/  
 ДОКУМЕНТІВ 
20298
    КАТЕГОРІЙ 
30
Про проект  Рекламодавцям  Зворотній зв`язок  Контакт 

Основи економічної теорії, Детальна інформація

Тема: Основи економічної теорії
Тип документу: Реферат
Предмет: Економіка
Автор: Олексій
Розмір: 0
Скачувань: 596
Скачати "Реферат на тему Основи економічної теорії"
Сторінки 1   2   3   4   5   6  
Аналiз дає можливiсть вивчити окремi сторони об'єкта, зробити ряд наукових абстракцiй, виявити певнi поняття. Подальше поєднання їх призводить до виявлення бiльш глибокої сутностi цiлого.

Системний пiдхiд неможливий без органiчної єдностi аналiзу i синтезу.

Однiєю з важливих проблем методологiї економiчної теорiї є поєднання кiлькiсного i якiсного аналiзу. Його використання дає теоретичне підґрунтя для визначення нового пiдходу до темпiв i пропорцiй розвитку господарства, постановки конкретних практичних завдань розвитку економiки.

Поєднання кiлькiсного i якiсного аналiзу здiйснюється за допомогою математичних i статистичних методiв. Принцип єдностi якiсного i кiлькiсного аналiзу передбачає чiтке виявлення якiсної визначеностi процесу i видiлення тих сторiн, елементiв, якi пiддаються кiлькiсному вимiру; вивчення динамiки процесу; виявлення факторiв, що впливають на зв'язки елементiв у цiй системi.

Розвиток економiчної теорiї пов'язаний з сходженням вiд абстрактного до конкретного. Цей процес є рухом вiд простiших форм безпосереднього буття системи до її сутностi; дiалектичне розгортання сутностi в багатоманiтнiсть форм її руху i зовнiшнього вияву; генетичний процес формування економiчної системи.

У економiчних дослiдженнях широко використовують метод логiчного та iсторичного пiдходу. Логiчний метод тiсно пов'язаний з iсторичним методом тим, що вiн звiльняє оцiнку iсторичного розвитку вiд випадковостей, зигзагiв, якi не є властивими цьому процесовi. Як правило, логiчний метод дослiдження прийнятний для розгляду бiльш зрiлих економiчних вiдносин. При цьому логiчний аналiз не обмежується чисто абстрактним викладом. Одержанi висновки зiставляють з фактами, конкретною економiчною дiйснiстю.

Для визначення схожостi та вiдмiнностi господарських явищ використовують метод порiвнянь. Необхiднiсть порiвняння як загальнонаукового методу зумовлена тим, що в економiчному життi нiщо не може бути оцiнено само по собi. Будь-яке явище пiзнається у порiвняннi. Для того щоб пiзнати невiдоме, оцiнювати його, потрiбний критерiй, яким, як правило, є вже вiдоме, ранiше пiзнане.

Способи порiвнянь рiзноманiтнi: порiвняння ознак, властивостей, статистичних величин, економiчних категорiй, дiї економiчних законiв у рiзних умовах тощо.

Широко застосовують в економiчних дослiдженнях i такi загальнонауковi методи, як iндукцiя i дедукцiя. Iндукцiя являє собою рух думки вiд одиничного до всезагального, вiд знання меншого ступеня спiльностi до знання бiльшого її ступеня.

Дедукцiя – рух думки вiд всезагального до одиничного. З цих визначень бачимо, що теоретичним ґрунтом для виникнення та iснування iндукцiї й дедукцiї є дiалектичний зв'язок одиничного, особливого i всезагального.

Метод аналогiї означає перенесення властивостi (сукупностi властивостей) одного явища на iнше. Зрозумiло, заздалегiдь мають бути визначенi ще й iншi схожi ознаки, якi дають можливiсть застосувати аналогiю, встановити необхiднi зв'язки i вiдхилення мiж ознаками явищ, що iснують у реальнiй дiйсностi. У певному значеннi аналогiя є рiзновидом порiвняння, оскiльки вона спрямована на вивчення схожостi та вiдмiнностi явищ.

У багатьох випадках висновки за аналогiєю не можуть бути доказом, але вони мають силу припущення i дають пiдстави для висунення гiпотез. Гiпотеза – це науково обґрунтоване припущення про можливi зв'язки, вiдносини, причини явищ.

Економiчнi дослiдження, як правило, здiйснюються не наздогад, а цiлеспрямовано, виходячи переважно з потреб практики. Якщо змiст явища, яке вивчається, невiдомий, а фактiв для з'ясування немає або недостатньо, дослiдник змушений обмежитися припущеннями. Однак це ще не наукова гiпотеза, а лише певний ступiнь на шляху до неї.

Для постановки гiпотези мають бути достовiрнi факти. Проте обсяг i рiвень цих фактiв ще не дозволяють перетворити теоретичне припущення на повноцiнну теорiю. Тому висновок про можливi гiпотетичнi зв'язки, причини ще не набуває повної достовiрностi. Вона потребує достатнiх доказiв, практичних пiдтверджень.

Важливiсть гiпотези полягає в тому, що вона є засобом розв'язання суперечностей мiж новими фактами i теоретичними поглядами, якi вже застарiли. Використання гiпотези має важливе значення для розвитку економiчної теорiї. Гiпотеза ставить проблеми, якi сприяють бiльш ефективному веденню наукових пошукiв. Вона дає можливiсть перевiрити всi можливi шляхи дослiдження i обрати найбiльш правильнi та науково обґрунтовані.

Важлива роль належить експерименту, в якому особливе мiсце вiдводиться економiчним реформам, що здiйснюються на переломних етапах економiчного розвитку, в перiод криз i стабiлiзацiї економiки. Це вимагає ретельної пiдготовки, розрахунку, обґрунтування.

Загальнонауковi методи

Багатовимiрнiсть економiчних явищ та процесiв вимагає адекватних методiв їх пiзнання. Поняття методу походить вiд грецьк. теiогiоа – шлях до чого-небудь. В сучаснiй загальнiй економiчнiй теорiї визначились два основнi напрями: вивчення вартостi i додаткової вартостi та вивчення ефективностi виробництва. Поєднання цих двох не альтернативних, а взаємодоповнюючих “русел” єдиної економiчної науки особливо актуальним є сьогоднi, коли необхiдно, по-перше, встановити основнi джерела кризового стану української економiки i, по-друге, виробити та практично реалiзувати стратегiю трансформацiї виробничих вiдносин.

Для пiзнання соцiально-економiчних процесiв використовують як загальнонауковi, так i спецiальнi для економiчної теорiї методи.

Фундаментальним принципом пiзнання соцiально-економiчних явищ та процесiв є пояснення їх через внутрiшнi суперечностi. Полiтекономiчний аспект вiдкриває в пiзнаванiй суперечностi такi її властивостi, як тотожнiсть, вiдмiннiсть, власне суперечнiсть i конфлiкт.

Серед загальнонаукових методiв пiзнання соцiально-економiчних процесiв чiльне мiсце належить структурно-функцiональному методу, що передбачає розгляд будь-якого економiчного явища як системного з обов’язковим аналiзом функцiй взаємодiючих елементiв. Так, за цим методом можна встановити склад сучасних продуктивних сил України або iнших країн, простежити змiни, що в них вiдбуваються, визначити мiсце i роль кожного елемента цих продуктивних сил. Цi останнi є системним об’єктом зi зв’язками вiдповiдних рiвнiв: а) координацiйними, що визначають узгодженiсть взаємодiючих структурних елементiв системи i мiсце елемента в рамках системи; б) субординацiйними, якi вказують на супiдрядний зв’язок елементiв у системному об’єктi; в) генетичним й, якi показують зв’язок елемента з iсторiєю розвитку системи.

Отже, структурно-функцiональний пiдхiд визначає системнi ознаки, що зберiгаються за об’єктами дослiдження незалежно вiд характеру їхньої трансформацiї. Однiєю з ознак системи є її цiлiснiсть. При цьому рiзнi елементи системи взаємозв’язанi. Система у цiлому може мати ознаки, вiдмiннi вiд ознак її частин. Далi, одна й та сама дiя може спричинити рiзний вплив на систему в цiлому i на окремi її частини, проте дiя на якi-небудь частини системи впливає i на систему в цiлому. Нарештi, змiна системи не є адекватною сумi змiн її частин.

Iншими ознаками системи є спрямованiсть її руху, органiзацiя та управлiння. Щодо останнього, то можна виявити наявнiсть чи вiдсутнiсть центрального регулюючого органу, ступiнь та засоби його впливу на систему (пряме управлiння, непрямi важелi впливу), рiвень централiзацiї i децентралiзацiї господарської дiяльностi у динамiцi. Пiсля структурного аналiзу дослiджуваних систем необхiдно розробити концепцiї розвитку системи на основi вивчення її структури, тобто виявити “чутливi” точки, через використання яких можна управляти системою.

Одним iз засобiв пiзнання соцiально-економiчних процесiв є органiчне поєднання якiсного й кiлькiсного аналiзу та визначення на цiй основi математичних методiв в економiчних дослiдженнях. Ними користуються рiзнi економiчнi школи (неокейнсiанська, монетаристська, неолiберальна та iн.).

Кiлькiснi характеристики є невiд’ємною частиною будь-якого економiчного дослiдження. Так, один з класикiв полiтичної економiї та теорiї вартостi У. Петтi назвав одну iз своїх перших полiтико-економiчних праць “Полiтичною арифметикою”, де зазначав, що викладати думки можна не тiльки словесне, але й “мовою чисел, терезiв i мiр”. Засновники математичного напряму в полiтекономiї XIX ст. У. Джевонс i Л. Вальрас, застосувавши абстрактнi математичнi моделi, вiдiйшли вiд трудової вартостi. Ученi-економiсти завжди обґрунтовували свої висновки за допомогою точного кiлькiсного аналiзу.

Наприклад, можна вмiти аналiзувати кiлькiснi величини (розрiзняти тенденцiю, закономiрнiсть i закон, виходячи з перiодичностi повторення тих чи iнших емпiричних випадкiв у тому чи iншому соцiально-економiчному явищi) i, таким чином, проникати в суть вiдносин мiж людьми. Якщо певне явище вiдбувається певну кiлькiсть разiв, воно є закономiрним i може бути вираженим математичною формулою.

Необхiднiсть володiння прийомами математичного аналiзу зумовлена розвитком об’єкта дослiдження – багатовимiрного свiту економiки. Процес виявлення тенденцiй економiчного розвитку веде до широкого впровадження математичних прийомiв (з вiдповiдними формулами рiвнянь, нерiвностей, функцiй, iнтегралiв тощо).

За давнiх часiв дрiбний товаровиробник, можливо, здiйснював усi економiчнi розрахунки за допомогою елементарної арифметики, виступаючи одночасно i як постачальник, i як технолог, i, зрештою, як фiнансист. Сьогоднi подiбний пiдхiд приречений на неуспiх.

Ще в 1937 р. майбутнiй Нобелiвський лауреат Р. Коуз в однiй iз своїх статей про теорiю фiрми окреслив межу, що вiддiляє внутрiшнє середовище пiдприємства вiд зовнiшнього ринкового середовища. Суб’єкт господарювання, за його гiпотезою, має вибiр: оплатити витрати господарських операцiй, вступаючи у вiдносини з контрагентами, чи здiйснювати аналогiчнi операцiї всерединi самої фiрми пiд контролем власника чи менеджера, шукаючи бiльш ефективний i дешевий варiант. Цей вибiр (мiж управлiнням усерединi фiрми i економiєю на управлiннi, але з ринковими витратами), на думку Р. Коуза, визначає розмiри пiдприємства.

Сучасний рiвень розвитку продуктивних сил, зростання масштабiв виробництва, розширення мiжгалузевих i територiальних зв’язкiв зумовлюють технолого-економiчнi розрахунки, якi часто виходять за межi елементарної математики. Глибокi математичнi знання стають необхiдними не лише для практикiв, а й для теоретикiв економiки, оскiльки без них уже неможливо простежити взаємозв’язки суспiльного виробництва.

Сторінки 1   2   3   4   5   6  
Коментарі до даного документу
Додати коментар