Тілесні ушкодження з медичної точки зору, Детальна інформація

Порушення функцій органу – це порушення мови, зору, слуху, діяльності кінцівок тощо. Порушення може визначатися повною втратою функцій органом, але ця втрата повиння бути тимчасовою.

Легке тілесне ушкодження. Відповідальність за умисне легке тілесне ушкодження передбачена ст. 106 КК України. Згідно закону, легкими визнаються ушкодження, що:

Не містять ознак тяжкого ушкодження.

Не містять ознак ушкодження середньої тяжкості.

Викликали короткочасний розлад здоров’я чи незначну стійку втрату працездатності не більше, ніж на 10%.

Існує два види легких тілесних ушкоджень:

а) ті, що спричинили короткочасний розлад здоров'я чи незначну стійку втрату працездатності;

б) ті, що не спричинили зазначених наслідків.

Короткочасним розладом здоров'я вважається розлад тривалістю понад 6 днів, але не більше як 21 день.

Незначна стійка втрата працездатності - це втрата загальної працездатності до 10%.

Короткочасний розлад здоров’я та втрата працездатності встановлюються судово-медичною екпертизою.

Легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності - це ушкодження, що мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більш як 6 днів (царапини, садна тощо).

Поняття побоїв та мордування. Побої та мордування – це умисні дії винного, спрямовані на завдання потерпілому фізичного болю. Такі дії не спричиняють порушень тканин тіла чи функцій будь-якого органу – цим вони відрізняються від тілесних ушкоджень. Шкода здоров’ю спричиняється саме через біль, яка спричиняється шляхом удару, побоїв чи іншими навмисними діями.

Удар – це одноразовий несподіванний і потужний вплив на тіло людини.

Побої – це неодоразові удари, що чиняться потерпілому в малий період часу. Цим вони відрізняються від мордування, яке спричиняється протягом тривалого часу. Побої не становлять особливого виду ушкоджень. Якщо після побоїв на тілі потерпілого залишились ушкодження, їх оцінюють за ступенем тяжкості, виходячи із звичайних ознак. Якщо побої не залишили після себе ніяких об'єктивних слідів, судово-медичний експерт відмічає скарги отерпілого, вказує, що об'єктивних ознак ушкоджень не виявлено і не встановлює ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Мордування - це дії, що полягають в багаторазовому або тривалому спричиненні болю: щипання, шмагання, нанесення численних, але невеликих ушкоджень тупими чи гостроколючими предметами, діяння термічних факторів та інші аналогічні дії.

Інші насильницькі дії – це викручування рук, здавлення горла, статевих органів тощо.

Відповідальність за НАВмисне заподіяння

ТІЛЕСНИХ ушкоджень, побоїв і мордувань.

Умисне заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, побоїв та мордувань. Відповідальність за тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості передбачено в главі 3 КК України. Родовим об’єктом цих злочинів є життя, здоров’я, честь і гідність особи. Безпосередній об’єкт визначається конкретно у відповідній статті, певні злочини мають як основний, так і безпосередній об’єкт (тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого сталася смерть – ч. 3 ст. 101 КК).



I

\x2403\x1103\xA884\x1202\x6864\x0101\x6000\xA884\x6102\x0324\x1900жень передбачено статтями 101, 102, 106 КК України. Підставою для кваліфікації тілесних ушкоджень саме за цими статтями є суб’єктивна сторона діяння, а саме наявність вини у формі прямого чи евентуального умислу, а також відсутність ознак, що пом’якшують відповідальність (таких, як заподіяння ушкоджень в стані сильного душевного хвилювання, з необережності тощо).

Суб’єктом злочинів, передбачених ст. 101, 102 та ч.1 ст 106 є особа, що досягла 14-річного віку. Суб’єктом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 106 є особа 16-річного віку.

Як зазначено раніше, суб’єктивна сторона цих злочинів характеризується виною у формі умислу, мета і мотиви можуть бути різними. Наявність чи відсутність певної мети має значення для кваліфікації, наприклад для відмежування тяжких тілесних ушкоджень від замаху на вбивство або необережного вбивства від тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть.

Об’єктивна сторона злочинів полягає у діянні, передбаченому диспозицією конкретної норми, а саме: умисне заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості.

Частина 2 статті 101 передбачає кваліфікуючу обставину: заподіяння тяжкого тілесного ушкодження шляхом мучення і мордування, або внаслідок систематичних нетяжких ушкоджень. Такий злочин може бути скоїно лише з прямим умислом. Умисел винного спрямований саме на заподіяння особливих мучень потерпілому і він спеціально діє шляхом спричинення останньому особливого болю. Мучення - це дії, що спрямовані на тривале позбавлення людини їжі, пиття чи тепла, залишання його в шкідливих для здоров'я умовах та інші подібні дії. Мордування - це дії, що полягають в багаторазовому або тривалому спричиненні болю: щипання, шмагання, нанесення численних, але невеликих ушкоджень тупими чи гостроколючими предметами, діяння термічних факторів та інші аналогічні дії. Мучення чи мордування встановлюються судом в кожному окремому випадку після проведення судової експертизи. Експерт лише повинен у таких випадках встановити наявність, характер, локалізацію, кількість ушкоджень, одночасність чи різночасність їх утворення, особливості ушкоджуючих предметів, механізм їх дії, а також ступінь тяжкості ушкоджень; він не кваліфікує їх як мордування чи мучення. Систематичність нетяжкіх ушкоджень вказує на те, що вони характеризувалися періодичностю та протяжністю в часі.

Частина 3 ст. 101 передбачає особливо кваліфікуючи обставини: причинення ушкоджень особливо небезпечним рецидивістом, а рівно як і тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого сталася смерть. Особливо небезпечним рецидівістом особа визнається тільки за рішенням суду, а про смерть внаслідок тілесних ушкоджень йтиметься далі.

Заподіяння внаслідок перевищення влади або службових повноважень тяжких тілесних ушкоджень вчинених як умисно, так і з необережності, підлягають кваліфікації за сукупністю ч.2 ст.166 і статті КК, що передбачає відповідальність за тяжке тілесне ушкодження, вчинені умисно чи з необережності.

Умисне заподіяння тілесного ушкодження з хуліганських мотивів утворює сукупність злочинів, передбачених ч.2 або ч.3 ст.206, та залежно від наслідків ушкодження - відповідною частиною ст.101 КК.