Речове право, Детальна інформація
Речове право
Дещо пізніше, зі зростанням міста Риму, з’явилися міські предіальні сервітути, першим з яких певно був servitus cloacae mittendae – право провести через чужу дільницю нечистоти зі свого двору в більшу міську клоаку.
Ситуація дещо змінилася після появи у II ст. до н.е. персональних сервітутів, тобто таких, що пов’язані не з певною річчю, а належать певній особі.
Загалом, у період принципату сервітут трактується як речове право користування чужою річчю в одному або кількох відношеннях.
Засобами встановлення сервітутних прав були:
mancipatio – для сільських предіальних сервітутів;
in jure cession – для всіх сервітутів;
deduction – обумовлювання сервітуту на річ, що відчужується, на користь відчужувача при манципації або цесії;
legata – (легат, заповідальнийвідказ);
usucapio – (придбання сервітуту за давниною).
Припинялися сервітути внаслідок:
загибелі однієї з речей, між якими існував „сервітутний зв’язок”;
смерті або capitis deminutio сервітуарія при персональних сервітутах;
поєднання в руках однієї особи права власності й сервітуту;
відмови сервітуарія від сервітутного права на користь власника „обслуговуючої” речі;
некористування сервітутом протягом 1 року для рухомості або 2 роки для нерухомості.
Захист здійснювався за допомогою actio confessoria: сервітуарій міг вимагати від будь-якої особи не перешкоджати йому здійснювати сервітутні права. Протилежним йому був actio negatoria, за допомогою якого власник міг доводити, що річ вільна від сервітутів.
Емфітевзис і суперфіцій.
Emphyteusis, jus in agro vectigali (емфітевзис). Формування цього інституту в римському праві було зумовлено прагненням перетворити необроблені великі наділи землі в продуктивні сільськогосподарські угіддя. Отож, емфітевзис – довгострокове, відчужуване й успадковувань право користування чужою землею сільськогосподарського призначення.
Superficies. За загальним правилом все пов’язане з землею належало власникові землі. Так поступово сформувався суперфіцій – довгострокове, відчужуване й успадковуване право користування чужою землею для забудови.
Право застави.
Формування заставного права було зумовлено саме прагненням гарантувати виконання зобов’язань боржником.
Отже, застава – це засіб забезпечення виконання зобов’язання, який встановлює речове право заставодержателя на предмет застави.
Ситуація дещо змінилася після появи у II ст. до н.е. персональних сервітутів, тобто таких, що пов’язані не з певною річчю, а належать певній особі.
Загалом, у період принципату сервітут трактується як речове право користування чужою річчю в одному або кількох відношеннях.
Засобами встановлення сервітутних прав були:
mancipatio – для сільських предіальних сервітутів;
in jure cession – для всіх сервітутів;
deduction – обумовлювання сервітуту на річ, що відчужується, на користь відчужувача при манципації або цесії;
legata – (легат, заповідальнийвідказ);
usucapio – (придбання сервітуту за давниною).
Припинялися сервітути внаслідок:
загибелі однієї з речей, між якими існував „сервітутний зв’язок”;
смерті або capitis deminutio сервітуарія при персональних сервітутах;
поєднання в руках однієї особи права власності й сервітуту;
відмови сервітуарія від сервітутного права на користь власника „обслуговуючої” речі;
некористування сервітутом протягом 1 року для рухомості або 2 роки для нерухомості.
Захист здійснювався за допомогою actio confessoria: сервітуарій міг вимагати від будь-якої особи не перешкоджати йому здійснювати сервітутні права. Протилежним йому був actio negatoria, за допомогою якого власник міг доводити, що річ вільна від сервітутів.
Емфітевзис і суперфіцій.
Emphyteusis, jus in agro vectigali (емфітевзис). Формування цього інституту в римському праві було зумовлено прагненням перетворити необроблені великі наділи землі в продуктивні сільськогосподарські угіддя. Отож, емфітевзис – довгострокове, відчужуване й успадковувань право користування чужою землею сільськогосподарського призначення.
Superficies. За загальним правилом все пов’язане з землею належало власникові землі. Так поступово сформувався суперфіцій – довгострокове, відчужуване й успадковуване право користування чужою землею для забудови.
Право застави.
Формування заставного права було зумовлено саме прагненням гарантувати виконання зобов’язань боржником.
Отже, застава – це засіб забезпечення виконання зобов’язання, який встановлює речове право заставодержателя на предмет застави.
The online video editor trusted by teams to make professional video in
minutes
© Referats, Inc · All rights reserved 2021