Використання системи дидактичних ігор та вправ для сенсорного виховання дітей старшої групи, Детальна інформація

Система сенсорного виховання М.Монтессорі була високо оцінена С.Русовою, яка сама розглядала розвиток органів чуття як перший крок до самостійної свідомості дитини. Проте вона критикувала М.Монтессорі за те, що її матеріал, який розрахований на викликання в дитині процес самонавчання, занадто автоматичний. Він грунтується на технічному перфекціонізмі, що має дати те психічне задоволення, яке виявляється в дитині радістю самосвідомості й свідомості свого інтелектуального поступу. Цей матеріал не пробуджує ні уяви, ні власної творчості дитини. Він занадто штучний, далекий від природи; в ньому мало естетичного елементу. Але він приваблює своєю упланованістю, як і систематичністю, він відповідає вимогам нового виховання тим, що дає дітям повну волю руху, волю вибору заняття, відповідає вимогам кращого розумового розвитку дитини, а осбливо зору, слуху, дотику.

Сучасна система сенсорного виховання створена на основі наукових психологічних і фізіологічних даних про розвиток дитини.

Психологічні дослідження свідчать про те, що в дошкільному віці інтенсивно розвиваються всі органи чуття.

Протягом дошкільного дитинства сенсорна культура складається у взаємозв*язку з розвитком мови і мислення. Сприймання є основою, яка живить мислення чуттевим матеріалом. Мислення також сприяє розвитку сприймання, збагачує його. Відчуття і спиймання носять не пасивний характер, це – особливі дії аналізаторів, спрямовані на обстеження предмета, його якостей і властивостей.

Сенсорний розвиток – це процес засвоєння соціального досвіду, оволодіння системою відповідних еталонів, тобто певних зразків якостей предметів, створених людством у ході суспільно-історичного розвитку.

Еталонами кольору виступають сім кольорів спектра та їх відтінки; еталонами форми – геометричні фігури; величини – метрична система мір та інші. Засвоєння сенсорних еталонів не обмежується дошкільним віком, це досить складний і тривалий процес.

Дослідженнями психологів встановлено періоди засвоєння еталонів у дошкільному віці:

від народження до початку 3-го року життя – передеталонний період, коли дитина відображає окремі особливості предметів, тобто суттєві для безпосереднього використання;

до 5-ти років – період предметних еталонів, коли образи якостей предметів зіставляються з певними предметами;

від 5-ти років і далі – якості предметів набувають еталонного значення: вода холодна, кришка столу прямокутна, лампочка скляна тощо. Це важливий для розвитку дитячого пізнання час, коли дитина починає самостійно узагальнено пізнавати оточуючий світ.





3. Зміст і методика сенсорного виховання.

Сучасна педагогічна наука визначає зміст сенсорного виховання, виходячи із даних сучасної психології і педагогіки. Він будується на основі принципу збагачення і поглиблення шляхом формування у дітей (починаючи з раннього віку) широкого орієнтування у навколишньому світі. Поруч із спеціальним ознайомленням з кольором, формою, розміром предметів слід удосконалювати звуковий аналіз мови, формувати музичний слух, розвивати м*язово-суглобову чутливість та інше.Ці вміння відіграють важливу роль у здійсненні музичної, образотворчої, трудової діяльностей, у мовленнєвому спілкуванні. Навчання сенсорним діям поєднується з різними видами діяльності, що забезпечує життєву придатність сенсорних знань і вмінь. У той же час, сенсорне виховання включає спеціальну роботу щодо ознайомлення дітей із сенсорними еталонами, а також спеціальними способами зіставлення якостей предметів, що сприймаються, із засвоєними зразками, тобто способами обстеження предметів. Для виділення певних груп якостей потрібні як прсті дії (дотик і погладжування – для визначення гладкості поверхні), так і більш складні (перцептивні) дії

(наприклад, система виявлення звукового складу слова).

Все це і становить зміст сенсорного виховання.

На кожному етапі дошкільного дитинства завдання і зміст сенсорного виховання конкретизують його загальну мету. Останні наукові дані свідчать про можливості формування у дітей перших років життя тонких диференціювань предметів різної форми, розміру, кольорів та їх відтінків. Починаючи з семи тижнів, дитина добре стежить за предметами, що переміщуються, розрізняє кольори. Тримісячні діти розрізняють об*ємні форми (прямокутна призма, куб, куля та інше). Тому сенсорне виховання слід починати якомога раніше, щоб використати природні можливості дитини.

Стихійно засвоюючи сенсорний досвід, дитина нараджається на помилки і хибні уявлення про якості предметів, а процес засвоєння штучно затягується у часі.Тому важливим засобом сенсорного виховання є навчання.

Досить складно для дитини пізнавати просторові відношення, які краще засвоюються у русі, їх не можна обстежити так, як форму і розмір предмета. Ускладнення зустрічаються також у формуванні у дітей уявлень про час, який сприймається не конкретним аналізатором, а завдяки чергуванню явищ життя, що постійно повторюються: день змінюється вечором, заняття – прогулянкою, а прогулянка – обідом і так далі. У формуванні часових уявлень важливе значення має розуміння часової послідовності і тривалості. Для цього слід вести пізнання дитини від розуміння короткого проміжку часу до усвідомлення частин доби, від правильного розуміння понять “вчора”, “сьогодні”, “завтра” і до засвоєння послідовності днів тижня, пір року та іншого.

Важливе значення має також розвиток слухового сприймання, яке відіграє значну роль у підготовці до школи і подальшого життя. Вже до кінця 2-го року життя дитина має розвинений фонематичний слух, а до школи оволодіває здатністю до звукового аналізу слів.

Розвиток тактильної, нюхової та смакової чутливості в процесі сенсорного виховання вимагає спеціальних вправ на порівняння, а також великої роботи в повсякденному житті дітей.



Л.Венгер поділяє процес сенсорного виховання у дошкільному віці на підготовчий етап (перші три роки життя) та систематичне засвоєння дитиною сенсорної культури.

На першому році життя головний зміст сенсорного виховання становить надання дитині достатнього багатства і різноманітності зовнішніх вражень. З розвитком хапальних рухів потрібно допомогти пристосувати їх до форми, розмірів і місцезнаходження предмета. Поступово для дитини ці якості набувають певного значення (маленьке береться однією рукою, велике – двома).

На другому – третьому роках життя важливо познайомити дитину з усією різноманітністю властивостей предметів: формами, кольорами, розмірами тощо. Дії з предметами слід організувати так, щоб для досягнення потрібного результату необхідно зіставлення предметів за формою, розміром, встановити їх схожість або відмінність. Виконуючи початкові продуктивні дії, дитина 3-го року життя вже знає, що форма, розмір, колір – постійні ознаки предметів, які слід враховувати при виконанні найрізноманітніших дій.

Після трьох років слід переходити до систематичного ознайомлення із сенсорними еталонами та способами їх використання.

У спийманні кольору сенсорними еталонами виступають хроматичні кольори спектра (червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий) та ахроматичні – білий, чорний. Спочатку у дітей формують уявлення про білий і чорний, далі про хроматичні кольори. Діти повинні засвоїти також і відтінки кольорів.

Ознайомити з еталонами форми – геометричними фігурами – у сенсорному вихованні відрізняється від їх вивчення у процесі формування елементарних математичних уявлень. Метою є пізнавання відповідної форми, називання і вміння діяти з нею, а не аналізувати її.

Еталонами розміру служать умовні мірки. У процесі сенсорного виховання, на відміну від математичної підготовки, можна не використовувати метричну систему, а встановлювати розміри предмета залежно від місця, яке він займає в ряду однорідних (великий, маленький, найбільший). Ускладнення уявлень про розмір відбувається в процесі переходу від порівняння двох – трьох предметів до багатьох, що утворюють ряд величин, які зменшуються або збільшуються.

Пізніше діти знайомляться з відтінками кольору, з варіантами геометричних фігур і з відношеннями по розміру, що виникають між елементами ряду, який складається з більшої кількості предметів. Одночасно необхідно навчити дітей способів обстеження предметів: групуванню за кольором і формою на основі зразків – еталонів, послідовному огляду і описанню форми, виконанню більш складних дій окоміру.Спочатку дитина повинна навчитися сприймати колір конкретних предметів. Це зовсім не складно, якщо предмети мають порівняно чистий колір. Проте, якщо цей колір містить елементи різних кольорових тонів, до того ж виражених різною мірою( наприклад, колір морської хвилі, кавовий, бордовий та ін. ), завдання стає непростим. Спеціальне тренування потрібне і для вміння виділяти і розрізняти предмети з різними кольоровими відтінками.