КонкурентоздатністьУкраїни в галузі захисту прав та свобод людини, Детальна інформація

На Україні в трансформаційний період різко зростає роль неекономічних факторів: на економічний стан впливають політичні, етнічні, моральні, культорологічні та інші чинники. Людина поступово, але неухильно стає центром економічної системи ринкового господарства, де вона має власність і відповідну економічну свободу.

Центральним видом прав і свобод людини і громадянина, які проголошує і гарантує нова Конституція, є їх економічні права, тобто суб'єктивні права в економічній сфері, у сфері економічних (майнових) відносин. До цих прав підносяться насамперед право власності особи, тобто право приватної власності; право на підприємницьку діяльність та право на користування об'єктами права публічної власності, зокрема права державної та комунальної власності.

Зі змісту ст. 41 Конституції випливає також, що об’єктами права приватної власності практично може бути будь яке майно, за винятками, передбаченими цією Конституцією і законами.

В цілях забезпечення співставності даних між країнами і різними періодами часу всі статистичні таблиці в Доповіді про розвиток людини ООН підготовлено на основі приведених в відповідність з міжнародними стандартами даних, зібраних і оброблених закладами, ща входять в міжнародну систему.

Проблеми співставності виникають також в зв’язку з оновленням або удосконаленням статистичними органами своїх оцінок на основі використання нових джерел даних, таких, як переписи населення і дослідження. Перехід до ринкової економіки в країнах Східної Європи та СНД привів до розриву більшості статистичних рядів, через що дані за останні роки є проблемними з точки зору достовірності, послідовності і міжнародної співставності.

Отож, для того, щоб в Україні дійсно працював принцип зазисту прав та свободгромадянина. До тих пір, доки в Україні не буде більш прозорою політика верхівки влади, то до того часу в нашій країні, нікого не цікавитиме ні воя доля, ні сам громадянин. Це ми можемо побачити тільки тоді, коли вбили журналіста Гонгандзе. Так ніхто й ніколи не дізнаєьбся хто був замовником цього жихливого вбивства.

Таке враження, що простих людей, взагалі не вважають за громадян правової країни. Для нашої країни необхідно забути про тіметоди, які були ще при колишньому СРСР, і брати приклад дійсно з правових країн, в яких не людина для держави, а держава для людини……

Висновок

У деяких країнах закон дозволяє здійснювати позбавлення життя особам, які є безнадійно хворими і змушені при цьому переносити значні страждання. Крім того, з проблемами дещо штучного позбавлення життя пов’язано розвиток медицини в галузі трансплантації органів. В Україні ці питання поки що чекають на своє законодавче визначення.

Сучасна держава маєширокі можливості захищати життя людини, але не в усіх випадках держава здатна вчасно і ефективно прийти на допомогуконкретній людині. І тому природньо, що не зважаючи на опіку держави, за особоюзберігається право активно діяти на користь як особистого захисту, так і захисту життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань. Кожна людина людина вправі рішуче протистояти таким нападкам, застосовуючи при цьому будь-які необхідні, адекватні обставинам засоби. Такі дії, якщо вони здійснені в межах дозволеної самооборони або ж обставин крайньої необхідності, визначаються чинним законодавством правомірним, що закріплено в статтях 15 і 16 Кримінального кодексу України. Слід звернути на те, що захист життя і здоров’я інших людей це не тільки право, але у певних випадках також і обов’язок особи. Не надання допомогиособі, яка перебуває в небезпечному для життя становищі, є неприпустимим і карається за законом (ст. 111-113 Кримінального кодексу України).

Отож, ящо проаналізувати стан справ пов’язаних з правами та свободами людини у країнах посттоталітарного режиму та країнах західного світу, то можна побачити прямолінійну залежність з історичними передумовами та фаторами.

Наприклад країни Заходу, особливо після другої світової війни досить велику увагу приділили питанню прав та свобод людей, як економічних, так й політичних. Хоча в інших країнах це й було проголошено, але в дійсності не виконувалось.

Та час робить своє…

Підсумувавши наведені дані, можна зробити висновок, що Україна не виділяється від сусідніх країн за вищенаведеними показниками, проте вцілому Україні можна порекомендувати орієнтацію на країни Ради Європи та ЄС, оскільки їхні показники є порівняно вищими. На даному етапі трансформації законодавства прийняття законів та інших юридичних актів завершується, і починається період, коли формально прийняті норми нарешті стануть реальністю.

Список використаної літератури:

Погорілко В.В., Головчко В.В.,Сірий М.І. “Права та свободи людини та громадянина в Україні”, Київ. 1997.

Павловський М.А. Суспільство та економіка перехідного періоду: Шлях України.-К.: Техніка, 1997.-152 с.

Рынок труда и социальная политика в Центральной и Восточной Европе. Переходный период и дальнейшее развитие. Пер. с англ.-М.: ИКЦ «ДИС», 1997.-496с.

Філіпенко А.С., Сивашов Ю.Д. Економічні стратигеми України: дискусія інтелектуалів/За. Ред. В.П. Рєзнікова. К.: Либідь. 1998.-272 с.

www.worldbank.com

HYPERLINK http://westukr.itgo.com/pidr_grom_ch1_5.html http://westukr.itgo.com/pidr_grom_ch1_5.html

PAGE

PAGE 2