/  
 ДОКУМЕНТІВ 
20298
    КАТЕГОРІЙ 
30
Про проект  Рекламодавцям  Зворотній зв`язок  Контакт 

Банківська система, Детальна інформація

Тема: Банківська система
Тип документу: Реферат
Предмет: Економіка
Автор: Олексій
Розмір: 0
Скачувань: 1020
Скачати "Реферат на тему Банківська система"
Сторінки 1   2   3   4   5   6  
th

*

c

позички і тим самим збільшують пропозицію грошей в економіці.

Ринок фінансових ресурсів в Україні

Задачі банківської системи на сьогодні

У перехідний період (від твердої адміністративної системи керування економікою до ринкового господарства) банківська система повинна вирішувати не тільки свої "внутрішні" проблеми, але і сприяти реформуванню економіки в цілому.

По-перше, вона повинна забезпечувати економічно виправдане (у коротко- і довгостроковому планах) розподіл фінансових ресурсів, стимулювати, а не придушувати конкурентні відносини, приватизацію, перебудову, ціноутворення і цінових пропорцій.

По-друге, банківський сектор повинний підтримувати в досить стабільному стані грошово-кредитну систему, у тому числі створюючи перешкоду безконтрольному нарощуванню дефіциту бюджету і розкручуванню гіперінфляційних процесів. Одне з необхідних (але іноді і недостатніх) умов для цього - незалежність Національного банку у взаєминах з Урядом.

По-третє, банки повинні створювати умови для відкриття економіки, забезпечуючи обслуговування міжнародного руху товарів, прямих і "портфельних" інвестицій, робочої сили, сприяти переходу до конвертованості національної валюти.

По-четверте, банкірство, відповідно до призначення, повинне не тільки забезпечувати фінансову дисципліну, але й учити клієнтуру (населення, підприємства, держава) вважати гроші, що в результаті приводить до уміння економічно мислити, розвиваючи заповзятливість у суб'єктів національної економіки.

Передумови життєвого функціонування банківської системи

Загальновідомо, що, у відмінності від товаровиробничого сектора економіки, грошово-кредитна сфера є більш мобільної по своїй природі. Витрати і час на створення нового продукту в ній значно менше, ніж, наприклад, у промисловості, де вирішальну роль грають якість і структура основного капіталу, складності в зміні технологій, сформовані корпоративні зв'язки. У цьому бачиться один з аргументів на користь випереджального темпів реформування кредитно-фінансової системи, банківського сектора і, як наслідок, використання його в якості "локомотива" трансформування економіки. Розширення пропозиції послуг клієнтурі (як підприємствам, так і населенню) з боку фінансових інститутів повинне сприяти формуванню грошового ринку і ринку капіталів, полегшенню приватизації, оптимізації системи розподілу і використання ресурсів, зміні цінових пропорцій в економіці.

Очевидно, що більш динамічний і спрямований хід реформ у грошово-кредитній сфері дозволяв би всій економіці переборювати перехідний період менш болісно. Інфляційні наслідки дефіциту бюджету, утриманське відношення державних підприємств до кредитних ресурсів могли б бути менш драматичними, якби заздалегідь, до лібералізації цін, здійснився перехід взаємин між Національним банком і Урядом на якісно нові початки - оформлення кредитів Уряду цінними паперами, проведення більш визначеної структурної політики.

Стійкість грошової системи залежить від загальних умов макроекономічної рівноваги між нагромадженням і інвестиційним попитом і від механізму переливу капіталів, що забезпечують цілісність господарської системи. Крім того, падіння купівельної спроможності грошей зв'язано з виникнень в економіці стійких монополістичних зв'язків. Таким чином, інфляція має насамперед, не грошовий, а відтворюваний, фінансово-відтворюваний і виробничий характер. Тому боротьба з нею повинна здійснюватися шляхом загального оздоровлення економіки, практичного створення нового економічного середовища.

Тісний взаємозв'язок банківського капіталу з промисловим

Інша проблема - невиправдано тісна прив'язка банківського капіталу до промислового. Близько 4/5 статутних фондів діючих комерційних банків сформовано на засоби держпідприємств. Прагнення останніх створити "кишенькові" банки цілком зрозуміло. Інтереси засновників складаються не тільки в одержанні доходу на вкладений капітал, але й у намірах підвищити якість і оперативність у банківському обслуговуванні самих засновників. Не можна не враховувати те, що інших "вільних засобів", а тому і джерел формування статутного капіталу для знову створюваних банків у державній економіці просто не існує. Але подібного роду "участь" держпідприємств не рідко приводить до втрати банками самостійності, зацікавленості в роботі з незалежною клієнтурою. Система "особливих" відносин із клієнтом-засновником, природно, не сприяє сумлінної організації банківської практики, дозволяє використовувати преференційований доступ до ресурсів банку.

Негативна суспільна думка про діяльність комерційних банків і причини цього

Повільний розвиток конкурентного середовища в банківському секторі, одне з причин якого є повільні темпи приватизації в економіці в цілому, привело до девальвації самого поняття "комерційний банк", оскільки безліч організацій, що носять таку назву, фактично не впровадили на належному рівні депозитний, позичково-депозитні і платіжні операції, ігнорують такі норми банківської справи, як довіра, знання клієнта й інші принципи менеджменту і маркетингу.

Одним з аспектів ефективної діяльності банків став ріст їхнього престижу серед підприємств, органів влади і населення. Останнім часом підсилилися негативні оцінки комерційних банків з боку керівників підприємства через високі ціни кредитів, недоліку ресурсів, затримки платежів, поганого обслуговування клієнтури і, на жаль, варто визнати, що ця критика в багатьох випадках небезпідставна.

Керівники багатьох підприємств дорікають банки в тім, що вони не вкладають свої ресурси у виробництв, а переважно кредитують посередницькі, торгово-посередницькі операції. Така позиція банків визначається, насамперед, інфляційними процесами і високим ризиком. Разом з тим потрібно сказати, що переважна більшість банків все-таки в тій чи іншій формі зв'язано з виробництвом промислової і сільськогосподарської продукції. Але всім банкірам треба зрозуміти, що успіх реформ і вихід із кризи залежать від стану економіки. Тому кредитування виробництва повинне бути пріоритетним напрямком їхньої діяльності.

У той же час необхідно грамотно роз'ясняти госпорганам, що в умовах високої інфляції і рівня відсотка, установлюваного Національним банком, кредит не може бути дешевим. Але комерційні банки не повинні захоплюватися великою маржею і брати великі комісійні за послуги, хоча ці питання і регулюються попитом. В усьому повинна бути справедливість і міра. Ми створюємо нову національну банківську систему і тому зобов'язані закласти в її фундамент здорові і цивілізовані принципи.

Міри Нацбанку по перебудові платіжної системи

Головною проблемою банківської системи України найближчим часом залишається подолання галопуючої інфляції і стабілізація національної грошової одиниці - купоно-карбованця. Очевидно, що в таких умовах винятково монетарними факторами перебороти інфляцію неможливо, тобто стабілізація грошової системи неможлива без стабілізації економіки, а останнє залежить від стабільної національної валюти. У цьому складається складність проведення майбутньої грошової (гривневої) реформи.

Макроекономічна ситуація в народному господарстві України, що склалася наприкінці 1993 р., може бути охарактеризована, як гіпер-стагфляція, коли значне падіння виробництва сполучається з інфляцією, середньомісячні темпи якої в 1993 р. складали 42%. У той же час Національний банк проводить політику на стримування грошової маси, ріст якої в середньому за місяць на той же період складав 27%. Деяке поліпшення ситуації спостерігалося в листопаду 1993 р., коли факт відсутності кредитної емісії був найбільш вагомим, що стало реальним кроком у плані оздоровлення ситуації в економіці України.

Національний банк України вживає невідкладних заходів по перебудові платіжної системи, які можна розділити на технологічні (впровадження електронних платежів), інституційні (створення регіональних клірингових розрахункових центрів), організаційно-економічні (сертифікація комерційних банків, що підвищить їхню відповідальність за організацію розрахунків, включаючи дисципліну платежів, а також буде сприяти створенню конкурентного середовища). При цьому Уряд зі своєї сторони повинне забезпечити заходу для максимального прискорення розмежування фінансів підприємств і держави, упровадити реальний механізм банкрутства, прискорити процес акціонування господарських одиниць, що знаходяться у власності держави. Ніж повільніше будуть упроваджуватися ці процеси, тим довше нам прийдеться звертатися до екстраординарних мір - взаємозалікам з їхнім кредитно-емісійним підкріпленням.

Упровадження цивілізованих платіжних засобів в Україні - вексель

Одним зі значних проектів, покликаних перебороти частина проблем в області внутрішніх розрахунків, є впровадження Національним банком України нової системи міжбанківських розрахунків в Україні з використанням електронних платежів. Основним інструментом нової системи міжбанківських розрахунків є створення мережі розрахункових палат, що будуть здійснювати регіональні і міжрегіональні розрахунки. На сьогодні ця система апробована у Волинської, Житомирської, Закарпатської, Львівської, Полтавської, Одеської, Сумський, Тернопільської, Харківської, Чернігівський областях і в Севастополеві. Вона продемонструвала прискорення розрахунку в кілька разів, тобто день у день. Цією системою користаються до 80% банків. Центральна розрахункова палата працює в двох режимах - з документальним підтвердженням (внутрішньоміські розрахунки) і без документального підтвердження (міжміські розрахунки) з використанням електронної пошти.

З 1 січня 1994 р. здійснився перехід до такого механізму обліку, відповідно до якого сальдо на кореспондентських рахунках повинне збігатися як по обліку на кореспондентських рахунках повинне збігатися як по обліку Національного банку України, так і самих банків з точністю до карбованця. Це стало можливим при переході на систему міжбанківських електронних розрахунків, при якій момент платежу і його оплата здійснюється майже одночасно. Тобто зникає умови, згідно яким банки могли користатися розбіжністю в обліках собі на користь, що кваліфікувалося одним з істотних джерел інфляції. Ми наближаємося до умов роботи цивілізованих банків, для яких стан коррахунку, загальна сума на ньому - ця та і тільки та сума, у межах якої вони можуть працювати.

З метою удосконалювання функціонування нової системи міжбанківських розрахунків упроваджуються сучасні міжнародні технології і стандарти, що повинні привести до поступового входження банківської системи України у світову банківську систему. Комерційні банки України, наприклад, одержали можливість користатися однієї із самих розповсюджених у світі системою електронних платежів SWIFT.

Сторінки 1   2   3   4   5   6  
Коментарі до даного документу
Додати коментар