Символіка у творчості українських поетів-романтиків, Детальна інформація
Символіка у творчості українських поетів-романтиків
Ти ж, сестрице, ти чого
З нами не гадаєш?
Під віконичком кого,
Відкіль виглядаєш?..
Встань, голубко, не журись,
Вийди з хати - подивись,
Де каганчик світить -
Відтіль буде милий твій...
Під віконечком постій -
Слухай, хто одвітить...
Спершу це відома фольклорна формула: чекати, виглядати милого біля вікна; а далі описується один з українських народних звичаїв. Також в першому випадку (реальному) Маруся знаходиться у хаті з одного боку вікна, а у другому (порада) має бути на вулиці, з іншого.
Далі, на початку балади, за допомогою вікна та пейзажу за ним у кількох словах описується душевний стан Марусі напередодні її сну, а також натякається, що вона чекає свого коханого (вже згадуваний мотив, дуже поширений серед романтиків):
Темно. Місяць над ліском
В хмари завернувся...
Пригорнувшись, під вікном
Рюмала Маруся.
Четверте згадування вікна теж пов'язане з народними звичаями, з нороднопоетичною та міфологічною символікою, це звична для європейського фольклору формула трьох криків півня:
Тихо в хаті; під кутком
Раз цвіркун цвірінькнув;
Північ: тричі під вікном
Півень кукурікнув...
Після цього знов "дівчина біля вікна", але вже з забарвленням тривожного чекання, чуття якогось лиха, що дівчина сама собі наворожила. Символіка тут ускладнюється й тим, що дівчина засинає, хоч про це й не говориться прямо, і потрапляє в інший світ - світ сну. Цей перехід теж пов'язаний з вікном, адже потрапити з реальності в фантастику фізично (через символ "дверей") неможливо (у всякому разі в романтизмі, пізініше, в модернізмі символ дверей буде часто використовуватись для цього, настільки часто, що стане тисячі разів повторюваним елементом белетристичних науково-фантастичних та фентезійних творів), можна тільки побачити її (крізь "вікно", за допомогою "сну"):
Загасила каганець -
Дівка лихо чує...
Сіла бідна у вікна,
Серце б'ється, серце зна,
Серце щось віщує...
Характерно, що під час довгого Марусиного сну, незважаючи на складну і багатоманітну символіку, якою він наповнений (сани, запряжені кіньми; сніг і завірюха; місяць, що виглядає з-за хмар; чорний ворон; хатина (хутір) серед поля; шлях, що зникає; вогник кагнця; двері; мертвець; білий голуб та ін.) не зявляється образ вікна. Це могло б призвести до заплутання і так непростої символіки, міг би виникнути ефект безкінечності (хтось дивиться у вікно, бачить там ще одне вікно зсередини і т.д.). (Це було непотрібно романтиком, таке плутання виникало раніше, його полюбляло мистецтво бароко, та пізніше - у символізмі, постмодернізмі).
Відразу по закінченню сну знову виникає образ вікна, що засвідчує ще раз його основну роль у зв'язку між двома романтичними світами:
"Ох!" - і пробудилась.
З нами не гадаєш?
Під віконичком кого,
Відкіль виглядаєш?..
Встань, голубко, не журись,
Вийди з хати - подивись,
Де каганчик світить -
Відтіль буде милий твій...
Під віконечком постій -
Слухай, хто одвітить...
Спершу це відома фольклорна формула: чекати, виглядати милого біля вікна; а далі описується один з українських народних звичаїв. Також в першому випадку (реальному) Маруся знаходиться у хаті з одного боку вікна, а у другому (порада) має бути на вулиці, з іншого.
Далі, на початку балади, за допомогою вікна та пейзажу за ним у кількох словах описується душевний стан Марусі напередодні її сну, а також натякається, що вона чекає свого коханого (вже згадуваний мотив, дуже поширений серед романтиків):
Темно. Місяць над ліском
В хмари завернувся...
Пригорнувшись, під вікном
Рюмала Маруся.
Четверте згадування вікна теж пов'язане з народними звичаями, з нороднопоетичною та міфологічною символікою, це звична для європейського фольклору формула трьох криків півня:
Тихо в хаті; під кутком
Раз цвіркун цвірінькнув;
Північ: тричі під вікном
Півень кукурікнув...
Після цього знов "дівчина біля вікна", але вже з забарвленням тривожного чекання, чуття якогось лиха, що дівчина сама собі наворожила. Символіка тут ускладнюється й тим, що дівчина засинає, хоч про це й не говориться прямо, і потрапляє в інший світ - світ сну. Цей перехід теж пов'язаний з вікном, адже потрапити з реальності в фантастику фізично (через символ "дверей") неможливо (у всякому разі в романтизмі, пізініше, в модернізмі символ дверей буде часто використовуватись для цього, настільки часто, що стане тисячі разів повторюваним елементом белетристичних науково-фантастичних та фентезійних творів), можна тільки побачити її (крізь "вікно", за допомогою "сну"):
Загасила каганець -
Дівка лихо чує...
Сіла бідна у вікна,
Серце б'ється, серце зна,
Серце щось віщує...
Характерно, що під час довгого Марусиного сну, незважаючи на складну і багатоманітну символіку, якою він наповнений (сани, запряжені кіньми; сніг і завірюха; місяць, що виглядає з-за хмар; чорний ворон; хатина (хутір) серед поля; шлях, що зникає; вогник кагнця; двері; мертвець; білий голуб та ін.) не зявляється образ вікна. Це могло б призвести до заплутання і так непростої символіки, міг би виникнути ефект безкінечності (хтось дивиться у вікно, бачить там ще одне вікно зсередини і т.д.). (Це було непотрібно романтиком, таке плутання виникало раніше, його полюбляло мистецтво бароко, та пізніше - у символізмі, постмодернізмі).
Відразу по закінченню сну знову виникає образ вікна, що засвідчує ще раз його основну роль у зв'язку між двома романтичними світами:
"Ох!" - і пробудилась.
The online video editor trusted by teams to make professional video in
minutes
© Referats, Inc · All rights reserved 2021