Зародження магії. Відображення її у монотеїстичних релігійних системах на прикладі християнства, Детальна інформація

Виникнувши в первісну епоху людства, магія зазнавала безлічі змін, доопрацювань і набувала різних форм. Однією з розвинутих її форм є окультизм.

Окультизм (від лат. occutus — таємний, таємничий) — це загальна назва містичних вчень, що визнають існування таємничих, надприродних сил, недоступних для простих смертних, але доступних для «обраних» або «посвячених», що пройшли особливу ініціацію і тренування. Уперше мова про окультизм заходить в епоху пізньої античності, коли в І—IV ст. н. е. в Олександрії була створена багата окультна література, що одержала назву герметичної, від імені засновника окультизму — Гермеса Трисмегіста, образ якого став результатом об'єднання образів єгипетського бога Тота і грецького — Гермеса — вісника божественної мудрості. До складу окультизму включені такі «таємні» науки, як астрологія, мантика (хіромантія, фізіогноміка і т. ін.), спіритизм, медицина і інші.

В основі окультизму лежать «принципи» й «закони» первісної магії. Окультисти лише систематизували найдавніші магічні уявлення, засновані на принципі: подібне викликає подібне (симпатична магія), частина заміняє ціле (контагіозна магія).

З виникненням складних високорозвииених монотеїстичних релігійних систем типу християнства, іудаїзму, ісламу, буддизму магічні ритуали стали їх невід'ємним елементом. Про те, як увійшла магія до складу однієї з «найвищих» релігій — християнства — слід розповісти докладніше.

Магія в християнському культі

Християнські обряди містять у собі елементи обрядів і ритуалів інших релігій, що передували християнству або ж існували у ту ж саму епоху.

Християнство виникло як релігійний продукт соціально-економічних, ідеологічних і політичних відносин певної історичної епохи. Споконвічне християнство виступало як релігія рабів, вільновідпущеників, бідняків і безправних, проповідувало прийдешнє спасіння від рабства й злиднів, шукало цього спасіння в райському житті на небесах

Відповідно до основних принципів свого віровчення християнство переробило матеріал, запозичений з інших релігій, і надало йому нового символічного змісту й значення. Так, усім давнім релігіям були властиві уявлення про те, що ображених людьми богів можна умилостивити жертвоприношеннями. У християнстві ж ш уявлення набули єдиної й незмінної форми; одна велика добро вільна жертва, принесена посередником, раз і назавжди спокутувала гріхи всіх людей, тобто Ісус Христос — образ земного страждальця, який своєю смертю спокутував усі гріхи людства.

Християнський культ являє собою сукупність, ілюзорно-практичних дій (обряди, таїнства, богослужіння, пости, молитви і т. д.>, за допомогою яких віруючі сподіваються досягнути контакту з надприродною силою. Найбільш очевидний зв'язок з найдавнішими віруваннями й культами мають християнські таїнства.

Християнські таїнства мало чим відрізняються за своєю формою від первісних магічних церемоній. Звичайно, зміст і значення, що вкладав у свої обряди первісний чаклун і які надає своїм діям християнський священик, різні. Але матеріал, з якого складалася в первісні часи і складається сьогодні церемонія магічного ритуалу й християнського таїнства, техніка їхнього виконання, власне кажучи, однакові.

В основі всіх християнських таїнств лежить віра в божественну благодать. Явлення про благодать як силу, що надає людині особливих чудодійних божественних властивостей, сягає первісних часів. Первісні люди вірили в існування якоїсь таємничої сили, що походить від духів, богів, людей, тварин і навіть неживих предметів, що може бути засвоєна людиною за допомогою певних обрядових дій. У меланезійців ця сила називалася «мана», в індіанських племен ірокезів і алгонкінів — «оренда» і «маніту». Вважалося, що найбільшою мірою цією силою володіють чаклуни й вожді племен. Щоб сприйняти її, треба було здійснити спеціальні магічні церемонії.

У Давньому світі язичники проводили різні містерії (таємні обряди), за допомогою яких можна було вступити в контакт із божествами й одержати від них благодать, що гарантує вічне загробне блаженство.

Особливо популярними стали містерії незадовго до виникнення християнства. У Римі, Греції, а особливо в Малій Азії, Сирії і Єгипті язичники здійснювали всілякі обкурювання, обмивання, очищення, жертвоприношення й Інші чаклунські дії у надії «очиститися» і в такий спосіб вступити в спілкування з божеством і стати божественними.

Християнська церква включила багато язичницьких церемоній у свій культ, переробивши їх на свій лад. Хоча подібність християнських таїнств із язичницькими обрядами завжди пояснювалася отцями церкви як підступи диявола.

Спочатку християни запозичили з магічних церемоній і язичницьких містерій давнини два таїнства — причащання й хрещення Потім виникли й Інші — миропомазання, єлеєосвячення, сповідь, церковний шлюб І священство

Причащання

У таїнстві причащання, або святій євхаристії (від грецьк. eucharistia — вдячна жертва), причасник, що приймає під виглядом хліба й вина плоть І кров Христа, причащається у такий спосіб до Бога й одержує запоруку вічного життя За вченням християнської церкви, причащання — найбільш священне з таїнств, тому що Христос пропонує своє тіло й кров

Таїнство причастя, за християнським віровченням, встановлене самим Христом на тайній вечері. У такий спосіб він «віддав хвалу Богові й Отцеві, благословив І освятив хліб І вино І, причастивши своїх учнів, закінчив тайну вечерю молитвою про усіх віруючих» У пам'ять про цю подію церква і донині здійснює таїнство причащання. Для таїнства використовуються проскури І червоне вино.

Джерела цього таїнства лежать у первісних магічних віруваннях, що вкушання тіла вищої Істоти передавало тому, хто вкушає, досконалі властивості тієї Істоти і що безпосереднє вкушання його плоті й крові можна замінити на поїдання тварини, рослини, предмета і т д., у якому ця Істота втілена Подібні уявлення були вкрай поширеними в первісних народів. Цим пояснюються І звичаї людожерства. Канібали пили кров убитого ворога як вмістилище його життєвої сили

Поступово криваві жертвоприношення були замінені символічними У цьому випадку роль жертви виконували фігурки з тіста, зерен, злаків І т д

Почуття безвиході, апатії, невіри в сили людини, пов'язані з загальною соціально-політичною обстановкою в Римській імперії, виявилися джерелом для виникнення віри в безсмертя, у можливість досягнення щасливого загробного життя, породили надію на надприродне спасіння І призвели врешті-решт до поширення магії й містицизму. Ті ж самі мотиви й почуття лежали в основі виникнення й Іншого християнського таїнства — хрещення

Хрещення

Таїнство хрещення — єдине таїнство, визнання якого є неодмінною умовою приналежності до християнської віри Хрещення означало приймання нового члена до християнської громади або церкви. Значення хрещення зводиться не тільки до символу, воно є одночасно і містичним актом, що забезпечує ряд усіляких земних І небесних благ.

Відповідно до християнського катехізису, процедура хрещення полягає в тому, що дитину триразове занурюють у купіль (у православних), обливають водою (у католиків), окропляють нею (у протестантів) При хрещенні в православних священик читає закляття І проводить ряд дій, що виганяють нечистого, а після нарікають Ім'ям, найчастіше того святого, чия пам'ять відзначається цього дня Хрещення очищає від гріха прабатьків І відганяє диявола, унаслідок чого людина народжується знову й одержує право на вічне життя в небесному царстві Теорія відродження приписується самому Ісусу Христу (Євангеліє від Іоанна). У посланнях Павла докладно роз'яснюється зміст християнського вчення про друге «народження» людини за допомогою хрещення: воно пов'язується з вірою у воскресіння, а саме хрещення розглядається як смерть у Христі, що гарантує віруючому одночасно І спільне з Христом воскресіння для нового життя.

Цей загадковий на перший погляд християнський обряд смерті й відродження знову ж таки бере початок від первісних племен, їхні обряди й уявлення аналогічні до християнських. Наприклад, вступ юнака, що досяг статевої зрілості, до членів громади супроводжувався символічними обрядами мнимої смерті й нового народження. Це міг бути «смертельний» удар бамбуковим ціпком; падіння «мертвого» тіла за знаком одного зі старійшин; шум І гуркіт у хатині, у яку ввели того, хто посвячується, а потім просовування назовні закривавленого списа; «проковтування» юнака тваринами, яких символізували форми хатини або вхід у неї і т. д. Після свого «другого народження» юнак після повернення додому поводився відповідно, немов маленька дитина: не вмів правильно ходити, пити і їсти, розмовляти, «не впізнавав» своїх близьких і т. ін.

Ідея «другого народження» була розповсюдженою й у давньому світі «смерть» і «друге народження» були пов'язані з ідеєю містичного прилучення до божества за допомогою магічного повторення подібних подій у його житті. Практично всі боги давніх містерій були за своїм походженням божествами рослинності, яка щорічно «вмирає» і «воскресає». Ритуали й обряди «смерті» і «воскресіння» Давнього світу мали своєю метою досягнення релігійного «спасіння» за допомогою надприродного рятівника — сотера. Цю ідею, як і обряди, що її символізують, і запозичали згодом перші християни, обравши як спасителя особу Христа.

Християнська процедура хрещення являє собою магічну церемонію. Триразове занурення тіла у воду, вдягання дитини в чисту сорочку і т. д. — усе це пережитки гомеопатичної магії, грунтується на вірі в те, що «подібне викликає подібне». Звичай дмухати на дитину, на воду, олію, щоб надати їм благодаті й одночасно відігнати сатану, плювати на сатану під час обряду — усе це є пережитком давньої віри в те, шо людський подих і слина володіють особливою чаклунською силою.

Стриження волосся в дитини при хрещенні («пострижения власів») і кидання їх у купіль також є пережитком давнього вірування в те, що, складаючи до ніг божества одухотворену частку свого тіла, шо має чудесну властивість росту, людина рстановлює з ним міцний зв'язок. У давнину в багатьох народів існував звичай жертвувати волосся богам, тому в давніх храмах статуї богів зверху до низу були засипані чоловічим і жіночим волоссям.

Багато культових обрядів не обходяться без води: очищення, скроплення, узливання, чаклунство. В обряді хрещення вода очищає людей від злих духів. Християнські теологи пояснювали хрещення водою тим, що Ісус Христос освятив Йорданські води, прийнявши перше хрещення від Іоанна Хрестителя. Насправді ж виник обряд обмивання водою набагато раніше. Задовго до народження Месії й виникнення християнства давні єгиптяни занурювали дитину у воду, зороастрійці з Ірану несли немовля в храм, де жерці купали їх у спеціальному посуді з водою, римляни робили обмивання хлопчика на дев'ятий день після народження, а дівчинки — на восьмий. Обряди купання немовляти у воді, скроплення його водою відомі в народів давньої Мексики, Китаю, Японії, Тибету, Нової Зеландії, Африки й інших країн.

Так само до первісної епохи належать джерела й інших християнських таїнств — миропомазання, елеєосвячення, сповіді, шлюбу й священства.