Поняття та принципи військового будівництва та їх правове закріплення, Детальна інформація

-попереджають про наслідки, що виникають у зв'язку із посвідченням згновітів та доручень;

-роз'ясняють порядок зміни та скасування заповіту, припинення дії доручення;

-у разі необхідності на прохання громадян складають проекти заповітів і доручень,

Посадові особи посвідчують заповіти і доручення на усне прохання військовослужбовця чи інших громадян, які досягли 18-річного віку.

При посвідченні заповітів і доручень посадова особа встановлює особу громадянина, який звернувся за посвідченням заповіту чи доручення і перевіряє його дієздатність.Особа військовослужбовця чи іншого громадянина встановлюється за паспортом чи іншим документом, який виключає будь-які сумніви щодо особи громадянина. Не можуть посвідчуватися заповіти і доручення військовослужбовців і інших громадян, які на час складання заповіту чи доручення перебувають у такому стані, шо не можуть розуміти значення своїх дій або керувати ними. Перед посвідченням заповіту чи доручення особа, від імені якої вони посвідчуються, повинна особисто ознайомитися з текстом проекту документа або його має зачитати їй вголос посадова особа, яка посвідчує заповіт чи доручення. Якщо заповідач або особа, яка видає доручення, згодні з проектом заповіту чи доручення, вони повинні підписати їх у присутності посадової особи, яка посвідчує заповіт чи доручення.

У разі, коли посадовій особі, яка посвідчує заповіт чи доручення, подано вже підписані проекти, заповідач або особа, яка видає доручення, повинні підтвердити, що документи підписані ними особисто. Якщо громадянин, який звернувся за посвідченням заповіту чи доручення, внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин не може власноручно підписати документ, за його дорученням, в його присутності та в присутності посадової особи, яка посвідчує заповіт чи доручення, цей документ може бути підписаний іншим громадянином, особу якого встановлює зазначена посадова особа. Посадова особа, яка посвідчує заповіт чи доручення, не може підписувати його за заповідача або особу, яка видає доручення. Заповіти і доручення повинні бути написані чисто і чітко від руки чорнилом або бути надруковані на друкарській машинці,

Заповіт може бути складений від імені лише однієї особи. Не може бути посвідчений один заповіт від імені кількох осіб. Заповіт посвідчується лише в присутності заповідача. При зверненні громадянина з проханням посвідчити заповіт посадова особа повинна:

-за бажанням заповідачи ознайомити його з колом спадкоємців за законом, визначених цивільним законодавством;

-роз’яснити заповідачу, що неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновлені) й утриманці померлого успадковують незалежно від змісту заповіту обов'язкову частку в спадщині. Ця частка не може бути меншою двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємництві за законом;

-роз'яснити заповідачеві його права;

Заповіт складається і посвідчується у двох примірниках, у ньому повинно бути зазначено місце і час його складання. Після підписання заповіту заповідачем посадова особа повинна його посвідчити, вчинивши на ньому посвідчувальний напис. Підпис чергового лікаря, який посвідчив заповіт, додаткового засвідчення не потребує. Заповіти, посвідчені посадовими особами, реєструються в спеціальній книзі для реєстрації заповітів, яка повинна бути прошнурована, її сторінки пронумеровані, а кількість сторінок завіряється підписом командира військової частини, начальника або його заступника по медичній частині госпіталю, санаторію, іншого військово-лікувального закладу і відповідними печатками.

У разі звернення громадянина з проханням про посвідчення доручення посадова особа, яка посвідчує це доручення, повинна роз’яснити його права:

-вказати у дорученні, що особа, на ім’я якої воно видане, вправі передоручити надані їй цим дорученням повноваження іншій особі;

-припинити дію виданого доручення. У цьому випадку особа, яка видала доручення, повинна надіслати письмову заяву про скасування доручення тим підприємствам, установам, організаціям, куди має бути подано це доручення.

Доручення посвідчується в одному примірнику, в тексті якого повинно бути зазначене місце і дата його складання (підписання), прізвище, ім’я, по батькові та місце проживання особи, яка видає доручення, та особи, на чиє ім’я це доручення видається.

Доручення, в якому не зазначена дата його посвідчення, е недійсним. Термін дії доручення встановлюється особою, яка видає доручення, але не може перевищувати 3 років. Якщо в дорученні не вказано термін його дії, воно зберігає силу протягом одного року з дня його вчинення.

Термін дії доручення зазначається словами. У дорученні повинні бути точно визначені повноваження особи, на ім’я якої якої воно видається.

Після підписання в тексті посвідчувального напису не допускаються підчистки. Дописки та інші виправлення в дорученні повинні бути застережені посадовою особою у посвідчувальному написі. Посвідчене доручення вручається особі, що його видала, або на її прохання і за її рахунок надсилається за вказаною нею адресою особі, на ім’я якої видано це доручення. За посвідчення доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених, державне мито не справляється.

Діяльність адвокатури щодо військовослужбовців

Організація та принципи діяльності адвокатури в України визначаються Законом “Про адвокатуру”, прийнятим Верховною Радою 19 грудня 1992 р.

Новий Закон суверенної України відводить адвокатурі чільне місце, маючи на меті відновити престиж цієї професії, її історичні традиції, піднести роль у суспільстві як одного з гарантів забезпечення конституційних прав і свобод.

Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності.

За цим законом адвокати України виконують такі функції:

-дають консультації та роз’яснення з юридичних питань, усні та письмові довідки щодо законодавства;

-складають заяви, скарги та інші документи правового характеру, посвідчують копії документів у справах, які вони ведуть;

-здійснюють представництво в суді і, зокрема, військовому суді, інших державних органах;

-надають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям;

-здійснюють правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян та юридичних осіб;

-виконують свої обов’язки, передбачені кримінально-процесуальним законодавством у процесі дізнання та на попередньому слідстві. Разом з тим, Закон надає адвокату можливість здійснювати згідно з Законом й інші види юридичної допомоги, що є забезпеченням встановленого ст. 59 Конституції України права на правову допомогу.

Згідно до ст. 2 КПК України одним з завдань кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних осіб, які беруть участь у ньому.