Сальвадор та Фінляндія, Детальна інформація
Сальвадор та Фінляндія
Каучукові вироби 231 248 235 257 273
Хімікати 857 944 914 955 1 032
Нафтопродукти 619 542 570 598 579
Неметалічні вироби 481 491 467 537 546
Металургія 398 423 452 506 565
Машинобудування 317 375 414 407 443
Комплектуючі до транспортних засобів 332 384 385 364 403
В 1980 році уряд націоналізував банківський сектор та наклав ряд обмежень на діяльність промислових підприємств.
Експорт у 1999 році становив 2, 5 млрд доларів: переважно експорт офшорних компаній, кави, цукру, креветок, текстилю, хімікатів. 59% експорту перепадає на США, 12% на Гватемалу. Імпорт становив 4, 15 млрд доларів, переважно сировина, товари народного споживання, промислові товари, паливо, харчі, нафтопродукти. 51% імпорту перепадає на США, 9% на Гватемалу.
Зовнішній борг Сальвадора у 1999 році становив 3, 3 млрд доларів.
Сумарна довжина залізниць мізерна – 602 км, довжина автомобільних шляхів – 10 029 км, з них з твердим покриттям менше 20%. Аеропортів з сучасним обладнанням – 4. Грошова одиниця – сальвадорський колон, 8, 8 колонів за 1 долар США (курс фіксований з 1993 року).
Населення Сальвадора у 2000 році становило 6,1 млн чоловік, середньорічний ріст – 1, 02%.
Урбанізація в 1998 році досягла 46%.
2. ФІНЛЯНДІЯ
Фінляндія – президентська республіка, що складається з 6 провінцій. Голова держави – президент, що обирається на термін 6 років. Законодавчий орган – однопалатний парламент. Столиця – місто Хельсінкі. Державні мови – фінська та шведська, збройні сили в 1997 році – 35 тисяч чоловік, а витрати на них становлять 1,7% від ВНП.
Економіка Фінляндії заснована на приватному підприємництві, але уряд контролює ряд галузей економіки і навіть монопольно володіє деякими з них. Після закінчення другої світової війни Фінляндія була певною мірою аграрно-індустріальною країною з розвиненим лісництвом, гірничовидобувною промисловістю. Протягом перших післявоєнних десятиліть економіка була переорієнтована зі сфери виробництва на сферу послуг. Фінляндія стала своєрідним торгівельним мостом між країнами Західної Європи та СССР. На початку 1990-х років країну охопила сильна економічна криза, спричинена розпадом Радянського Союзу та втратою основного замовника. З середини 90-х почався поступовий економічний підйом: Фінляндія почала працювати на ринки західних країн.
Більшу частину доходів фінський уряд отримує з податків на прибуток, власність, комерційних податків та акцизних зборів. Близько 2/5 всіх державних витрат спрямовується на освіту та соціальне забезпечення, включаючи будівництво житла та охорону здоров'я.
Держава повністю контролює залізниці, авіаперевозки, нафтоочисні заводи та виробництво електроенергії. З недавнього часу уряд почав знижувати частку держави в національній економіці.
Безробіття до 1991 року лишалося порівняно низьким, але з початком кризи почало різко зростати і в 1994 році досягло пікової точки в 20% економічно активного населення. З тих пір рівень безробітних знизився до 10% в 1999 році. Існують великі профспілкові об'єднання.
PRIVATE 1998 1999
ВНП (в млн. дол. США). 125 091 122 874
ВВП (в млн. дол. США). 123 502 126 130
ВНП на душу населення (в дол. США) 24 280 23 780
Основний природний ресурс Фінляндії – ліси. Ліси вкривають понад 3/4 всієї території країни. Переважають ялина, сосна, береза. Уряд досить успішно веде програму з відновлення лісового покрову: кислотні дощі, що спустошили ліси Центральної Європи, не завдали Фінляндії значної шкоди. Родовища торфу зустрічаються на третині всіх земель країни, але його промислове видобування розвинене слабко: майже весь видобутий торф використовується як паливо. Родовища мінеральних копалин незначні. На півночі країни діють шахти з видобування залізної руди, нікелю та цинку. Ведеться видобуток хрому, міді, кобальна. В невеликих обсягах видобуток слюди, здебільшого на експорт.
Зниження частки сільського господарства у ВВП Фінляндії пояснюється неухильним скороченням числа робітників, зайнятих в ньому. Більшість ферм відносно невеликі, але країна, починаючи з 1960 року, самостійно забезпечує себе харчами. Якщо споживання м'яса приблизно відповідає споживаню, то виробництво молока та яєць явно перевищує внутрішнє споживання. Зернові культури, переважно пшеницю, країна вимушена імпортувати, але кормові культури експортує. Клімат Фінляндії заважає розвиткові рослинництва. Орні землі зосереджені в південних та західних районах країни. Тваринництво представлене м'ясо-молочним напрямом. Після кількох років перевиробництва молочних продуктів Фінляндія скоротила поголів'я великої рогатої худоби. До чередини 1970-х йшло скорочення поголів'я коней, але з тих пір число стабілізувалося і навіть почався певний підйом у розведенні чистокровних коней. Свинарство, птахівництво та оленярство лишаються одними з важливих напрямів розвитку сільського господарства, а роль вівчарства та бджільництва незначна. В приватних руках перебуває 4/5 всіх лісів Фінляндії, управління ними високоефективне, і лісоматеріали, особливо папір – важлива частина експорту країни. Починаючи з закінчення другої світової війни важливу роль набуло розведення хутрових звірей. Практично всі фінські хутра йлуть на експорт. Значення рибальства поступово зменшується. Забруднення річок, будівництво дамб та електростанцій скорочує улови лосося та форелі – країна дедалі більше будує заводів з розведення риби. В Балтійському морі ведеться траулерний лов риби, здебільшого оселедця.
Північне розташування Фінляндії накладає серйозні обмеження на розвиток промисловості. Індустріалізація країни почалася ще в 1860 роках, але до початку 20 століття в промисловому секторі було задіяно не більше 10% населення. Тільки в 1960-х роках частка промисловості зрівнялася з частками сільського господарства та лісництва. Лісопереробна промисловість – головний та найбільш прибутковий сектор економіки. В ході її розвитку відбулося зміщення акцентів від виробництва деревини та целюлози до виробництва паперу, картону, будматеріалів та меблів. З закінченням другої світової війни на економіку Фінляндії важким тягарем лягла виплата репарацій Радянському Союзу, проте цей фактор зіграв позитивну роль: це вимагало розвитку важкої промисловості, продукція якої невдовзі знайшла збут на ринках як Західної, так і Східної Європи. Металопрокат та машинобулування до кризи 1990-х років становили значну частину національної індустрії. Фінляндія посідає провідне місце в світі у виробництві криголамів, океанських лайнерів та інших спеціалізованих суден, виробництві устаткування для целюлозно-паперової промисловості. Фінська хімічна промисловість не тільки повністю задовільняє всі потреби у нафтопродуктах на внутрішньому ринку, але й працює на експорт. В містах Турку, Тампере, Васа, Форсса, Хювінкя діють текстильні фабрики. В Хельсінкі працює найбільший в Європі порцеляновий завод. Розвинена харчова (виробництво алкогольних напоїв та кондитерських виробів) промисловість, виробництво будматеріалів.
th
(
були збудовані нові ГЕС. Енергомережа Фінляндії пов'язана з енергомережами Швеції та Росії, звідки імпортується частина електроенергії.
Хімікати 857 944 914 955 1 032
Нафтопродукти 619 542 570 598 579
Неметалічні вироби 481 491 467 537 546
Металургія 398 423 452 506 565
Машинобудування 317 375 414 407 443
Комплектуючі до транспортних засобів 332 384 385 364 403
В 1980 році уряд націоналізував банківський сектор та наклав ряд обмежень на діяльність промислових підприємств.
Експорт у 1999 році становив 2, 5 млрд доларів: переважно експорт офшорних компаній, кави, цукру, креветок, текстилю, хімікатів. 59% експорту перепадає на США, 12% на Гватемалу. Імпорт становив 4, 15 млрд доларів, переважно сировина, товари народного споживання, промислові товари, паливо, харчі, нафтопродукти. 51% імпорту перепадає на США, 9% на Гватемалу.
Зовнішній борг Сальвадора у 1999 році становив 3, 3 млрд доларів.
Сумарна довжина залізниць мізерна – 602 км, довжина автомобільних шляхів – 10 029 км, з них з твердим покриттям менше 20%. Аеропортів з сучасним обладнанням – 4. Грошова одиниця – сальвадорський колон, 8, 8 колонів за 1 долар США (курс фіксований з 1993 року).
Населення Сальвадора у 2000 році становило 6,1 млн чоловік, середньорічний ріст – 1, 02%.
Урбанізація в 1998 році досягла 46%.
2. ФІНЛЯНДІЯ
Фінляндія – президентська республіка, що складається з 6 провінцій. Голова держави – президент, що обирається на термін 6 років. Законодавчий орган – однопалатний парламент. Столиця – місто Хельсінкі. Державні мови – фінська та шведська, збройні сили в 1997 році – 35 тисяч чоловік, а витрати на них становлять 1,7% від ВНП.
Економіка Фінляндії заснована на приватному підприємництві, але уряд контролює ряд галузей економіки і навіть монопольно володіє деякими з них. Після закінчення другої світової війни Фінляндія була певною мірою аграрно-індустріальною країною з розвиненим лісництвом, гірничовидобувною промисловістю. Протягом перших післявоєнних десятиліть економіка була переорієнтована зі сфери виробництва на сферу послуг. Фінляндія стала своєрідним торгівельним мостом між країнами Західної Європи та СССР. На початку 1990-х років країну охопила сильна економічна криза, спричинена розпадом Радянського Союзу та втратою основного замовника. З середини 90-х почався поступовий економічний підйом: Фінляндія почала працювати на ринки західних країн.
Більшу частину доходів фінський уряд отримує з податків на прибуток, власність, комерційних податків та акцизних зборів. Близько 2/5 всіх державних витрат спрямовується на освіту та соціальне забезпечення, включаючи будівництво житла та охорону здоров'я.
Держава повністю контролює залізниці, авіаперевозки, нафтоочисні заводи та виробництво електроенергії. З недавнього часу уряд почав знижувати частку держави в національній економіці.
Безробіття до 1991 року лишалося порівняно низьким, але з початком кризи почало різко зростати і в 1994 році досягло пікової точки в 20% економічно активного населення. З тих пір рівень безробітних знизився до 10% в 1999 році. Існують великі профспілкові об'єднання.
PRIVATE 1998 1999
ВНП (в млн. дол. США). 125 091 122 874
ВВП (в млн. дол. США). 123 502 126 130
ВНП на душу населення (в дол. США) 24 280 23 780
Основний природний ресурс Фінляндії – ліси. Ліси вкривають понад 3/4 всієї території країни. Переважають ялина, сосна, береза. Уряд досить успішно веде програму з відновлення лісового покрову: кислотні дощі, що спустошили ліси Центральної Європи, не завдали Фінляндії значної шкоди. Родовища торфу зустрічаються на третині всіх земель країни, але його промислове видобування розвинене слабко: майже весь видобутий торф використовується як паливо. Родовища мінеральних копалин незначні. На півночі країни діють шахти з видобування залізної руди, нікелю та цинку. Ведеться видобуток хрому, міді, кобальна. В невеликих обсягах видобуток слюди, здебільшого на експорт.
Зниження частки сільського господарства у ВВП Фінляндії пояснюється неухильним скороченням числа робітників, зайнятих в ньому. Більшість ферм відносно невеликі, але країна, починаючи з 1960 року, самостійно забезпечує себе харчами. Якщо споживання м'яса приблизно відповідає споживаню, то виробництво молока та яєць явно перевищує внутрішнє споживання. Зернові культури, переважно пшеницю, країна вимушена імпортувати, але кормові культури експортує. Клімат Фінляндії заважає розвиткові рослинництва. Орні землі зосереджені в південних та західних районах країни. Тваринництво представлене м'ясо-молочним напрямом. Після кількох років перевиробництва молочних продуктів Фінляндія скоротила поголів'я великої рогатої худоби. До чередини 1970-х йшло скорочення поголів'я коней, але з тих пір число стабілізувалося і навіть почався певний підйом у розведенні чистокровних коней. Свинарство, птахівництво та оленярство лишаються одними з важливих напрямів розвитку сільського господарства, а роль вівчарства та бджільництва незначна. В приватних руках перебуває 4/5 всіх лісів Фінляндії, управління ними високоефективне, і лісоматеріали, особливо папір – важлива частина експорту країни. Починаючи з закінчення другої світової війни важливу роль набуло розведення хутрових звірей. Практично всі фінські хутра йлуть на експорт. Значення рибальства поступово зменшується. Забруднення річок, будівництво дамб та електростанцій скорочує улови лосося та форелі – країна дедалі більше будує заводів з розведення риби. В Балтійському морі ведеться траулерний лов риби, здебільшого оселедця.
Північне розташування Фінляндії накладає серйозні обмеження на розвиток промисловості. Індустріалізація країни почалася ще в 1860 роках, але до початку 20 століття в промисловому секторі було задіяно не більше 10% населення. Тільки в 1960-х роках частка промисловості зрівнялася з частками сільського господарства та лісництва. Лісопереробна промисловість – головний та найбільш прибутковий сектор економіки. В ході її розвитку відбулося зміщення акцентів від виробництва деревини та целюлози до виробництва паперу, картону, будматеріалів та меблів. З закінченням другої світової війни на економіку Фінляндії важким тягарем лягла виплата репарацій Радянському Союзу, проте цей фактор зіграв позитивну роль: це вимагало розвитку важкої промисловості, продукція якої невдовзі знайшла збут на ринках як Західної, так і Східної Європи. Металопрокат та машинобулування до кризи 1990-х років становили значну частину національної індустрії. Фінляндія посідає провідне місце в світі у виробництві криголамів, океанських лайнерів та інших спеціалізованих суден, виробництві устаткування для целюлозно-паперової промисловості. Фінська хімічна промисловість не тільки повністю задовільняє всі потреби у нафтопродуктах на внутрішньому ринку, але й працює на експорт. В містах Турку, Тампере, Васа, Форсса, Хювінкя діють текстильні фабрики. В Хельсінкі працює найбільший в Європі порцеляновий завод. Розвинена харчова (виробництво алкогольних напоїв та кондитерських виробів) промисловість, виробництво будматеріалів.
th
(
були збудовані нові ГЕС. Енергомережа Фінляндії пов'язана з енергомережами Швеції та Росії, звідки імпортується частина електроенергії.
The online video editor trusted by teams to make professional video in
minutes
© Referats, Inc · All rights reserved 2021