ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ ПИЛИПА МОРДОВСЬКОГО, Детальна інформація

ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ ПИЛИПА МОРДОВСЬКОГО

        Уже сто років ім'я і творчість Пилипа Морачевського майже забуті й це тоді, коли він пішов із життя тільки наприкінці 70-х рр ХІХ ст, а його літературна діяльність тривала впродовж відносно довгого часу Правда, в тодішніх культурно-мистецьких умовах роз-витку українського слова інформація про поета могла доходити тільки до вузького кола читачів та й, правду кажучи, талант Морачевського не був дуже яскравим і творчість його не набула широкого розголосу Усе ж завдяки меценату Василеві Тарновському, який збирав різноманітні пам'ятки української культури, спогадам Олександра Кониського, грунтовній статті Володимира Науменка, розвідці Бориса Шевеліва сьогодні можна більш-менш докладно описати життєвий шлях Мора-чевського, з'ясувати його родовід, окреслити творчий доробок, визначити місце цього письменника в українському літературному житті середини ХІХ століття

       Пилип Семенович Морачевський народився 26 (14 за стст) листопада 1806 р в селі Шостовиця Чернігівсь-кого повіту в сім'ї місцевого поміщика, який служив гу-бернським секретарем у Чернігові Шостовиця була роз-ташована поблизу губернського центру, і батько не був дуже одірваним від сім'ї Оскільки один з найвизначні-ших українських творів майбутнього письменника по-ема "Чумаки, або Україна з 1768 року" пов'язаний з іменем Хвилимона Галузенка, котрий, мовляв, записав пісні столітнього чумака Чуприни, то, на переконання Бориса Шевеліва, Пилип Морачевський був по лінії ма-тері онуком Максима Галузевського — колишнього "військового товариша". Отож родовід письменника — з козацької старшини Це засвідчує й поема, яка відоб-ражає багато моментів з життя автора й може служити одним із джерел біографії письменника

       Пилип Морачевський здобув добру, як на ті часи, освіту Навчався спочатку в повітовій школі в Чернігові, потім — міській гімназії, яку через п'ять років успішно закінчив У 1825—1828 рр навчався в Харківському уні-верситеті, а закінчивши, став викладати математику в повітовій школі м. Суми Та, напевне, цей фах чимось не задовольняв молодого вчителя, і через три роки він скла-дає іспит на гімназійного вчителя російської словесності

       Період університетського навчання і вчителювання в Сумах характеризується активним самовиявленням особистості Морачевського на ниві літературної твор-чості Науменко мав усі підстави твердити, що саме в цей час формувалися як його естетичні смаки, так і прийоми версифікації2 У Харкові, першому універси-тетському центрі на Східній Україні, який називали ук-раїнськими Афінами, тоді саме розгорталася не тільки наукова, театральна й видавнича діяльність, а й органі-зовувалися літературно-публіцистичні журнали та аль-манахи, що сприяло становленню нового українсько-го письменства

       На той час у середовищі української шляхти корис-тувалася успіхом "Енеїда" Івана Котляревського, на те-атральному кону виставлялися його "Наталка Полтавка" і "Москаль-чарівник", уже був відомий своїми байка-ми, гумористичними віршами й перекладами Петро Гулак-Артемовський, у московських і петербурзьких журналах виступав зі своїми класицистичними комедія-ми Григорій Квітка Під впливом нових європейських естетичних віянь і в російській, і в українській літературі з'являються твори сентиментально-преромантичного, а незабаром і суто романтичного характеру

       Отож притаманна молоді взагалі пристрасть до вер-сифікації захопила й Морачевського, при цьому певну роль зіграв приклад його родича - вчителя Івана Кулжинського, який досить вправно віршував За його підтримки в "Украинском альманахе" (Харків, 1831) з'яв-ляються перші російськомовні вірші Морачевського — "Первое мая", "Монастырь", "Дорога", позначені сен-тиментальною тональністю У них ліричний герой вияв-ляє ностальгію (значною мірою штучну), спричинену розлукою з милою "українкою" Молодий поет згодом передавав із Сум до Харкова й інші вірші, проте тоді другий випуск альманаху не з'явився, і ці твори поба-чили світ тільки 1901 р в газеті "Южный край" Але в рукописних списках вони були відомими серед освіче-ної молоді Сум, де тоді вчителював автор

       Тим же часом датується написання віршованої ко-медії в трьох діях "Сумская причудница", з якої збе-реглася тільки одна сцена з другої дії, надіслана авто-ром у листі до згадуваного вже Івана Кулжинського Зміст п банальний мати і дві доньки з міщанської сім'ї зайняті єдиним бажанням — віддати заміж старшу Мати навчає дочку при зустрічі з кандидатами в чоловіки вміти "придать глазам приветливую нежность, словам, дви-жениям — приятную небрежность", одне слово, впіймати момент, щоб домогтися здійснення задуманого.

       У 1832-1835 рр Морачевський працює молодшим учителем російської словесності та географії в Луцькій гімназії, де директорує вже згадуваний Кулжинський Саме йому була присвячена віршована п'єса "Чудаки" Науменко з'ясував, що вона написана в грудні 1833 р, якраз під новий 1834 рік і тематикою, персонажами дуже нагадувала славетну комедію О Грибоєдова "Горе з ро-зуму" Навіть прізвища персонажів (поет Стіхотворський, а також Болтницький, Звякович, Хрієновський) подібні до грибоєдовських 3. Однак загальний ідейно-художній рівень твору, звісно, значно нижчий Та все ж звертає на себе увагу плавний вірш автора, його вміння мовними засобами передати суттєве в портретуванні дійових осіб

       31835 р Морачевський викладає російську словесність у гімназії Кам'янця-Подільського, а через три роки, аж до 1849 р, виконує обов'язки інспектора цієї пмназп У цей період відбуваються різні зміни у ставленні властей до українства Якщо спочатку імперські чиновники були дещо поблажливими до українських письменників, то після розгрому 1847 р Кирило-Мефодіївського братства, арешту і заслання у великоруські губернії Гулака, Костомарова, Куліша і розправи над Шевченком настає, за висловом Франка, глухий антракт у розвитку українсь-кої літератури. Якщо кимось щось і писалося українсь-кою мовою, то в Російській імперії не було ніякої змоги опублікувати його аж до кінця 50-х років. 13

        Морачевський саме в цей час переїхав на рідну Чер-нігівщину і зайняв посаду інспектора Ніжинського ліцею князя Безбородька та міської гімназії, яку обіймав упро-довж десяти років (1849—1859) аж до виходу у відставку. Про ці часи збереглося цікаве спостереження Олександ-ра Кониського, який тоді навчався в Ніжинській гімназії. У листі до Науменка він повідомляв, що інспектор Мора-чевський різко відрізнявся від свого попередника, який любив карати гімназистів різками, був гуманним у став-ленні до учнів, за що ті його шанували, хоч часом і підсмію-валися. Водночас Кониський згадує й те, що не прикра-шає Морачевського: при огляді помешкань гімназистів він відбирав українські книжки, зокрема й твори Шев-ченка. Сьогодні важко-пояснити таку поведінку інспекто-ра. Можливо, він оберігав гімназистів від неприємностей, рятуючи таким чином у ті глухі часи їх і себе.

       Володимир Науменко вважав, що звернення Мора-чевського до україномовної творчості припадає на по-чаток 50-х років, бо в "Киевских губернских ведомостях" 1854 p. був надрукований у зв'язку з війною Англії, Франції й Туреччини проти Росії вірш "Великому цареві нашому", пройнятий лакейським монархічним славо-слів'ям. Наступного, 1855 року, в Києві з'явилася окре-мою книжечкою поема "До чумака, або Война янглохранцузо-турецька у 1853-1854 роках" обсягом у, 27 сторінок, з доданими до неї трьома віршами, знову ж таки панегіриками царям Миколі І і Олександрові ІІ.

       Сама ж поема виконана в жартівливому, гуморис-тичному тоні, чим і засвідчує, що в середині минулого сторіччя в українській поезії ще мали місце бурлескні тра-диції віршування, які свого часу породили й "Енеїду" Котляревського. Якщо ж провести певні літературні па-ралелі, то текст Морачевського генетично пов'язаний з бурсацько-дяківською творчістю початку ХІХ ст., зокрема з віршами про перемогу над військами Наполеона.

       Композиційно поема ("До чумака...") побудована у формі звернення до уявного образу чумака, який десь запропастився, може, "розхвабрувався і в чорноморці записався" і тепер воює проти чужинців. Так виникла можливість розповісти про різні етапи тієї війни, яка то-чилася не тільки на Чорному морі, в Криму, а й на Бал-тиці, на Білому морі, при обороні Петропавловська-Камчатського. Увесь твір пройнятий імперською псевдопатріотичною гордістю за нездоланність "нового Риму", хвалою доблесному "руському воїнству", яке нібито вщент розгромило супостатів, хоч, як відомо, насправді Кримська війна виявила прогнилість московської імперії і завершилася для Росії ганебною поразкою. Мав рацію Науменко, підкреслюючи, що "поезія такого роду мала для автора тимчасове значення" 4. Поема як ми вже за-значили, написана 1855 p. To коли ж почалася літера-турна творчість Морачевського українською мовою? Най-вагомішим аргументом на користь того, що це відбу-лося ще в 40-ві роки, є рукопис поеми "Чумаки, або Україна з 1768 року", який зберігався в чернігівському музеї В.Тарновського і мав таке авторське уточнення:

       "Поема в шести піснях, співана свідком тих часів столітнім чумаком Іваном Чуприною на нічлігах чумацьких в 1848 року". А при виданні початку твору в Чернігові 1864 p. було додано, що ця поема списана Хвилимоном Галузенком (це псевдонім П.Морачевського). Крім того, в рукописі, ілюстрованому десятьма малюнками тушшю, під трьома знаходимо дату — 1852 рік. Отже, текст був написаний раніше.

       Літературознавець Науменко, напевне з цензурних міркувань, у своїй статті обминув цю поему. Перший серйозний аналіз "Чумаків..." — твору, в якому широко змодельовано драматичну долю України, зокрема по-казано розмах Коліївщини, належить Борису Шевеліву, який опублікував у повному обсязі цей твір у збірнику "За сто літ" (1930) разом із грунтовною розвідкою — "Чумаки" Филимона Галузенка й справжній автор цієї поеми". Шевелів простежив також історію видання по-еми, зокрема відзначив, що книжка, видрукувана в Чер-нігові 1864 року під назвою "Чумаки, або Смутні часи України", містила тільки початок твору, причому її текст місцями відрізнявся від рукопису та ще й був попсова-ний цензурою. Він справедливо відніс пам'ятку до 40-х років ХІХ ст.

       Важливо підкреслити, що позначена великим впли-вом Шевченкових "Гайдамаків" поема Морачевського, написана в драматичні часи переслідування української культури після розгрому Кирило-Мефодіївського това-риства, опоетизувала віковічну боротьбу українців за свободу, за право самим господарювати "у своїй хаті і на своїм полі". Уже в передмові автор високо підніс образ України як рідної матері. За межами свого краю ук-раїнці згадують її теплим словом, журяться, що вона їх "сиротами по світу пустила". Вітчизна окреслюється в їхній уяві як батьківська хата "з садочком вишневим", широ-ке поле, гаї і луки, Дніпро могутній, який у минулому носив "човни козацькі на синєє море". Як бачимо, поет створив романтичний образ рідного краю вже у вступі до твору, а далі доповнював його в усіх шести "піснях". Не випадково автор вдається до неоднозначного уза-гальненого образу чумаків, через який ідентифікується складна доля України на шляхах історії впродовж кількох століть. Саме образ чумаків як відкривачів нових земель, людей гордих і вільних, символізує невмирущість україн-ського руху до свободи й незалежності.

       Основою сюжету твору стали історичні події, що відбувалися в Україні впродовж кінця ХVІ — першої половини ХІХ ст. Але в центрі уваги Морачевського — Коліївщина 1768 p. Найбільшому гайдамацькому по-встанню присвячено п'ять пісень з шести,

       Без сумніву, авторитет Кобзаря відчутно позначився й на змісті, і на стилі "Чумаків..." Морачевського. Типо-логічну спорідненість обох поем легко помітити в побу-дові, образності, коломийковому розмірі вірша, а, го-ловне, в ідейному пафосі — поетизації визвольних зма-гань народу. Обом творам притаманна глибока соці-альність та вірність кращим традиціям національного мистецтва, зміст і форма їх здебільшого чітка, відшліфо-вана, оперта на фольклорний Грунт.

       Створені Морачевським образи Івана Чуприни і Ган-нусі своїм походженням, душевними пориваннями близько стоять до виведених Шевченком у "Гайдама-ках" постатей Яреми Галайди та Оксани. Ідентичне на-вантаження мають і ліричні відступи в обох творах.

       Легко виокремити, однак, і ті моменти, якими відрізня-ються поеми. Це передусім їх джерела. Якщо Шевченко повністю спирається на фольклор, то Морачевський звер-тається до наукових студій з української історії (насам-перед до праці "Історія Малоросії" М.Маркевича). На думку Шевеліва, "Чумаки..." подавали ширшу картину гайда-маччини порівняно з поемою Шевченка і якоюсь мірою доповнювали Її. Так, Морачевський "...додає розділ про долю гайдамаків, а також- окремий розділ про зруйну-вання Січі та про кіш запорізький за Дунаєм... Автор по-еми "Чумаки", з одного боку, поширив тему "Гайда-маків", а з другого — наблизив їх до дійсності, поклавши в основу поеми історичні джерела" 5. 14

        "Чумаки..." є одним з найкращих творів Морачевського. Використаний поетом коломийковий вірш прав-диво відтворює боротьбу селян-гайдамаків проти польської шляхти, їх походи на Лисянку, штурм Умані тощо. Поет звертається до романтичної символіки: сим-воли та алегорії захмареного неба, сонця, освячених гайдамацьких ножів тощо. Крім того, дія твору часто обертається в колі снів і візій (віщі сновидіння Чуприни, з'ява тіні Ганнусі чи загиблої уманської панни і т.п.). При цьому автор за химерністю візій не приховує кричущих суперечностей, контрастів і конфліктів відтворюваної істо-ричної доби, прагне знайти істину, якою б суворою вона не була. У поемі виразно звучить ідея національного відродження України, порушується пекуче питання дер-жавницьких змагань народу. Образ річки, що "реве та гуляє", стає уособленням Коліївщини, а використання старовинних мотивів козацьких дум та легенд свідчить, що автор органічно поєднує історичну конкретність з узагальненнями філософського плану. При цьому, прав-да, відчувається дещо наївна прямолінійність поетових уявлень про шляхи революційного перетворення не-справедливої дійсності.

       Прикметно, що Коліївщина віддзеркалюється Морачевським у двох ліричних ракурсах — через сприйняття автора (особливо це помітно в численних ліричних відступах) і спогади безпосереднього її учасника чума-ка Чуприни. Твір не вичерпується однією ідеєю: рівнобіжно з центральною виникає чимало супровідних, що спонукають до роздумів., Поет вірить у перспективу гай-дамацької боротьби, бо вона не знищила ненависного ворога. Ця обставина ускладнює колізію, виникають до-даткові міркування про патріотизм і обов'язок перед народом, гуманізм і людську пам'ять. Автор устами го-ловного героя просить читачів заховати його пісню "коло свого серця", бо, може, прийде час заспівати її "дітям або онучатам", "сердечним вкраїнським хлоп'ятам", що берегли в серці "свою матір — рідну Україну".

\x0600агатьох романтичних творів, — оповід-дю героя про своє минуле. Цій оповіді передує в поемі невеликий вступ. Традиційною є й постать героя — са-мотнього, заглибленого у свої невеселі думи, дещо відчуженого від інших. Водночас старий чумак Іван Чуприна, що мріє про волю України, абсолютно не схожий на покірного ченця чи, скажімо, розчаровано-го в житті дворянина — постатей, які були особливо популярними у творах російських романтиків першої половини ХІХ ст. Від традиційної європейської роман-тичної поеми ''Чумаки..." відрізняються й відчутно знач-нішою роллю у творі місцевого колориту, посилення якого зумовлене в Морачевського досвідом Шевчен-кового художнього моделювання дійсності в цьому ліро-епічному жанрі.

       Поет явно порушує й типовий композиційний прин-цип романтичної поеми — винятковість подій і героїв. Він заміняє це прийомом відтворення кульмінаційних, етапних моментів, епічною розповіддю, яка послідовно розкриває весь ланцюг подій. Незважаючи на те що в поемі чимало умовного, міфологічного, її композицій-ною основою є не вигадка, а історична подія — Коліїв-щина. Помітно також вільне поводження письменника з історичними фактами (наприклад, у зображенні Гонти), а героїчний ідеал часто виступає в дещо відстороненій формі, зокрема в авторському ставленні до Коліївщини.

       Маємо підстави твердити: романтичні інтонації в "Чумаках..." органічно поєднуються з реалістичними, а також натуралістичною описовістю. Всенародний гнів і ненависть до чужоземних зайд відтворено тут не куче-рявими, а цілком зрозумілими, переконливими словами і конкретними образами. Заклики до помсти сприйма-ються як логічний висновок з яскраво описаних числен-них картин, у яких діє невблаганна машина окупаційного національного гноблення чужинцями корінного, авто-хтонного населення краю. Ось один з епізодів, де автор, зображуючи ворожі сили, використовує образ чорної хмари:

Чорна хмара від заходу

Небо покриває...

Україна плаче, тужить,

Що долі не має.