Історичні закономірності розвитку мистецтва, Детальна інформація

ного очищення, яке переживають і глядач, і митець. Такий зв'язок має взаємовпливовий характер: аудиторія сприймає, але водночас і стимулює творчу активність художника. Саме в існуванні цього діалогу і полягає надзавдання справжнього мистецтва.

Важливе місце у мистецькому творі посідають поняття змісту і форми, які дають змогу створити повноцінний художній образ. Зміст і форма органічно пов'язані між собою, вони взаємодоповнюють одне одного.

Форма – це зовнішня оболонка художнього витвору, вибір митцем зображально-виражальних засобів і технічних прийомів. Форма зумовлює композицію, структуру, темпо-ритмову побудову художнього твору, які допомагають митцеві розкрити його основний зміст.

Зміст художнього твору є яскравим свідченням існування діалектики суб'єктивного й об'єктивного, адже, відображаючи певні процеси та явища, митець обов язково висловлює своє ставлення до них у контексті свого світосприйняття.

Структура змісту художнього твору є синтезом таких важливих компонентів, як тема, ідея та емоційно-естетична оцінка зображуваних явищ.

Тема (від грец. тета – те, іцо покладено в основу} є головним об'єктом зображення у художньому творі.

Проте цінність твору залежить не тільки від вибору теми, а й від можливості розкриття його ідеї.

У більшості своїх романів Ф. М. Достоєвський як тему використовував бульварно-кримінальну хроніку, яку знаходив на сторінках місцевих газет. Однак для видатного письменника це був прийом, необхідний для розкриття складної філософської та морально-психологічної ідеї його творів.

Ідея (від грец. іаеа – представлення) – це думка автора, іцо відображає його світовідчуття і світосприйняття, тобто емоційно-естетична оцінка зображуваних явищ.

147

Гегель підкреслював, що мистецтво доводить до свідомості істину у вигляді чуттєвого образу. Отже, ідея є гносеологічним аспектом змісту.

Єдність теми та ідеї визначає художній рівень змісту твору мистецтва. Розглянемо, як ці два поняття взаємодіють між собою у визначному творі української і європейської культури – фільмі О. П. Довженка «Земля», що ввійшов до числа 12 кращих фільмів усіх часів і народів. Звернувшись до надзвичайно популярної у той період (картину було зроблено у 1930 р.) теми колективізації, що була об'єктом художнього тлумачення у багатьох творах мистецтва соціалістичного реалізму, кінорежисер використав у своєму фільмі, так би мовити, її зовнішню оболонку, тоді як глибинний зміст картини «Земля» складає концепція життя-смерті, що виявляється близькою до психоаналізу 3. Фрейда і, зокрема, до ідеї віденського психоаналі-тика про тяжіння людини до смерті та її намагання таким чином відновити свою початкову цілісність.

Про взаємодію змісту і форми у художніх фільмах цікаво висловився теоретик та історик кіно 3. Кракауер, який вважав, що фільми відбивають не стільки певні переконання, скільки психологічні настрої, ті глибинні шари колективної душі, що знаходяться набагато глибше від свідомості. Цей вислів німецького дослідника може бути використаний у зв'язку з проблемою теми та ідеї, змісту та форми і стосовно художніх творів в інших видах мистецтва.

Отже, органічне поєднання і взаємовплив змісту і форми сприяє створенню повноцінного художнього образу.

ЛІТЕРАТУРА

Давыдова Г. А. Творчество и диалектика. – М., 1975. Кант И. Сочинения: В 6 т. – М., 1964. – Т. 5. Лук А. Н. Психология творчества. – М., 1978. Муха А. И. Процесс композиторского творчества. – К., 1979.

Панченко В. І. Мистецтво в контексті культури. – К., 1998.

Платонов К. К. Проблемы способностей. – М., 1972. Франко І. Я. Із секретів поетичної творчості // Твори' В 20 т. – К., 1950–1956. – Т. 16. Цапок В. А. Творчество: философский аспект проблемы. – Кишинев, 1989.

Юхимик Ю. В. Деякі проблеми художньої творчості в естетичному трактаті І. Я. Франка // Етика, естетика і теорія культури. – К., 1992. – №