/  
 ДОКУМЕНТІВ 
20298
    КАТЕГОРІЙ 
30
Про проект  Рекламодавцям  Зворотній зв`язок  Контакт 

Селянське ( фермерське ) господарство. Правові та організаційні аспекти, Детальна інформація

Тема: Селянське ( фермерське ) господарство. Правові та організаційні аспекти
Тип документу: Реферат
Предмет: Правознавство
Автор:
Розмір: 0
Скачувань: 692
Скачати "Реферат на тему Селянське ( фермерське ) господарство. Правові та організаційні аспекти"
Сторінки 1   2   3   4   5   6   7   8   9  
Суб’єктом майнових правовідносин відповідно до Закону України “Про селянське (фермерське) господарство” є це господарство як юридична особа. А якщо господарство складається з однієї особи, таким суб’єктом може бути і власник (користувач) ділянки одноособово.

У власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство можуть бути земля, жилі будинки, квартира, предмети особистого користування, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, птиця, бджолосім’ї, посіви та посадки сільськогосподарських культур і насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція і доходи від її реалізації, транспортні засоби, кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення для ведення селянського (фермерського) господарства і заняття підсобними промислами.

Майно цих осіб належить їм праві спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено угодою між ними.

Майно селянського (фермерського) господарства перебуває під захистом держави на рівні з іншими формами власності.

Прохід на землях селянського (фермерського) господарства, проїзд на тракторах, автомобільному і гужовому транспорті, пересування на човнах, купання і рибальство у водоймах господарства, розміщення на цих землях палаток і проживання в них, розведення багаття та інші подібні дії дозволяються лише за згодою власника господарства і за умови збереження природних компонентів в екологічно чистому вигляді.

Селянське (фермерське) господарство як юридична особа і суб’єкт права власності користується всіма правилами власника майна, передбаченим Цивільним Кодексом України.

Володіння, користування і розпорядження майном здійснюється членами селянського (фермерського) господарства за взаємною домовленостю. Селянське (фермерське) господарство має право продавати і передавати підприємствам, установам, організаціям і громадянам, обмінювати, здавати в оренду, надавати у тимчасове користування належне йому на праві власності майно.

Селянське (фермерське) господарство має право придбати, брати у тимчасове користування в тому числі і на умовах оренди майно підприємств, установ, та організацій, інших селянських (фермерських) господарств і громадян. Майнові відносини селянського (фермерського) господарства регулюється цивільним законодавством. Майнові спори між членами селянського (фермерського) господарства вирішуються судом. При цьому суд керується правилами цивільного законодавства про спільну сумісну часткову власність, а також правилами, передбаченими Кодексом про шлюб та сім’ю України, що стосується відносин між подружжям.

За порушення договірних зобов’язань, кредитно-розрахункової і податкової дисципліни, санітарних і ветеринарних правил, вимог щодо якості продукції та інших правил здійснення господарської діяльності селянське (фермерське) господарство – несе відповідальність, передбачену законодавством України.

У разі систематичного невнесення земельного податку в термін, встановлені законодавством України, а також орендної плати в термін, визначені договором оренди, право власності і користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється.

Успадкування землі та майна селянського (фермерського) господарства здійснюється відповідно до Закону “Про селянське (фермерське) господарство” і заповіту в порядку, встановленому цивільним законодавством. Що ж до земельних ділянок, то при їх успадкуванні суд виходить з вимог Земельного Кодексу України, згідно з яким земельні ділянки громадян, котрі ведуть селянське (фермерське) господарство, поділові не підлягають. За таких обставин у разі смерті громадянина, який вів селянське (фермерське) господарство право власності на земельну ділянку передбачається одному з його спадкоємців-дієздатному громадянинові України, який досяг 18-річного віку і виявив бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією. При цьому перевага надається членові господарства одному з подружжя, дітям, батькам, родичам, які проживали і вели господарство разом з громадянином, що помер. Спори між спадкоємцями, а також між ними та іншими громадянинами з питань переважного права на подальше ведення селянського (фермерського) господарства вирішується судом.



oe

>

@

<а їх відсутності, питання про подальше використання земельної ділянки вирішується міською, (районною) Радою народних депутатів. За такими же правилами, але за участю Рад народних депутатів вирішується питання успадкування права користування земельними ділянками, в тому числі при укладанні договорів їх оренди.

4.ДІЯЛЬНІСТЬ СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА.

Як і кожний підприємець, селянське (фермерське) господарство займається господарською діяльністю самостійно. Головне в ній виробництво та реалізація товарної сільськогосподарської продукції з метою одержання прибутків і розширення виробництва.

Селянське (фермерське) господарство діє в умовах самоокупності. Всі витрати господарство покриває за рахунок власних доходів. Селянське (фермерське) господарство самостійно визначає напрямок своєї діяльності, спеціалізацію, організує виробництво сільськогосподарської продукції, її переробку в установленому порядку та реалізацію, за власним розсудом підбирає партнерів з економічних зв’язків у всіх сферах діяльності, в тому числі іноземних, воно може разом із сільськогосподарським виробництвом займатися будь-яким іншим видом діяльності, не забороненим законодавством України.

При цьому воно мусить додержуватись вимог Земельного Кодексу України, згідно з яким власники земельних ділянок і землекористувачі зобов’язані забезпечувати ефективне використання землі відповідно до її цільового призначення і проекту внутрігосподарського землеустрою, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні техногенні виробництва, не допускати погіршення екологічної ситуації, здійснювати комплекс заходів щодо охорони земельних ділянок.

Селянське (фермерське) господарство має право вступити в договірні відносини з будь-якими підприємтсвами, установами і організаціями, з окремими громадянами, самостійно вибирати партнерів, в тому числі іноземних, для укладення договорів. Скарги, що виникають під час договорів, вирішуються судом, або арбітражним судом.

Селянське (фермерське) господарство закуповує необхідні йому матеріально-технічні ресурси, виробництво і споживання яких контролюється і розподіляється державою і які виділені цільовим призначенням для селянських (фермерських) господарств за рахунок ресурсів, передбачених для сільського господарства, в системі державних постачальницьких організацій, на умовах установлених для сільськогосподарських підприємств, а також у будь-яких підприємств і організацій на біржах, у населення тощо.

Селянські (фермерські) господарства можуть брати технічні засоби в довготермінову оренду і на прокат.

Ремонт і технічне обслуговування належних селянському (фермерському) господарству тракторів, іншої сільськогосподарської техніки та устаткування, вантажних автомобілей, агрономічне, зоотехнічне і ветеринарне обслуговування здійснюється агросервісними та іншими для колективних і державних сільськогосподарських підприємств, а також колективними і державними сільськогосподарськими підприємствами, іншими організаціями та громадянами за цінами згідно з домовленістю.

Селянське (фермерське) господарство має право самостійно розпоряджатися виробленою ним продукцією, може на добровільних засадах укладати з підприємствами, установами і організаціями, які здійснюють заготівлю і переробку сільськогосподарської продукції, договори на продаж своєї продукції, а також реалізувати її на власний розсуд будь-яким іншим споживачам і на ринку.

Продукція що продається державними підприємствами і організаціями відповідно до укладених договорів, оплачується за фінансовими, регульованими (стартовими), договірними (вільними) цінами і на умовах, передбачених для колективних і державних сільськогосподарських підприємств. Ціни на решту продукції селянське (фермерське) господарство встановлює самостійно. Селянське (фермерське) господарство зобов’язане дотримувати діючих нормативів щодо якості продукції, санітарних, екологічних на інших вимог.

Поставки вироблюваної селянським (фермерським) господарством продукції на експорт, а також розрахунки з іноземними партнерами здійснюється відповідно до законодавства України.

У разі виробничої потреби селянське (фермерське) господарство має право залучити до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом, угодою). Трудові відносини в селянському (фермерському) господарстві визначаються і регулюються членами господарства, а осіб залучених до роботи за трудовим договором (контрактом, угодою), – законодавством України про працю.

Трудові спори в селянському (фермерському) господарстві вирішуються судом. З особами, залученими до роботи в селянському (фермерському) господарстві, укладається трудовий договір (контракт,угода) у письмовій формі, в якому визначається термін договору, умови праці і побуту (тривалість робочого дня, вихідні дні, щорічна оплачувана відпустка, форма оплати праці та її розміри, харчування тощо).

Трудовий договір (контракт,угода) підлягає реєстрації у місцевій Раді народних депутатів, що передала земельну ділянку у власність або надала в користування, якщо селянське (фермерське) господарство є основним місцем роботи цих осіб.

Сторінки 1   2   3   4   5   6   7   8   9  
Коментарі до даного документу
Додати коментар