Урок: Нелюди і люди в романі Л.Костенко “Маруся Чурай”, Детальна інформація

Реферат з української літератури

«Урок: Нелюди і люди в романі Л.Костенко “Маруся Чурай”.»

Мета: утверджувати високі моральні цінності, прагнення зберегти кращі людські якості, робити добро; формувати вміння творчо осмислювати прочитане; розуміти красу слова поетеси.

Тип уроку: нетрадиційний.

Коли тривоги життьової

Тебе підхопить вітер злий,

По вінці сили трудової

У серце стомлене налий.

Нехай не виє самотина,

Як чорний пес за ворітьми!

Скажи крізь муку: я людина!

Зрадій крізь горе: я з людьми!

М. Рильський

I. Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Шановні друзі! Швидко промайне останній місяць навчального року, і ви сьогоднішні школярі, станете на стежку дорослого, самостійного життя. А воно нелегке, іноді жорстоке, і постійно нагадує про це. І все-таки, не згинаючись під його тягарем, людина знову і знову встає, закликаючи на допомогу небачені резерви стійкості і сили. Витримати випробування один раз — мало. Випробування — все життя, і людині, щоб зберегти гідність, треба постійно його витримувати, тобто жити.

Сьогодні на уроці, перекинувши місток від сучасного до минулого, давайте простежимо, як жили у цьому божевільному світі герої історичного роману у віршах Л. Костенко «Маруся Чурай», хто з них, пройшовши через помилки, сумніви і вагання, не схибив, не зрадив собі, своєму високому призначенню — бути Людиною.

(Оголошення теми і мети уроку. Зачитування і коментар епіграфа).

II. Сприйняття навчального матеріалу

1. Бесіда.

Учитель. Який у творі є для автора (і для, нас, читачів) критерій оцінювання людини?

Учні (передбачувана відповідь). Судовий процес над Марусею, ставлення до неї людей.

Учитель. Хто звинувачує Марусю?

Учні (передбачувана відповідь). Орина Бобренчиха, мати Гриця; Галя Вишняківна, Семен Горбань.

Учитель. Чи розумієте ви Грицеву матір? Адже вона втратила єдиного сина, єдину надію.

Учні (передбачувана відповідь). Дійсно, спочатку Грицева матір викликає співчуття, оскільки смерть дитини — страшне горе. Але потім ця жінка зароджує в моїй душі недовіру через те, що брудними словами кидає в Марусю, хоч знала її з самого народження, знала історію кохання Гриця і Марусі, як вірно і довго чекала її сина Чураївна з військових походів. Бобренчиха не раз запитувала у Марусі: «А чим же ми за це тобі віддячимо?» А на суді перед людьми мало не повію з неї робить.

Зачитайте сцену суду, зверніть увагу на слова свідка, козака Якима Шиби листа, прокоментуйте їх (від слів «Даруйте... я... незвичка промовляти...» до «І розуму дійшло у Чураїв»).

У розділі III «Сповідь» ми значно більше дізнаємося про Бобренчиху, її чоловіка (Зачитати від слів «Бобренки, ті не дуже бідували» до «Лютіша стала до роботи вдвоє»).

Учитель. Зміст буття для Бобренчихи — дорівнятися до Вишняків, розбагатіти. І поступово ця мета поглинає її, робить її зажерливою, егоїстичною. Чоловік, по суті, непогана людина, чесна і працьовита, намагається її стримати. Але скоро відступає, бо слабкий духом, втрачає інтерес до життя і гине безглуздо, провалившись під лід. Тепер здійснити її мрію про багатство може тільки Гриць. Син бере участь у військових походах, і матір не протестує, бо сподівається, що в його кишенях забряжчать золоті талери. Коли ж Бобренчиха переконалася, що війна скоріше подарує каліцтво або смерть, ніж скарби, вона привертає свою увагу до особистої долі хлопця. Красуня Маруся її не влаштовує, бо бідна. І стара постійно її ганьбить в очах Гриця, гризе його за те, що не хоче він «добра» для себе і матері, аж поки не примушує його заручитися з багатою Галею Вишняківною.

Дуже нагадала мені Бобренчиха матір Лукаша з драми-феєрії «Лісова пісня». Ці жінки обмежені, егоїстичні, обидві захищають ідеали обивательського щастя. В силу своєї душевної сліпоти вони навіть не розуміють, що руйнують життя своїм дітям.

Проти Марусі на суді виступає також Галя Вишняків-на. Обмежена, пихата, самовпевнена, бо знає, що вона дочка «значного чоловіка». Глуха до пісні. Через душевну убогість у Галі немає вміння любити. Одне з найкращих людських почуттів підміняється бажанням вийти заміж. От і готує Галя собі придане, «все вишиває прошви подушок».