Захист прав підприємців як субєктів оподаткування, Детальна інформація

Адміністративна і кримінальна відповідальність посадових осіб підприємств

Керівники і посадові особи підприємств, установ і організацій за невиконання чи неналежне виконання своїх обов'язків піддаються накладанню адміністративного стягнення.

Правовою базою для нарахування адміністративних штрафів є Кодекс України про адміністративні правопорушення.

Закон України «Про бухгалтерський звіт і фінансову звітність» № 996, що вступив у силу з 01.01.2000 р. встановлює обов'язки і відповідальність посадових осіб, суб'єктів підприємницької діяльності.

Перш ніж приступити до аналізу адміністративних штрафів, що накладаються, необхідно визначитися, що розуміється під терміном «посадові особи». Відповідно до статті 164 ККУ під посадовими особами розуміються особи, що постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також постійно чи тимчасово займають на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності, посади, позв'язані з виконанням організаційно-розпорядницьких чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки відповідно до покладених на них спеціальних повноважень.

У свою чергу під організаційно-розпорядницькими обов'язками варто розуміти функції по здійсненню керівництва трудовим колективом, ділянкою робіт, виробничою діяльністю окремих працівників. Такі функції, зокрема виконують керівники підприємств, їхні заступники, керівники ділянок робіт (майстри, виконроби). Адміністративно-господарські обов'язки передбачають повноваження по керуванню чи розпорядженню державним, колективним, або часткою майна (установлення порядку його збереження, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями).

У будь-якому випадку заняття визначеної посади чи доручення тимчасово виконувати службові обов'язки повинні бути оформлені наказом по підприємству.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку і забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, схоронність оброблених документів, регістрів і звітності протягом установленого терміну, але не менш трьох років, несе власник (власники) чи уповноважений орган (посадова особа), що здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства й установчих документів. (Пункт 3 статті 8 Закону № 996).

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами і працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера по дотриманню порядку оформлення і представлення до обліку первинних документів (пункт 6 статті 8 Закону № 996).

Цілий ряд вимог покладений на головного бухгалтера. Відповідно до пункту 7 статті 8 Закону № 996 головний бухгалтер чи особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства повинні:

забезпечувати дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних принципів бухгалтерського обліку, складання і представлення у встановлений термін фінансової звітності;

організовувати контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

брати участь в оформленні матеріалів, зв'язаних з нестачею і відшкодуванням втрат від нестачі, розкрадання і псування активів підприємства;

забезпечувати перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях й інших відособлених підрозділах підприємства.

Відповідальність поширюється не тільки на головного

бухгалтера, керівника чи власника підприємства. Відповідно до пункту 8 статті 9 Закону № 996 відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку і невірогідність відбиваних у них даних несуть особи, що складали і підписали ці документи.

Адміністративний штраф сплачується або з власних коштів посадових осіб, або утримується з їхньої заробітної плати.

При утриманні адміністративного штрафу з заробітної плати посадової особи необхідно враховувати вимоги статті 404 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ), а також статті 26 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР, де визначено, що при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір утримань із заробітної плати не повинний перевищувати 20 %, а в передбачених законодавством випадках – 50 % заробітної плати, нарахованої до виплати працівникам.

Законодавчо розмір адміністративного стягнення і порядок його накладення встановлений у Законі № 509, у Кодексі України про адміністративні правопорушення, а також в інших законодавчих актах.

Терміни накладення адміністративних штрафів визначені в статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, де зазначено, що адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше чим через два місяці з дня правопорушення, а при триваючому правопорушенні – два місяці з дня його виявлення. У цьому зв'язку з'являється необхідність проаналізувати такі поняття, як «разове» правопорушення і «триваюче» правопорушення.

У листі ДПАУ від 22.03.1994 р. № 04-115/10-1018 надані визначення, відповідно до яких до разових правопорушень відноситься: несвоєчасне надання декларацій, розрахунків, аудиторських висновків, платіжних доручень на внесення платежів з бюджет і державні цільові фонди. До триваючого правопорушення податкового законодавства відносять: відсутність бухгалтерського обліку об'єкта оподатковування, ведення його з порушеннями встановленого порядку, інші правопорушення, пов'язані з нарахуванням податків, платежів і внесків, установити які можна тільки під час перевірки на підставі первинних бухгалтерських документів.

Таким чином, норма, викладена в статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що відноситься до разових правопорушень, на практиці не застосовна, адже про несвоєчасну подачу декларацій, розрахунків (чи несвоєчасному перерахуванні платежів) податкові органи довідаються вже при перевірці (обробці податковими органами декларацій після їхньої здачі суб'єктом підприємницької діяльності), тобто явно раніше чим через два місяці.

По факту здійснення правопорушення відповідно до статті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення складається протокол про адміністративне правопорушення, у якому фіксується наступне: дата, місце його складання, посада, прізвище, ім'я і по батькові особи, що склала протокол, відомості про особистість порушника й інші необхідні відомості. Протокол підписується особою, що його складала, і особою, що створила це правопорушення.

На підставі протоколу, у відповідності зі статтями 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, начальником податкового органа виноситься постанова про адміністративне правопорушення.

Грань між адміністративною і кримінальною відповідальністю для посадових осіб підприємств досить тонка: досить зробити несплату податків на суму більш 1700 грн. і цілком можливе порушення кримінальної справи. Однак працівникам податкових органів варто пам'ятати про деякі основні основи карного права, без яких неможливе залучення до кримінальної відповідальності, зокрема:

До кримінальної відповідальності може бути притягнуто тільки особу, винну в здійсненні злочину, тобто таку, що навмисне чи по необережності зробила передбачену карним законом суспільно небезпечну дію (ст. 3 ККУ).

Відповідальність за ухилення від сплати податків, передбачена статтею 148(2) ККУ, настає тільки у випадку якщо воно зроблено з наміром. (п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 26.03.1999 р. № 5 «Про деякі питання застосування законодавства про сплату податків, зборів, інших обов'язкових платежів» (далі – постанова № 5).

Злочин визнається зробленим із прямим наміром тоді, коли особа, що його зробила, усвідомлювала суспільно небезпечний характер своєї дії, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала настання цих наслідків (ст. 8 ККУ).

Ухилення від сплати податків вважається зробленим по попередній змові групою обличчя тільки в тому випадку, коли в ньому брали участь як виконавці дві особи і більше, які попередньо, до здійснення злочину, домовлялися не сплачувати податки чи сплатити їхній не в повному обсязі (абз. 2 п.17 постанови № 5).

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу України про