, з встановлених суспільством, що задовільняє інтереси особи та не порушує прав інших суб’єктів.
Відповідальність – можливість розуміти значення своїх дій та керувати ними, а також можливість виконання обов’язку щодо відповідальності перед суспільством у випадку порушення прав інших осіб чи невиконання власних обов’язків.
З виникненням держави категорія “людина” набирає політичного змісту і перетворюється у категорію “громадянин”.
Громадянин – це людина, що належить до постійного населення держави та користується захистом з її боку.
Для громадянина характерні слідуючі риси:
Належність до постійного населення держави.
Наявність юридично гарантованих прав та обов’язків.
Можливість користуватися правом на захист своїх інтересів як всередині держави, так і за її межами.
Необхідність нести юридичну відповідальність у чітко визначених державою випадках.
Правовий статус: поняття, зміст, структура.
Місце особи в суспільстві, а громадянина в державі визначається категорією “правовий статус”. Це складне юридичне поняття, що має зміст та структуру.
Змістом правового статусу є права та обов’язки суб’єктів.
Право – міра можливої поведінки, що надається для реалізації інтересів конкретного суб’єкта. Оскільки це право надається конкретному суб’єкту, то воно називається суб’єктивним.
Обов’язок – міра необхідної поведінки, що встановлюється з метою забезпечення реалізації суб’єктивного права. Оскільки обов’язки мають правову форму закріплення, вони називаються юридичними.
Класифікації прав і обов’язків:
конституційні права і оболв’язки;
закріплені галузевим законодавством.
Загальні;
Спеціальні.
Соціально-економічні;
Політичні;
Соціально-культурні;
Особисті;
Характерні ознаки особи.
З виникненням суспільства біологічна категорія “людина” набирає соціального змісту і перетворюється в категорію “особа”.
Особа – людина, що має історично зумовлений ступінь розвитку, а також користується правами, що надаються суспільством, чи виконує обов’язки, що ним покладаються.
Для особи є характерними наступні риси:
Розумність – здатність мислити і приймати усвідомлені, а не інстинктивні рішення.
Індивідуальність – наявність певних характеристик, які вирізняють особу з маси інших людей.
Свобода – можливість вибору того варіанту поведінки, з встановлених суспільством, що задовільняє інтереси особи та не порушує прав інших суб’єктів.
Відповідальність – можливість розуміти значення своїх дій та керувати ними, а також можливість виконання обов’язку щодо відповідальності перед суспільством у випадку порушення прав інших осіб чи невиконання власних обов’язків.
З виникненням держави категорія “людина” набирає політичного змісту і перетворюється у категорію “громадянин”.
Громадянин – це людина, що належить до постійного населення держави та користується захистом з її боку.
Для громадянина характерні слідуючі риси:
Належність до постійного населення держави.
Наявність юридично гарантованих прав та обов’язків.
Можливість користуватися правом на захист своїх інтересів як всередині держави, так і за її межами.
Необхідність нести юридичну відповідальність у чітко визначених державою випадках.
Правовий статус: поняття, зміст, структура.
Місце особи в суспільстві, а громадянина в державі визначається категорією “правовий статус”. Це складне юридичне поняття, що має зміст та структуру.
Змістом правового статусу є права та обов’язки суб’єктів.
Право – міра можливої поведінки, що надається для реалізації інтересів конкретного суб’єкта. Оскільки це право надається конкретному суб’єкту, то воно називається суб’єктивним.
Обов’язок – міра необхідної поведінки, що встановлюється з метою забезпечення реалізації суб’єктивного права. Оскільки обов’язки мають правову форму закріплення, вони називаються юридичними.
Класифікації прав і обов’язків:
конституційні права і оболв’язки;
закріплені галузевим законодавством.
Загальні;
Спеціальні.
Соціально-економічні;
Політичні;
Соціально-культурні;
Особисті;
The online video editor trusted by teams to make professional video in
minutes
© Referats, Inc · All rights reserved 2021