Конституцiйнi права та обов'язки громадян України, Детальна інформація

того життя, слiд окремо видiлити такi.

1. Недопустимiсть збирання, зберiгання, використання та поширен-

ня конфiденцiйної iнформацiї про особу без її зголи, право громадян

знайомитися iз вiдомостями про себе та гарантування судового захисту

права спростовувати недостовiрну iнформацiю про себе та членiв своєї

сiм'ї (ст.32 Конституцiї України). Це положення Конституцiї де-

талiзується Законом України "Про iнформацiю" вiд 2 жовтня 1992 року,

вiдповiдно до статтi 23 якого забороняється збирання вiдомостей про

особу, якщо немає її попереднього погодження. А ст. 31 названого

Закону передбачає наступнi права громадян:

- знати пiд час збору iнформацiї, якi вiдомостi про них, з якою

метою збираються, як, ким, з якою цiллю використовуються;

- заперечувати достовiрнiсть, повноту, доречнiсть iнформацiї.

Згiдно зi статтею 41 Закону України "Про телебачення та радiомовлен-

ня в Українi" вiд 21 грудня 1993 року не припускається без згоди

батькiв або осiб, що їх замiнюють, розiiовсюджепня iнформацiї про

неповнолiтнiх, якi здiйснили злочин, про злочини щодо неповнолiтнiх,

а також про самогубство неповнолiтнiх, якщо така iнформацiя дає мож-

ливiсть iдентифiкувати особистiсть.

2. Забезпечення таємницi всиновлення (стаття 112 Кодексу про

шлюб та сiм'ю України) шляхом змiни мiсця, дати народження дитини

(не бiльш нiж на 6 мiсяцiв). Розголошення цiєї таємницi тягає

вiдповiдальнiсть за статтєю 115-1 Кримiнального кодексу України.

3. Право на збереження лiкарської таємницi (Основи законодавства

України про охорону здоров'я, ст. 40), за яким медичнi працiвники та

iншi особи, яким у зв'язку з виконанням професiйних або службових

обов'язкiв стало вiдомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та iх

результати, iнтимну i сiмейну сторони життя громадянина, не мають

права розголошувати цi вiдомостi. Окремо право на збереження

лiкарської таємнмцi шодо осiб, якi iнфiкованi ВIЛ, закрiплено у