Розгляд спорів господарськими судами, Детальна інформація

2.3. Досудове врегулювання господарських спорів

На сьогодні Господарський процесуальний кодекс України передбачає обов’язкове досудове врегулювання як обов’язкову умову звернення до господарського суду. Основні положення досудового врегулювання господарського спору містяться в статті 5 ГПК.

Сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом, а також за домовленістю між собою, якщо це обумовлено договором.

Спори, що виникають з договору перевезення, договору про надання послуг зв’язку та договору, заснованому на державному замовленні, можуть бути передані на вирішення господарського суду за умови додержання сторонами встановленого для даної категорії спорів порядку їх досудового врегулювання.

Справи за заявою прокурора чи його заступника, Рахункової палати, Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень порушуються господарським судом незалежно від вжиття сторонами заходів досудового врегулювання спорів.

Порядок досудового врегулювання господарських спорів не поширюється на спори про визнання договорів недійсними, спорти про визнання недійсними актів державних та інших органів, підприємств та організацій, які не відповідають законодавству і порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств та організацій. Спори про стягнення заборгованості за опротестованими векселями, спори про стягнення штрафів Національним банком України з банків та інших фінансово-кредитних установ, а також на спори про звернення стягнення на заставлене майно.

Наприклад, відповідно до статті 365 Цивільного кодексу України і статті 159 Статуту автомобільного транспорту України РСР до пред’явлення автотранспортному підприємству позову, що пов’язаний з втратами, недостачами, псуванням або пошкодженням вантажу, розрахунками за перевозу, стягненням штрафів, а також з інших підстав, які випливають з цього Статуту, обов’язкове пред’явлення до нього претензії. Позови можуть бути пред’явлені до автотранспортного підприємства вантажовідправником чи вантажоодержувачем тільки у випадках повної або часткової відмови задовольнити їх претензію або неодержання у передбаченні строки відповіді на претензію. Клопотання позивача або відповідача про залучення до участі в справі іншого відповідача – автотранспортного підприємства підлягає задоволенню лише за умови вжиття щодо нього заходів досудового врегулювання спору. Якщо залучення до участі в справі іншого відповідача – автотранспортного підприємства здійснюється за ініціативою господарського суду, то додержання порядку досудового врегулювання спору необов’язкове (ст. 24 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що справи за заявою прокурора порушуються господарським судом незалежно від вжиття сторонами заходів досудового врегулювання спорів.

Передбачені розділом ІІ ГПК терміни досудового врегулювання спору є граничними і входять у встановлені чинним законодавством строки позовної давності. Звернення з претензією та очікування відповіді на неї не зупиняє перебігу строку позовної давності. Господарський процесуальний кодекс України не встановлює строку звернення з претензією до порушника майнових прав і законних інтересів підприємств і організацій.

Підприємства і організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов’язані поновити їх, не чекаючи пред’явлення претензії. Підприємства і організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією.

У претензії зазначаються:

а) повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та підприємства, організації, яким претензія пред’являється; дата пред’явлення і номер претензії;

б) обставини, на підставі який пред’явлено претензію, докази, що підтверджують ці обставини; посилання на відповідні нормативні акти;

в) вимоги заявника;

г) сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці; платіжні реквізити заявника претензії;

д) перелік документів, що додаються до претензії, а також інших доказів. Документи, що підтверджують вимоги заявника, додаються в оригіналах чи належним чином засвідчених копіях. Документи, які є у другої сторони, можуть не додаватись до претензії із зазначенням про це у претензії.

Претензія підписується повноважною особою підприємства, організації, або її представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом чи вручається під розпису. У разі пред’явлення претензії шляхом передачі її тексту телеграфом, факсом, по радіо, телефоном, телетайпом порядок досудового врегулювання спору може вважатись додержаним лише за наявності відповіді на претензію або листа другої сторони з вимогою надіслати додаткові документи, необхідні для розгляду претензії.

У відповідності з пунктом “2” статті 6 ГПК в претензії, яка підлягає грошовій оцінці, повинні зазначитися сума претензій та її розрахунок. Претензійний порядок слід вважати додержаним, якщо у претензії, пов’язаній із стягнення процентів за використання кредиту, зазначені строк, з якого повинні нараховуватися проценти, та сума, на яку вони нараховуються.

Оскільки стаття 6 ГПК не обмежує часу звернення з претензією, а стаття 74 Цивільного кодексу України надає особі право звертатись за захистом свого порушеного або оспорюваного права незалежно від закінчення строку позовної давності, можливість досудового врегулювання спору слід вважати втраченою (пункт статі 80 ГПК) тільки у випадках, прямо передбачених чинним законодавством (наприклад, статутом залізниць). Обов’язок вжиття заходів досудового врегулювання спору покладений на особу, чиї права і законні інтереси порушені. В разі уступки вимоги слід вважати, що має місце порушення прав не первісною, а нового кредитора. Факт пред’явлення претензії первісним кредитором не звільняє нового кредитора від обов’язків додержання порядку досудового врегулювання спору і в залежності від результату розгляду його претензії вирішення питання про звернення до господарського суду з самостійним позовом до боржника.

Строки розгляду претензії, встановлені статтею 7 ГПК, обчислюються з дня одержання претензії і можуть бути продовжені на час, необхідний для досилання заявником на вимогу другої сторони додаткових документів.

Претензія підлягає розгляду в місячний строк, який обчислюється з дня одержання претензії. В тих випадках, коли обов’язковими для обох сторін правилами або договором передбачено право перепровірки забракованої продукції (товарів) підприємством-виготовлювачем, претензії, пов’язані з якістю та комплектністю продукції (товарів), розглядаються протягом двох місяців.

Якщо до претензії не додано всі документи, необхідні для її розгляду, вони витребуються у заявника із значенням строку їх подання, який не може бути менше п’яти днів не враховуючи часу поштового обігу. При цьому перебіг строку розгляд претензії зупиняється за одержання витребуваних документів чи закінчення строку їх подання. Якщо витребувані документи у встановлений строк не надійшли, претензія розглядається за наявними документами.

При розгляді претензії підприємства та організації в разі необхідності повинні звірити розрахунки, провести судову експертизу або вчинити інші дії для забезпечення досудового врегулювання спору. Підприємства та організації, що одержали претензію зобов’язані задовольнити обґрунтовані вимоги заявника.

В разі порушення строків розгляду претензії, чи залишення їх без відповіді господарський суд при вирішенні господарського спору має право стягти в дохід державного бюджету з підприємства, організації, що припустилися такого порушення, штраф у розмірі 2 процентів від суми претензії, але менше як 5 розмірів неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше як 100 розмірі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Передбачений статтею 9 ГПК розмір штрафу зменшуватись не може. Оскільки розмір штрафу обчислюється із суми претензії, то за вимогами не майнового характеру цей штраф застосуванню не підлягає.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що відсутність витребуваних додаткових документів не перешкоджала розгляду претензії або ці документи безумовно повинні були знаходитись у другої сторони (наприклад, договір, платіжний документ тощо), однак боржник не дав відповіді по суті претензії чи порушив строк її розгляду, господарський суд вправі, незалежно від вирішення спору, застосувати до відповідача санкції, передбачені статтею 9 ГПК та покласти на нього повністю або частково державне мито (частина 2 статті 49 ГПК).

Про результати розгляду претензії заявник повідомляється у письмовій формі. У відповіді на претензію зазначається:

а) повне найменування і поштові реквізити підприємства, організації, що дають відповідь, та підприємства та організації, яким надсилається відповідь; дата і номер відповіді; дата і номер претензії, на яку дається відповідь;

б) коли претензію визнано повністю. Або частково, - визнана сума, номер і дата платіжного доручення на перерахування цієї суми чи строк та засіб задоволення претензії, якщо вона, не підлягає грошовій оцінці;

в) коли претензію відхилено повністю або частково, - мотиви відхилення з посиланням на відповідні нормативні акти і документи, що обґрунтовують відхилення претензії;

г)перелік доданих до відповіді документів та інших доказів.