Захист прав підприємців як субєктів оподаткування, Детальна інформація

Вилучена готівка підлягає внесенню органом державної податкової служби в будь-який банк у день її вилучення для перерахування на основний рахунок платника податків.

По факту вилучення складається акт вилучення готівки, перший екземпляр якого залишається в органі державної податкової служби, а другий видається під розписку матеріально відповідальній особі підприємства і підшивається до касових документів. Даний акт буде підставою для відображення в обліку зарахованих вилучених сум на банківський рахунок підприємства.

Якщо податкова застава припинена в результаті погашення податкової заборгованості, а об'єкт застави не був реалізований і повернутий власнику, боржник зобов'язаний компенсувати витрати на організацію проведення реалізації.

Варто мати на увазі, що податкові органи вправі подати в арбітражний суд позов про визнання підприємства банкрутом. Законодавчою базою для цього служать як Закон № 2343, так і Арбітражний процесуальний кодекс України (далі – АПКУ). У цьому зв'язку варто врахувати, що відповідно до нової редакції Закону № 2343 до число кредиторів включено, крім кредиторів по цивільно-правових угодах і податкових органах, також інші органи державної влади, яким надане право контролю за своєчасністю стягування зборів і інших обов'язкових платежів. Це можуть бути державні цільові фонди, органи страхування.

Оскарження дій податкових органів

У відповідності зі статтею 55 Конституції України і пунктом 8 Положення про порядок розгляду скарг платників податків податковими органами, затвердженого наказом ДПАУ в редакції від 03.03.1998 р. № 93 (далі – Положення № 93), у випадку незгоди з результатами перевірки підприємствам, установам і організаціям гарантоване право на оскарження рішення державного податкового органа в судовому порядку чи в порядку підпорядкованості, тобто шляхом подачі скарги у вищестоящий податковий орган.

Таким чином, якщо платник податків упевнений у своїй правоті, то він має право оскаржити дії податкових органів, при цьому законодавство передбачає два шляхи вирішення цієї проблеми:

оскаржити дії податкових органів у вищому органі податкової служби (цей варіант є досить простим і не вимагає додаткових витрат на проведення самої процедури);

оскаржити дії податкових органів у судовому порядку, цей варіант пов'язаний з додатковими витратами, спрямованими на забезпечення арбітражних витрат (державний збір, проведення судової експертизи), хоча як показує практика, у багатьох випадках є більш ефективним з позиції платника податків.

Цікавим є те, що підприємства і громадяни – суб'єкти

підприємницької діяльності, що подали скаргу в суд не мають права скористатися механізмом, передбаченим Положенням № 93, і одночасно оскаржити у вищестоящий податковий орган.

Зворотна ж ситуація цілком можлива: на будь-якому етапі проведення процедури оскарження у вищестоящих податкових органах суб'єкт господарської діяльності може звернутися в арбітражний суд.

Більш того, листом Вищого арбітражного суду «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних податкових інспекцій та зворотнім стягненням списаних ними у безспірному порядку сум» від 12.05.1995 р. № 02-5/451 роз'яснено, що процедура оскарження не зобов'язує підприємства, установи й організації попередньо оскаржити акт, що заперечується, у порядку підпорядкованості (тобто в податкових органах).



Оскарження у вищестоящих податкових органах

Аналізуючи механізм оскарження рішень у вищестоящих податкових органах, слід зазначити, що основним нормативним документом, відповідно до якого здійснюється ця процедура, є вже згадане Положення № 93.

Відповідно до названого документа платники податків мають право оскаржити рішення податкових органів, пов'язане з:

призупиненням операцій по розрахункових та інших рахунках, відкритим для платників податків у банках і інших кредитних установах;

примусовим стягненням не внесених у термін податків і інших платежів у бюджет;

застосуванням фінансових санкцій;

накладанням адміністративних стягнень.

При оскарженні незаконного рішення податкового органа для

платника податків важливо не втрачати час і якомога швидше припинити незаконне накладення стягнень податкової служби (наприклад, обґрунтовані заперечення до акта перевірки, що стосуються донарахованих перевіркою сум податку на прибуток і ПДВ, повинні бути подані не пізніше 10 днів із дня складання акта перевірки). З приводу безперечного стягнення засобів скарги також подаються в десятиденний термін із дня ухвалення відповідного рішення. У цьому випадку виконання рішення про безперечне стягнення буде припинено.

Апеляційна скарга в письмовій формі може подаватися на ім'я керівника вищестоящої податкової адміністрації в той податковий орган, чиї дії оскаржуються, чи відразу у вищестоящий податковий орган.

Скарга реєструється в податковій адміністрації (інспекції), що прийняла дане рішення, і протягом трьох діб направляється разом з необхідними документами у вищестоящу податкову адміністрацію.

Рекомендується при здачі скарги в канцелярію податкового органа залишити собі копію з відміткою податкового органа про прийняття і дату прийняття скарги або відправити скаргу поштою з повідомленням про одержання.

При цьому немає необхідності додавати до поданої скарги документи, на підставі яких оскаржується прийняте рішення, тому що їх зобов'язана надати вищому органу податкова адміністрація (інспекція), яка винесла оскаржене рішення. Однак найкраще зібрати всі оригінали чи копії всіх пов'язаних зі справою документів в окремій папці і мати їх під рукою до закінчення розгляду справи. До таких документів відносяться:

акт перевірки, за результатами якої прийняте рішення;

рішення про застосування фінансових санкцій;

розпорядження про призупинення операцій по поточному й іншим рахункам, відкритих платником податків у банку чи іншій кредитній установі;