Вітовт - Великий князь литовський, Детальна інформація
Вітовт - Великий князь литовський
його ієрархічної гідности й піддав анатомі. Вітовт з єпископами знову звернувся до
патріярха з проханням висвятити митрополита, обраного патріярхом. Відповіді не
одержано. Тоді, 15 листопада 1415 року, скликав Вітовт у Новгородку собор
єпископів, в якому взяли участь: Полоцький, Чернігівський, Луцький,
Володимирський, Смоленський і Туровський єпископи з Литви; Перемиський та
Холмський — з Галичини; священики та багато бояр. Собор висвятив на
митрополита Григорія Цамблака. В окружній грамоті Собор мотивовував його
обрання прикладами Клима Смолятича 1147 р., а також подібними прецеденсами в
Болгарії і Сербії.
Обрання Цамблака викликало обурення Фотія та патріярха, і вони його викляли.
Але факт залишився фактом: з 1416 року православні Литовсько-Руського
князівства мали власного митрополита, незалежного від сусідніх держав. Однак, це
тривало лише п'ять років і не створило традиції. Григорій Цамблак тримався
незалежно від Царгородського патріярха. У 1418 році він був висланий на собор у
Констанці Яґайлом і Вітовтом, де вирішувалося справу Яна Гуса. Посольство з
Литовсько-Руського князівства було уряджене з великою помпезністю. Разом з
Цамблаком їхало багато князів та магнатів з Литви, з Волощини, від татарського
хана, Великого Новгорода. Ця величезна депутація з кількох сот осіб справила в
Констанці велике враження, і її урочисто зустрічав сам цісар Сігізмунд. Григорій
Цамблак виголосив привітальну промову папі, в якій висловлював надію на
переведення унії Східньої та Західньої Церков, чого, мовляв, бажають багато
православних та володарі Ягайло і Вітовт. Але, — казав він, — провести унію
можна тільки через скликання собоРУ з участю видатних богословів і знавців з
обох сторін. Такий спосіб переведення унії не відповідав бажанням папи, і на
цьому справа закінчилася, але Ягайло та Вітовт були дуже задоволені
репрезентацією Цамблака.
З року 1419 вже не згадується ім'я Григорія Цамблака. Г. Лужницький, не
зазначаючи джерела, подає, що він помер у Києві від чуми. Існує інша версія: що
він подався до Молдавії і довгий час .прожив, як чернець, у Нямецькому манастирі.
Після 1420 року митрополит Фотій знайшов шлях примиритися з Вітовтом, який
патріярха з проханням висвятити митрополита, обраного патріярхом. Відповіді не
одержано. Тоді, 15 листопада 1415 року, скликав Вітовт у Новгородку собор
єпископів, в якому взяли участь: Полоцький, Чернігівський, Луцький,
Володимирський, Смоленський і Туровський єпископи з Литви; Перемиський та
Холмський — з Галичини; священики та багато бояр. Собор висвятив на
митрополита Григорія Цамблака. В окружній грамоті Собор мотивовував його
обрання прикладами Клима Смолятича 1147 р., а також подібними прецеденсами в
Болгарії і Сербії.
Обрання Цамблака викликало обурення Фотія та патріярха, і вони його викляли.
Але факт залишився фактом: з 1416 року православні Литовсько-Руського
князівства мали власного митрополита, незалежного від сусідніх держав. Однак, це
тривало лише п'ять років і не створило традиції. Григорій Цамблак тримався
незалежно від Царгородського патріярха. У 1418 році він був висланий на собор у
Констанці Яґайлом і Вітовтом, де вирішувалося справу Яна Гуса. Посольство з
Литовсько-Руського князівства було уряджене з великою помпезністю. Разом з
Цамблаком їхало багато князів та магнатів з Литви, з Волощини, від татарського
хана, Великого Новгорода. Ця величезна депутація з кількох сот осіб справила в
Констанці велике враження, і її урочисто зустрічав сам цісар Сігізмунд. Григорій
Цамблак виголосив привітальну промову папі, в якій висловлював надію на
переведення унії Східньої та Західньої Церков, чого, мовляв, бажають багато
православних та володарі Ягайло і Вітовт. Але, — казав він, — провести унію
можна тільки через скликання собоРУ з участю видатних богословів і знавців з
обох сторін. Такий спосіб переведення унії не відповідав бажанням папи, і на
цьому справа закінчилася, але Ягайло та Вітовт були дуже задоволені
репрезентацією Цамблака.
З року 1419 вже не згадується ім'я Григорія Цамблака. Г. Лужницький, не
зазначаючи джерела, подає, що він помер у Києві від чуми. Існує інша версія: що
він подався до Молдавії і довгий час .прожив, як чернець, у Нямецькому манастирі.
Після 1420 року митрополит Фотій знайшов шлях примиритися з Вітовтом, який
The online video editor trusted by teams to make professional video in
minutes
© Referats, Inc · All rights reserved 2021