Церковне життя в Україні, Детальна інформація

ням від церкви, вони неодноразово блокували спроби Всеукраїнської Церковної Ра-

ди поширити свій вплив. Таке відверто вороже ставлення утримувало багатьох свя-

щеників і мирян від переходу на бік автокефалістів.

Попри ці перешкоди 21 жовтня 1921 р. під час собору, на який зібралося 500 де-

ле^атів (у тому числі 64 священики), Рада зробила рішучий крок. Нехтуючи кано-

нами та ігноруючи погрози ієрархів, Рада обрала одного із своїх членів, священика

Василя Липківського, митрополитом, який тут же висвятив архієпископа й чотирьох

єпископів. Вони в свою чергу рукопоклали кількасот священиків та дяків. Далі Ра-

да підтвердила свою попередню ухвалу створити Українську автокефальну право-

славну церкву (УАПЦ).

Нова церква швидко зростала. У 1924 р. вона вже мала ЗО єпископів, близько

1500 священиків, понад 1100 парафій (із загальної їхньої кількості 9 тис.) та міль-

йони віруючих. До неї приєдналося багато українських парафій у Сполучених Шта-

тах, Канаді та Європі. На відміну від традиційного православ'я, що пишалося своєю

консервативністю, українська церква впровадила численні нововведення, як, зокрема,

користування у церковних відправах українською мовою замість церковнослов'ян-

ської. Вона осучаснила зовнішній вигляд своїх священиків, заборонивши традиційні

ризи, довге волосся та бороди. Радикальним відступом від давньої практики стало те,

що в УАПЦ священикам дозволялося одружуватися. Згідно з духом часу українська

церкви зайняла демократичні позиції в питанні про самоврядування. Вона відкинула

авторитаризм патріаршої системи, надавши найвищу владу в церкві виборній раді

єпископів, священиків і мирян. Вона також поширила принцип виборності на призна-

чення єпископів і парафіяльних священиків. У підґрунті цих реформ лежало праг-

нення нової церкви наблизитися до віруючих, залучивши їх до своєї діяльності, що

значною мірою пояснює перші успіхи УАПЦ.

Ці здобутки не могли, однак, врятувати нову церкву від деяких недоліків. Ради-

кальне порушення канонічної практики, неодноразові заяви патріарха Тихона про

її незаконність, невизнання її іншими патріархами поза межами СРСР створили

УАПЦ репутацію, що відштовхувала від неї багатьох її послідовників. Крім того,

запроваджені УАПЦ виборні демократичні засади призводили до численних сути-