Символіка у творчості українських поетів-романтиків, Детальна інформація

Вікна постійно виступають в якості символів людського буття, ритму життя, самовідчуття особистості, наповнюються метафоричним смислом. Тому не випадково, що в романтизмі різні стани людської душі виражаються через образ вікна, що набуває символічного значення:

Темнело поле, из тумана

Луна кровавая взошла;

Взглянула с трепетом Оксана

И быстро молча отошла

[-31-]

От неприветного окна,

Страшась кровавого светила.

(Т.Шевченко "Слепая")

У даному випадку крім зображення внутрішнього стану Оксани, вікно виступає і в ролі передбачення близької зустрічі:

Завыли псы, рога трубили,

И шум, и хохот у ворот -

Охота с поля возвратилась,

И пан к страдалице идет

Бесстыдно пьяный...

(Т.Шевченко "Слепая")

Тут зустріч має негативне забарвлення, частіше ж вікно виступає як символ радісної зустрічі: відома формула "відкрилось вікно" (як правило, вживається у переносному значенні). Також у романтиків вікно стає традиційним символом надії на щастя, радісної зустрічі з щастям - "в темному вікні загорілось світло".

Для українських романтиків також дуже характерний мотив чекання матері сина перед вікном:

У неділеньку раненько,

Рано, до схід сонця

Ой журилася Грициха,

Сівши у віконця,

І смутними оченьками

За Самар гляділа,

У те поле безконечне,

Де Саур-могила.

З того краю далекого

Сина сподівалась...

(М.Петренко "Іван Кучерявий", частина І)

Найпоказовішим твором серед українських поетів-романтиків з приводу "теми вікна" є балада Левка Боровиковського "Маруся". Символ вікна тут є однією з провідних тем, він втілює романтичне двосвіття, конфлікт між світом реальним та фантастичним, містичним світом сну. У творі образ вікна зутрічається сім разів. У перших двох випадках вікно ще не несе прямого символічного навантаження, воно зображує українські фольклорні звичаї, проте у дуже романтичному дусі: