Культуролого-історичні студії Олександра Колесси, Детальна інформація

Ось перед нами другий том письменника (Львів, 1902, — 495 с.), що охоплює 22 повісті та оповідання, серед яких широкознані «Люба-згуба». «Серце не навчити», «Штефан Славич», «Хто винен?», «Стрілець», «Сафат Зінич», «Опришок» та ін. Всіх їх упорядник об'єднав у першому розділі. До другого розділу зібрано твори, адресовані «народу і молоді» (41 текст), серед яких щонайбільший моральний код несуть в собі оповідання «Будь послушний», «Будь харний», «Будь уклінний», «Лиш правду говори», «Чуже не кивай», «Як виряжав Петро Конарюк своїх синів в найми», «Мудра жінка», «Адам і Єва», «Провід божий» та ін. В «Додатку» подано незавершену поему «Слава Ігоря», яка не могла увійти до .першого поетичного тому, оскільки на той час була невідомої. Розшукав рукопис М. Павлик в архіві М. Драгоманіва. а також три листи Ю. Федьковича з 1875 і 1876 років.

О. Колесса провів значну текстологічну й правописну роботу, звіряючи автографи з першопублікаціями в чисельних періодичних виданнях, як «Вечорниці», «Мета», “Нива” «Правда», «Буковина», «Буковинський альманах», «Буковинський календар» та ін. Після кожного твору подано докладний коментар-примітки, де простежено видання й перевидання того

чи іншого твору, дано оцінку й зроблено сучасні автору приміток коментарі до вже існуючих, виявлено чисельні хиби, помилки, «редакторські нашарування» в текстах творів Ю. Федьковича.

До третього тому О. Колесса відібрав драматичні творі: «Так вам треба!», три редакції драми «Довбуш» та «Фрашку? за В. Шекспіром «Як козам роги виправляють».

У наступному томі вміщене мелодраму з гуцульського життя «Керманич або Стрілецький хрест» (перша редакція — С. 1—66; друга редакція — С. 67—166), «Фрашку» в двох актах «Запечатаний двірник» (досі не публікований), мелодраматичну “фрашку” «Сватання на гостинці!» (теж не друковану), О. Колесса для наближення читача до творчої лабораторії письменника Ю. Федьковича розкриває тонкощі авторської праці, буквально від зароджень думу й до кінцевої редакції твору; він використовує авторські «сповіді», розсипані в листах до приятелів, видавців, наводить часто-густо діаметральне протилежні оцінки критикою того ж самого твору, його передусім естетичних достоїнств. Тому і не дивно, що передмови, примітки О. Колесси — то ґрунтовні студії, нерідко відкриття Упорядник простежує не тільки, так би мовити, літератури; історію текстів, а й їх (йдеться про драматичні твори) сценічне втілення і життя. Це переконливо проілюстровано на творах «Довбуш», «Мазепа», «Керманич» (Див.: Колесса О. Переднє слово // Драматичні твори Осипа-Юрія Федьковича. — Львів 1918. — С. VI—XXI). Дуже важливо, що О. Колесса, говорячи про історію написання, першо-і подальших публікацій творів Ю. Федьковича, вкраплює в коментарі літературознавчий фермент, що при подальшому ознайомленні читача з тексом полегшується його сприймання і розуміння. Ось що він пише про мелодраму «Керманич», пересипану народними піснями: «Beлика частина сих вставок — се народні пісні по части живцем взяті в цілости з народних уст, по части парафразовані поетом». Далі дослідник, по суті, входив у широкий пласт дослідження — він пише про вплив народнопісенної традиції на форму та зміст поезій Федьковича. Між повістями бачаться саме такі, що є «немов ілюстрацією відповідної народної пісні, яку подає (автор. — В. К.) у повнім тексті з мелодією. До таких належать його «Буковинські пісні з голосами».

О. Колесса старанно прилучився і до розробки лінгвістичних проблем. Так, йому належать праці «Причинок до історії малоруської мови» (Львів, 1895. — 11 с.), «Погляд на історію української мови» (Прага, 1924. — 40 с.), «Погляд на історію українсько-чеських взаємин від X до XX в.» (Прага, 1924. — ІЗ с.), «Ужгородський «Полуставъ» у пергаміновій рукописі XIV в.» /Ювілейний збірник НТШ (1873—1923). — Львів, 1925. — С. 1—59). У багатьох роботах досить вдало працює вміння автора полемізувати з опонентами. Звернемо увагу на першу в цьому ряду публікацію, хоча і найменшу за обсягом.

Відомо, що на науковому рівні питання існування діалектів у староруській мові порушив ще 1849 р. І. Срезневський у своїй праці «Мысли об истории русского языка», Відтак ці думки розвинув П. Лавровський у статті «О языке северных русских летописей» (1.852). Відтак ряд наукових розробок дали лінгвістиці О. Потебня, П. Житецький, О. Огоновський, А. Соболевський, М. Дашкевич, В. Науменко, В. Антонович, ін.

1894 р. в Одесі В. Мочульський опублікував розвідку «К истории малорусского наречия: Житіє св. Сави Освящённого, по пергам. рукоп. XIII в.». О. Колесса як глибокий Знавець стародавніх українських рукописних і друкованих пам'яток пише статтю-рецензію, в якій знаходить місце для серйозної критики на. адресу автора книги: перше, праця Мачульського (перші два розділи) хибують неповнотою й відсутністю систематики звукових проявів: друге, та частина книги, де йде мова про окремі звуки, «не вичерпує вправді предмету і не специялізує поодиноких прояв звукових...»; трете, «перегляд морфологічних прикмет... дуже неповний»; четверте, автор подає слабкі висновки, немає належних наукових коментарів до тексту.

Про незаперечний авторитет О. Колесси свідчать чисельні листи. Скажімо, у багатьох листах І. Франко чи то згадує О. Колессу, а чи торкається його праць: до М. Драгоманіва від 7 грудня 1890 p., З жовтня 1892 p., 14 січня 1893 p., 6 жовтня 1893 p., 22 березня 1894 p., 1 січня 1895 p., 13 березня 1895 p.; до В. Щурата на початку листопада 1893 р.; до А. Кримського від 22 листопада 1893 p., 11 травня 1895 p.; 5 лютого 1896 p., 10 квітня 1897 р.; до М. Павлика від 29 березня 1895 р.; до Б. Грінченка від 20 листопада 1901 р.

Про високий професіоналізм вченого промовляють й інші факти, як ось: О. Колессу не раз запрошували до жюрі різних конкурсів, як, приміром, 1895 р. оголошеного НТШ і «Зорею» конкурсу художніх творів повістевого жанру.