Україна у Світі, Детальна інформація

4

\x4873Т\x3600них закладів країн ЦСЄ, координатором якого є Національний технічний університет України „КПІ”. На базі НАН України діє Міжнародна асоціація академій наук, яку у квітні 2003 року було включено до категорії міжнародних неурядових організацій, що мають статус офіційних партнерських стосунків з ЮНЕСКО.

Низку iсторико-архiтектурних об'єктів України було внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО: архітектурні ансамблі „Софія Київська”, „Києво-Печерська Лавра” та історичний центр Львова. За ініціативою України до Всесвітньої мережі біосферних заповідників ЮНЕСКО були включені українські біосферні заповідники „Чорноморський” (1982 рік), „Асканія-Нова” (1982 рік), „Карпатський” (1992 рік), „Дунайський” (1998 рік), „Ужанський національний парк” (1999 рік) та „Шацький” (2002 рік). Вперше у світі за безпосередньої участі України створено транскордонний румунсько-український біосферний резерват “Дельта Дунаю” (1998 рік) та тристоронній польсько-словацько-український біосферний заповідник “Східні Карпати” (1999 рік).

У 2003 році українському олімпійському чемпіонові Сергію Бубці було присвоєно почесне звання „Чемпіон спорту ЮНЕСКО”.

НАТО

Історія відносин України з НАТО бере початок з січня 1992 року, коли представник України вперше взяв участь у засіданні Робочої групи високого рівня Ради північноатлантичного співробітництва.

22-23 лютого 1992 року відбувся перший візит Генерального секретаря НАТО (на той час М.Вернера) до Києва, а 8 червня того ж року - візит Президента України Л.М.Кравчука до штаб-квартири НАТО.

Підписання 9 липня 1997 року в рамках саміту глав держав та урядів НАТО в Мадриді „Хартії про особливе партнерство" підняло співпрацю між НАТО і Україною на новий рівень і забезпечило офіційне визнання значення незалежної, стабільної і демократичної України для всієї Європи.

Але широкомасштабним співробітництво з НАТО стало тільки після приєднання України до програми „Партнерство заради миру” у 1994 році.

Хартія зафіксувала політичні зобов’язання сторін на найвищому рівні розвивати „особливе та ефективне” партнерство, яке сприятиме забезпеченню більшої стабільності та спільних демократичних цінностей в Центрально-Східній Європі, а також стала основою для консультацій між НАТО і Україною в контексті євроатлантичної безпеки і стабільності, та в таких галузях, як попередження конфліктів, врегулювання криз, підтримка миру і гуманітарні операції. Для забезпечення якнайповнішого розвитку відносин між Україною і НАТО та втілення положень Хартії було створено форум „Комісія Україна-НАТО”.

24 квітня 1999 року в рамках самміту глав держав та урядів НАТО у Вашингтоні Президент України Л.Кучма взяв участь у першому засіданні Комісії Україна-НАТО (КУН) на найвищому рівні. Зазначене засідання КУН надало нового потужного імпульсу нашому партнерству з НАТО, що було відображено у „Декларації Глав держав та урядів-учасників саміту Комісії Україна-НАТО”.

На наступному засіданні Комісії Україна-НАТО на найвищому рівні, яке відбулося 22 листопада 2002 року в рамках Празького самміту НАТО, було схвалено План дій Україна-НАТО та річний Цільовий план на 2003 рік.

Останнє засідання Комісії Україна-НАТО на найвищому рівні в рамках Стамбульського самміту НАТО, що вперше відбулося за участю семи нових членів Альянсу 29 червня 2004 року, підтвердило продовження принципової підтримки Альянсом курсу України на євроатлантичну інтеграцію. Це знайшло відображення у Заяві головуючого за підсумками засідання у вигляді доручення КУН на рівні послів проаналізувати стан відносин Україна-НАТО, включаючи їх можливе поглиблення залежно від практичних здобутків України у виконанні цілей Плану дій Україна-НАТО з метою розробки відповідних рекомендацій до засідання КУН на рівні міністрів закордонних справ.

Національні інтереси України стосовно НАТО визначаються з огляду на ту роль, яку Північноатлантичний Альянс відіграє у підтриманні міжнародного миру, стабільності та безпеки, сприянні покращанню загального клімату довіри в Євроатлантичному регіоні, створенні нової системи регіональної безпеки в Європі, виробленні узгоджених підходів до проблем роззброєння і контролю над озброєннями, а також запобігання розповсюдженню зброї масового знищення.

Нині співробітництво нашої держави з Альянсом є дійсно широким, різноплановим і активним. Україна бере участь у численних заходах, що проводяться спільно з державами-членами НАТО і країнами-партнерами.

Україна співпрацює з Альянсом в політичній, військовій, військово-технічній сферах, в галузі науки і техніки, економіки та екології, надзвичайних ситуацій цивільного характеру.

Діалог і взаємини між нашою державою і Альянсом будуються на діловій, конструктивній основі, бажанні та прагненні продуктивно і взаємовигідно використовувати спільні можливості у розбудові нової мирної і стабільної Європи.

Враховуючи реальну роль і потенціал НАТО, Україна виходить з того, що розвиток стабільної взаємодії з Альянсом надає можливість:

зміцнити зовнішні гарантїї національної безпеки України, зокрема її політичної незалежності, територіальної цілісності й непорушності кордонів;

активно сприяти розвитку співробітництва України з європейськими та євроатлантичними структурами як важливого чинника у створенні нової архітектури безпеки на євроатлантичному просторі;

отримувати сучасну інформацію щодо досвіду країн-членів НАТО та держав-партнерів для її використання у процесі реформування національних Збройних Сил України та Воєнної організації держави в цілому;

використовувати практичний досвід НАТО та окремих країн-членів Альянсу з метою забезпечення належного рівня цивільного контролю над військовими формуваннями;

сприяти налагодженню і розвитку взаємосумісності збройних сил з метою підвищення здатності і готовності брати в межах, передбачених Конституцією і законодавством України, участь в миротворчих операціях, здійснюваних під егідою ООН , ОБСЄ, НАТО;

спільно з НАТО, використовуючи потужний потенціал Альянсу в галузі боротьби з наслідками надзвичайних ситуацій цивільного характеру, проводити операції по захисту населення від наслідків техногенних аварій та катастроф, стихійного лиха, отримувати допомогу НАТО та її країн-членів на ці цілі.

На даному етапі на порядку денному відносин України з Альянсом знаходяться завдання подальшого поглиблення взаємодії, підвищення рівня відносин, активізації спільних зусиль і співпраці з метою зміцнення миру і стабільності в Європі, підвищення довіри, утвердження європейських демократичних і правових норм і стандартів на користь нового об'єднаного європейського співтовариства.

СОТ

Вступ України до СОТ є одним з пріоритетів її зовнішньоекономічної політики. Цей пріоритет був визначений в Посланні Президента України „Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку на 2002-2011 роки” та „Про внутрішнє і зовнішнє становище в 2002 році”. Вступ України до СОТ розглядається як системний фактор розвитку національної економіки, лібералізації зовнішньої торгівлі, створення передбачуваного транспарентного середовища для залучення іноземних інвестицій, що відповідає національним інтересам України.

Процес вступу України до СОТ розпочався 17 грудня 1993 року, коли до Секретаріату ГАТТ (Генеральна угода з тарифів і торгівлі) було подано офіційну заявку Уряду України про приєднання до неї.

Загалом процес вступу України до COT передбачає дві головні складові:

завершення двосторонніх переговорів з доступу до ринків товарів та послуг з країнами-членами Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до COT;