Соцiалiзм дитини за межами сiм`ї, Детальна інформація

системi вимог, правил, норм, iнструкцiй, де згасає її самобутнiсть.

При цьому вихователь, як правило,виявляє нетерпимiсть до всього, що

вiдхиляється вiд його вимог. Особливо нетерпляче вiдноситься до

iнакомислення пiдлеглих.

Мабуть, за такої педагогiчної ситуацiї важко розраховувати на

спiвробiтництво, дiалог вихователя i вихованця як рiвних, бо в нiй не

вистачає насамперед того, на що свого часу наголошував Л.М.Толстой, -

вихованого вихователя. Авторитарний вихователь не сприймає i не

потребує зворотнього зв'язку з вихованцем, коли той справляє вплив на

нього. А саме цей прцес Л.М.Толстой вважає необхiднiшим: ми можемо

виховувати iнших через себе, власну вихованiсть. Без “вихованого

вихователя” неможлива гуманiзацiя процесу виховання.

Дослiдження останнього часi виявили, що двi третини

старшокласникiв i понад половина учнiв СПТУ визначили найнегативнiшою

якiстю вчителя адмiнiстративно - командний стиль його роботи,

небажання рахуватися з iнтересами учнiв, перебiльшену, а тому часто

необгрунтовану вимогливiсть, недостатню професiйну майстернiсть. I

навпаки, наявнiсть рис, що свiдчать про демократизм учителя, учнi

вважали обов'язковим для “iдеального наставника”.

Дiалог мiж старшими i молодшими має стати джерелом гуманiзму та

демократизму в їх вiдносинах. Мова йде насамперед про органiзований

дiалог. Вiн може бути реалiзований у рiзних формах: диспут i “круглий

стiл”; спокiйна дружня бесiда i полемiчно загострений спiр; спiльне

обговорення книги, фiльму, проблем, що хвилюють i старших, i молодших

тощо. Ну, а стихiйний, спонтанний дiалог мiж дорослими i пiдлiтками

йде здавна. Його платформа не залишається незмiнною. Нинi активний

дiалог ведеться навколо проблем оцiнки минулого, теперiшнього, вибору

майбутнього. Складнiсть i серйознiсть проблеми, що обговорюється з

усiєю гостротою, виявляє потребу полiпшеня якостi спiлкування,

виховання, культури дiалогу.