Cексуальна поведінка і сексуальна культура, Детальна інформація

Cексуальна поведінка і сексуальна культура
Тип документу: Реферат
Сторінок: 4
Предмет: Культура
Автор: Олексій
Розмір: 20.6
Скачувань: 3025
Реферат на тему:

Cексуальна поведінка і сексуальна культура.

У цьому розділі ми звернемося до розгляду лише двох форм сексуальної поведінки, які у суспільній свідомості мають неоднозначне сприйняття. Перша поведінка – найбільш масова після гетеросексуального статевого акту форма досягнення сексуального задоволення. Щодо другої форми поведінки, то вона є такою, яка на протязі останніх десятиріч є об(єктом найбільш суперечливого до себе ставлення. Метою розгляду є з(ясування походження проблеми їх сприйняття і обгрунтованість тих чи інших їх оцінок.

Мастурбація (онанізм).

Мастурбацією називають самостимуляцію статевих органів і інших ерогенних зон тіла. Зігмунд Фройд навів переконливі свідоцтва, що стимуляцію таких чуттєвих зон, як рот (губи, язик, внутрішня слизова оболонка), анальний отвір, зовнішні статеві органи - люди починають вже в ранньому дитинстві. Він називав це онанізмом, виходячи з того, що при такій стимуляції досягається збудження і задоволення, які за своїм характером є сексуальні. (6.С.160-175) Проте маленьки діти, за дуже рідкими виключеннями, що стосуються лише дівчаток, не досягають при такій стимуляції оргазму. На відміну від Фройда, Елфрід Кінзі називав мастурбацією таку самостимуляцію ерогенних, яка має метою досягнення оргазму. Цього розуміння мастурбації будемо дотримуватися і ми (крім випадків, коли буде йти мова про маленьких дітей).

Мастурбація є дуже поширеною формою сексуальноъ поведінки. Саме з мастурбації в молоді роки починають своє знайомство з сексуальним задоволенням (оргазмом) майже всі чоловіки і, (як показало наше невелике і не достатньо репрезентативне дослідження), дещо більше третини жінок. В подальшому житті до мастурбації в різні періоди і з різною частотою звертаються абсолютна більшість чоловіків і більшість жінок. Разом з тим, ставлення у більшості ж людей до цієї форми отримання сексуального задоволення коливається від різко-негативного до терпимо-сором(язливого. Відверта позитивна оцінка, яка передбачає і визнання власного досвіду мастурбації, зустрічається рідко.

З графіку, побудованого відомою американською дослідницею Дженет Ш.Хайд на основі даних Е.Кінзі (40-50-ті роки ХХ-го століття, коли ставлення до мастурбації в суспільстві було однозначно негативним ), слідує, що в віці 10 років тоді мастурбувало біля 6% дівчаток і приблизно в 5 разів меньше хлопчиків. Між 11-ю і 12-ю роками число мастурбуючих хлопчиків і дівчаток вирівнюється і складає біля 10%, а далі показник мастурбації у хлопців стрімко іде в гору і у віці 15 років досягає 82%, тоді як у дівчат його збільшення відбувається дуже повільно і к 15 рокам число мастурбуючих дівчат було десь у п(ятеро меньше, ніж хлопців. Загальна кількість чоловіків і жінок, що, за даними того ж Кінзі, до досягнення 45 років отримали досвід досягнення оргазму за допомогою мастурбації, відповідно 92 і 58 %. Причому, у чоловіків цей показник досягає максимуму вже у віці близько 18 років, тоді як у жінок у віці 25 років він близький лише до 40%, і досягає максимуму у віці, після 40 років.(1. Р.304-305, 400-401) Усього, на протязі життя, за даними Кінзі, до мастурбації вдавалося 62% жінок.

Пізніші дослідження (70-і роки) дають дані про використання мастурбації - чоловіками до 94%, а жінками до 82%. (5. С.332) Зростання показників (особливо – показника поширеності мастурбації у жінок), відображує процес становлення більш толерантного відношення до цієї форми задоволення сексуальної потреби, що проявляється як у збільшинні тих, хто нею користується, так і тих, хто користувався і раніше, але став готовим визнати це тільки в умовах нового рівню толерантності.

При тому, що діапазон частоти мастурбації у різних людей в різні періоди життя дуже коливається (деякі жінки можуть мастурбувати по кілька разів на день на протязі багатьох років), в середньому жінки мастурбують значно меньше за чоловіків. Проте, у 70-і роки (тобто, у розпал сексуальної революції) відмічалося помітне зростання частоти мастурбації жінок. Так, було відмічено, що за 30 з чимось років у віковій категорії 18-24 роки її середня частота зросла з 21 разу на рік, до 37. (5. С.333) (Тобто, приблизно на 75%.)

Хоча навряд чи будь які показники, що стосуються мастурбації можуть бути визнані точними, оскільки в суспільствах, де проводяться дослідження сексуальної поведінки, висока толерантність до неї не стала всезагальгою і декому важко зробити відверте зізнання про особисте знайомство з мастурбацією навіть при анонімному анкетуванні. 2

Це ставлення є давньою культурною традицією нашої цивілізації, яка сформувалася під впливом християнства (що запозичило таке ставлення з іудаізму).

У книзі Буття Старого Заповіту Біблії викладена історія Онана, який згідно з тогочасним звичаєм, що пізніше став у іудеїв законом, мусив запліднити Фамарь (Тамару) - бездітну вдову свого покійного брата Іра, щоб продовжити його рід. Але Онан, як видно з його дій, не хотів продовжувати рід брата (мабуть, щоб не втрачати його долі майна), і під час статевого акту з Фамаррю “зливав сім(я на землю”, за що був покараний Господом смертю.(2.Кн.1, Гл.38: 8-10) Однією підставою такого суворого відношення до витрати сперми не за призначенням стало те, що поведінка Онана протирічіла загальній вимозі до всіх іудеїв - максимально збільшувати їх кількість через народження дітей. (Справа в тому, що іудеї жили в оточенні більш чисельних народів і це загрожувало їм знищенням, або асиміляцією.) Іншою причиною стало порушення імперативної вимоги патріархального суспільства будь за що продовжувати рід чоловіка.

Поведінка, що сприяла підвищенню народжуваності і продовженню родів, навпаки, віталася, як би це не було досягнуто. Наприклад, та ж Фамарь, яку не запліднив ні її чоловік Ір, ні його брат Онан, прикинулася повією і зуміла звабити батька свого покійного чоловіка Іуду, який не впізнав невістки. Коли ж вагітну Фамарь мали покарати за гріх позашлюбної вагітності, вона представила докази, що вагітна від батька померлого чоловіка, тобто продовжила рід останнього – і тим уникла будь якої кари. (2. Кн.1, Гл.38: 14-26)

Як не були покарані і дочки біблійного праведника Лота, що врятувалися з ним при знищенні Содома і Гоморри, а після цього, проживаючи разом із батьком у печері в безлюдній місцевості, задля продовження роду підпоїли його вином і якось зуміли в такому його стані мати з ним статеві зносини, від яких завагітнили і народили. (2. Кн.1, Гл.19: 30-38)

Термін онанізм, як варіант назви сексуального самозадоволення, що походить від імені Онана (і є неточним, адже у випадку, за який Онан був покараний, він не займався самозадоволенням, а лише вийняв пеніс з піхви до того, як відбулася еякуляція у неї, тобто провів перерваний статевий акт), був найпоширенішим з усіх варіантів назви такого самозадоволення до другої половини ХХ-го сторіччя. В цей період відбувався процес зміни традиційного негативного ставлення до самозадоволення, а оскільки термін онанізм несе у собі його оцінку, як тяжкого гріха, за яким має слідувати суворе покарання, більш вживаним став термін мастурбація (від латинськ. - manus - рука + turbo – рухати; рухати рукою), який лише вказує на поширену техніку самозадоволення3. Ті ж, хто бажае підкреслити своє негативне ставлення до самозадоволення (до них, в першу чергу, належать служителі всіх християнських церков), продовжують використовувати виключно термін онанізм.

Треба сказати, що негативне ставлення до витрати сперми не за природним призначенням характерно не тільки для іудейсько-християнської традиції. Таке ставлення існувало, наприклад, у Стародавніх Китаї та Греції. Але тут засуджувалося не отримання сексуального задоволення з уникненням зачаття, а саме втрата сперми, яку цінували як один з найважливіших компонентів тіла (а у китайців – ще й духу). Тому чоловіча мастурбація не заохочувалася, хоча і не переслідувалася. Щодо жіночої мастурбації, то ставлення до неї було або індифірентне, або позитивне. (Про останній варіант ставлення свідчить те, що і в Китаї, і в Греції цілком легально виготовлялися і продавалися пристосування для неї.)

У ХVІІІ-ХІХ-у століттях і у Європі набуло популярності пояснення шкоди онанізма втратою організмом сперми, на яку, начебто, від природи існує суворий ліміт. Проте, для залякувань цього, вочевидь, було мало, адже цим, наприклад, не залякаєшь жінку, яка не може втратити сперму при самозадоволенні (якби вона навіть того бажала). Тому з онанізмом почали пов(язувати душевні і нервові хвороби, екземи, псоріаз і бозна що ще.

Віра у шкідливість мастурбації була загальною. Відповідно високим був страх її наслідків. Маленьких дітей рятували від небезпечного самозадоволення прив(язуючи на ніч руки до ліжечок, чи влаштовуючи сигнальні дзвіночки, що реагували на їх рухи. Хлопчикам надягали на пеніс різні запобіжні пристрої. Доходило навіть до кастрацій і операцій на мозку.

Виховані на такому ставленні до мастурбації люди довго не могли “перетравити” висунуті Фройдом положення про абсолютну природність і нешкідливість дитячої мастурбації і про відсутність медичних застережень щодо мастурбації дорослих. (Правда, Фройд вважав, що жінкам вона заважає перейти від “незрілого” кліторичного оргазму до “зрілого” вагінального.)

Навіть відомий широтою своїх поглядів швейцарський вчений Огюст (Август) Форель у своїй відомій праці “Статеве питання” вже на початку ХХ-го століття зробив такий висновок з приводу онанізму: “Це, хоча і не так шкідливо, як багато хто стверджує, але є все ж грубим і брудним збоченням статевого інстинкту, від якого кожен повинен ухилятися хоча б лише через повагу до самого себе.” (Цит. по: 3. С.62) Таким чином, крітерій шкідливості мастурбації у Фореля не медичні, а етичний.

Правда, у відношенні шкідливості дитячого онанізму Форель наводить низку аргументів медичного характеру: ця “страшна” – за його визначенням – звичка, надає дитині нездорового вигляду, робить її лінивою, млявою і лякливою, порушує харчування і травлення, порушує в майбутньому статевий інстинкт і потенцію, сприяє статевим збоченням.

Проте, тут таки у Фореля написано наступне: “ Найзавзятіші онаністи, що мають іноді витоки сім(я по кілька разів на день... зазвичай анітрохи не відповідають поширеній уяві про онаніста, як про жалюгідну істоту. Нерідко... вони бувають такими ж самовпевненими і спритними, як і інші. Це просто брехня, що”кожного, хто займається онанізмом можно відразу впізнати по обличчю і манерам, як про це часто запевняють”. Але після такого висновку медика слідує висновок мораліста: “Незважаючи на все, онаністи... всеж сильно шкодять собі у багатьох відношеннях”. (Цит по: 3. С.62-63)

Варто порівняти ці висновки Фореля з тим, що написав усього через п(ядесят років авторитетний американський педіатр і психолог Аллан Фромм у своїй відомій праці “Абетка для батьків”: ”Всі діти займаються мастурбацією і добре, що вони це роблять. По-перше, це абсолютно природньо. По-друге, дає їм можливість познайомитися з чутливою частиною свого тіла, з тією частиною, яку в майбутньому вони будуть використовувати для отримання насолоди. По-третє, це просто приємне заняття. Щоб там не казали з цього приводу ханжі і старі діви, мастурбація не спричиняє ніякої шкоди – ні фізичної, ні моральної - розвитку дитини.”. (Виділено нами.Авт.) (Цит. по: 3. С.66)

Звернемо увагу на зауваження А.Фромма, про природність мастурбації. Воно повністю відповідає дійсності, бо ж мастурбація не є винаходом людей, а широко поширена у природі. Більше того, деякі дослідження (насамперед, Клеллана С. Форда і Френка Ей. Біча “Паттерни сексуальної поведінки. 1951 р.) стверджують, що самиці савців не отримають оргазму у статевому акті, проте деякі можуть отримати його шляхом самостимуляціі. Іноді така стимуляція буває дуже винахідливою. Форд і Біч описують винахід самиці дикобраза, яка тримає один кінець палиці у своїх лапках і ходить, сидячи верхи на палиці; палиця б(ється об землю, і її вібрація передається статевим органам самиці, до яких вона торкається. Дженет Хайд зауважує з цього приводу : “Вочевидь, жінки не першими винайшли вібратори”. (1. Р.19)

Унікальна форма мастурбації самців благородних оленів описана тими ж К.Фордом і Ф.Бічем. Щоб досягти ерекції і еякуляції навесні їм достатньо тертися кінчиками рогів об невисоку рослинність. А самці мавп не тільки вміють мастурбувати за допомогою передніх лап, як це роблять руками чоловіки, але й завдяки своїй гнучкості можуть робити орально-генітальну самостимуляцію. (1. Р.19) Слони мастурбують за допомогою хобота. Описаний випадок, коли дельфін вмів мастурбував вставляючи свій пеніс у струмень води. (5. С.325,326)

Щодо іншого зауваження цитованого вище Алана Фромма – відносно того, що мастурбація дає дітям можливість познайомитися з чутливою частинаю свого тіла, від якої вона буде отримувати насолоду, то слід зауважити, що ті, хто не дає дівчаткам такої можливості, сприяють розвитку майбутньої аноргазмії жінок. (Йдеться виключно про них, бо саме дівчаток можно відучити від мастурбації. У хлопчиків її можна хіба що обмежити.) Є достатньо досліджень, які свідчать про те, що дівчатка, які займалися самозадоволенням рідко мають проблеми з досягненням оргазму у дорослому житті, і навпаки.

З 60-х років у США розпочали і швидко розповсюдили на весь світ першу дійсно високоефективну методику лікування жіночої аноргазмії, що досягала бажаного за допомогою мастурбації. (Існує відомий вислів, авторство якого, якщо вірити А.М. Свядощу, належить Е.Кінзі: “Онанізм вилікував від фригідності більше жінок, ніж усі лікарі разом узяті”.)

Справедливості ради, треба сказати, дехто з сексологів має і негативне ставлення до мастурбації. (Таких нам відомо дуже мало, але вони є.) Серед них – вже покійний нині, відомий київський сексопатолог професор Іван Федорович Юнда. У кількох своїх друкованих роботах, що вийшли чималими накладами, зокрема, у виданій усього 11 років тому книзі, написаній у співавторстві з сином – лкарем-психіатром Леонідом Івановичем Юндою, йдеться навіть про необхідність лікування онанізму (саме цей варіант назви сексуального самозадоволення використовують автори). Бо, на їх погляд:”...Применшувати негативні боки онанізму немає ніяких підстав. Онанізм у більшості випадків залишає несприятливий відбиток на особистості людини і функціональному стані статевих органів”. (До того ж, на погляд авторів, онанізм погіршує демографічні показники в Україні.) (4. С.192, 197)

На нашу думку, наведена теза про шкідливість онанізму для особистості виникла на такому грунті:

Ще в не далекому минулому, а деінде, можливо, і зараз, діти, молоді і не дуже молоді люди, що стали об(єктами боротьби з онанізмом, переживали і можуть переживати психологічні труднощі. Якщо переконувати їх, що займаючись онанізмом вони шкодять свому здоров(ю, порушують суспільну мораль, ризикують мати проблеми у майбутньому шлюбі і т.ін., то психологічна криза може бути дуже серйозною. Що, звичайно, швидше за все вплине на якісь риси особистості.

The online video editor trusted by teams to make professional video in minutes