Основні поняття про етикет, Детальна інформація

У товаристві гарними манерами прийнято вважати скромність і стриманість, уміння контролювати свої вчинки, уважно й тактовно спілкуватися з іншими людьми. Поганими манерами прийнято вважати безтактність, лихослів'я, звичку i?wocho розмовляти, не соромлячись у виразах, розв'язність у жестикуляції й Поводженні, невміння стримувати роздратування, брутальність, відкритий процес недоброзичливості до оточуючих, зневага до чужих інтересів, безсоромне вв'язування іншим своєї волі й бажань, навмисна образа гідності оточуючих людей, неохайність в одязі.

Манери належать до культури поводження людини і регулюються етикетом. Етикет — це доброзичливе й поважне ставлення до всіх людей, безвідносно до цього посади й суспільного становища. Він містить у собі загальноприйняті норми поводження й вітання, форми звертання до старшого за становищем, поводження з жінками, шанобливе ставлення до старшого за віком, правильне ведення розмови, поводження за столом. Загалом етикет у цивілізованому суспільстві збігається з загальними вимогами ввічливості, в основі яких лежать принципи гуманізму.

Обов'язковою умовою спілкування є делікатність. Делікатність не повинна перетворюватися на підлесливість, призводити до нічим не виправданого вихваляння побаченого або почутого. Не треба посилено приховувати, що ви вперше бачите щось, слухаєте, пробуєте на смак, боячись, що вас вважатимуть невігласом, саме ваш острах показати свою непоінформованість і буде оцінений як неуцтво

Ввічливість

Усім відомий вираз «холодна ввічливість». Епітет «холодна» щодо прекрасної людської якості не тільки вбиває її сутність, але й перетворює її на повну протилежність.

Справжня ввічливість може бути лише доброзичливою, а не «крижаною», «презирливою» і т. ін., тому що вона є одним із проявів справді щирої і безкорисливої доброзичливості до людей, з якими доводиться зустрічатися на роботі, у родині, у громадських місцях.

Одним із головних елементів увічливості вважають уміння запам'ятовувати імена. Ось як про це говорить Д. Карнегі: «Більшість людей не запам'ятовують імен із тієї причини, що не хочуть витрачати час і енергію на те, щоб зосередитися, затвердити, назавжди закарбувати ці імена у своїй пам'яті. Вони шукають для себе виправдань у тому, що занадто зайняті. Однак вони навряд чи більш зайняті, ніж Франклін Рузвельт, а він знаходив час для того, щоб запам'ятати і при нагоді воскресити в пам'яті навіть імена механіків, із якими йому випадало стикатися... Ф Рузвельт знав, що один із найпростіших, найдохідливіших і найдійовіших способів завоювати прихильність оточуючих — це запам'ятати їхні імена і навіяти їм усвідомлення власної значущості».

Тактовність і чуйність

Тактовність і чуйність — ці дві якості містять у собі таке поняття, як почуття міри, якої варто дотримуватися в розмові, в особистих і службових стосунках, тобто уміння відчувати межу, за якою в результаті наших слів і вчинків у людини виникає незаслужена образа, засмучення, а іноді й біль. Тактовна людина завжди враховує вікову різницю зі співрозмовником, статеву приналежність, суспіль не становище, місце розмови, наявність або відсутність сторонніх.

Повага до оточуючих — обов'язкова умова тактовності навіть між добрими товаришами.

Культура поводження однаковою мірою обов'язкова і з боку нижчого за рангом щодо вищого. Вона виражається насамперед у чесному ставленні до своїх обов'язків, у суворій дисциплінованості, а також у повазі, ввічливості (не плутати з лицемірством) і тактовності щодо керівника. Те ж саме — щодо товаришів по службі.

Тактовність і чуйність виявляються також у здатності швидко і безпомилково визначати реакцію співрозмовників на ваше висловлювання, вчинок, а в потрібних випадках, без почуття фальшивого сорому, вибачитися за допущену помилку. Це не тільки не принизить вашу гідність, а, навпаки, підкреслить винятково цінні людські риси — самокритичність і скромність.

Скромність

«Людина, що говорить тільки про себе, тільки про себе й думає — стверджу6 Д Карнегі. — А людина, що думає тільки про себе — безнадійно некультурна-Вона некультурна, якою б високоосвіченою вона не була».

Скромна людина ніколи не прагне показати себе кращою здібнішою розумнішою за інших, не підкреслює свою перевагу свої якості не вимагаючи себе ніяких привілеїв, не чекає особливих послуг.

Разом з тим, скромність не можна асоціювати ні і боязкістю ні з соромливістю, не можна також говорити про слабкість характеру. Це зовсім різні категорії. Дуже часто скромні люди виявляють твердість і активність у критичних обставинах, натомість у повсякденному житті вони не переконуватимуть кого-небудь у своїй правоті. Насамперед указівки на недоліки, помилки принижують людину, б'ють по її самолюбству Д.Карнегі писав «Якщо ви можете бути впевнені у своїй правоті хоча б у п'ятдесяти п’ятьох випадках зі ста то навіщо вам говорити іншим, що вони не мають рації»

Справді, багатьом доводилося бути свідками того як розпалюється суперечка, а третя особа, яка спостерігає за розлютованими сперечальниками, у прагненні зрозуміти погляди обох сторін, дружелюбним тактовним і точним зауваженням припиняє «баталію».

Скромна й тактовна людина ніколи не скаже «Зараз я вам доведу те й те» Психологи вважають, що це рівносильно заяві «Я розумніший за вас я збираю ся дещо вам сказати й змусити вас змінити свою думку» Це своєрідний виклик V співрозмовника такі слова викликають внутрішній опір і бажання змагатися самовпевненим опонентом, перш ніж він почав суперечку

Довести свою правоту можна, але потрібно зробити це настільки тонко и майстерно щоб ніхто цього навіть і не зрозумів

Д. Карнеп вважає одним із золотих правил таке «Людей треба вчити га» ніби ви їх не вчили і незнайомі речі підносити як забуті». Спокій, дипломатичність, глибоке розуміння аргументів співрозмовника, добре продумані контр аргументи, що ґрунтуються на неспростовних фактах ось вирішення протиріччя між вимогами «гарного тону» і твердості у відстоюванні своєї думки.

У наші дні майже повсюдно відзначається прагнення до спрощення багатьох умовностей, що пропонуються загальногромадянським етикетом Це одне зі знамень часу. Багато чого з того, цю було прийнято ще на початку або в середині нашого століття, може видатися зараз абсурдним або смішним Проте основні, найкращі традиції загальногромадянського етикету залишаються жити Природність, невимушеність, почуття міри, ввічливість тактовність, а головне доброзичливість щодо людей - ось якості, що безвідмовно допоможуть у будь яких життєвих ситуаціях.

Міжнародний етикет

Основні правила етикету є універсальними, тобто правила ввічливості використовуються не тільки в себе вдома, але й прийняті в міжнародному спілкуванні. Часом трапляється й так, що добре вихована людина потрапляє у скрутне становище Як правило, це відбувається коли необхідним є знання міжнародного етикету. Кожен представник своєї держави є носієм політичних поглядів своєї країни, обрядів і національних традицій, укладу життя, психологи й куль тури, релігійних поглядів Спілкування з представниками інших країн вимагає Не тільки знання іноземних мов, але й уміння поводитися тактовне природно й гідно, а також попереднього вивчення особливостей національного характеру, специфіки їхнього способу життя й манери поводження. Подібні знання не приходять самі по собі школу міжнародного етикету слід вивчати Міжнародний етикет — дуже складне поєднання національних традицій і звичаїв народів. Іноземний гість завжди повинен виявляти увагу до господарів країни, інтерес до національної культури й повагу до звичаїв.

З кожним роком значно зростає кількість людей, що відвідують закордонні держави як туристи або ділові партнери Чимало з них, на жаль, не мають досвіду міжнародного спілкування, тому далі наводяться основні рекомендації щодо суспільного поводження в чужій країні.

Англія

Англійські традиції пропонують стриманість у бесіді. Іноземцеві з першого погляду може видатися, що англійська бесіда беззмістовна й нецікава. Але це зовсім не так. Англієць уникає розкриватися в бесіді, ставити такі питання, що торкаються приватного життя співрозмовника. Сформовані правила поведінки не допускають, щоб людина висловлювала свої думки прямо, тому в розмові прийнято користуватися натяками й недомовками, завжди використовується підтекст.

He слід дамам цілувати руки або привселюдно робити їм такі компліменти «Яке у вас плаття!» або «Який чудовий цей торт!» — це розцінюється як велика неделікатність.

В Англії дуже важливою є манера триматися за столом. Тому треба дотримуватися основних правил цього етикету. Ніколи не кладуть руки на стіл, їх тримають на колінах. Прибори не забираються з тарілок, тому що підставки для ножів в Англії не передбачені. Столові прибори не перекладають з однієї руки в іншу, ніж увесь час знаходиться в правій руці, виделка — у лівій, вістря звернене до тарілки. Через те що різні овочі подаються одночасно з м'ясними стравами, то слід за допомогою ножа накладати на виделку маленький шматочок м'яса, а на нього трохи овочів Тут необхідна навичка й почуття міри — при піднесенні до рота їжі овочі не повинні сипатися з виделки назад у тарілку, а якщо хтось ризикне наколоти на виделку хоча б одну горошину, то його вважають невихованим.

За столом, якщо присутні більше двох персон, не дозволяється вести окремі бесіди. Усі повинні слухати того, хто говорить, а коли необхідно, підтримувати бесіду. Слід уникати зайвої жестикуляції.

При листуванні з англійцями слід враховувати, що вони ніколи не пишуть свою зворотну адресу на конверті.