Творчість письменників «покутської трійці», проблема індивідуального стилю, Детальна інформація

Всі троє вихідці з нижчих верств трудового люду.

Однодумці за поглядами, вони і в громадській і в літературній діяльності керувалися одними і тими ж принципами.

Виступали поборниками демократичних свобод, корінних соціальних перетворень.

Їх життя і творчість проходили переважно на Покутті – тій невеличкій частині Галичини, що розташована між Прутом і Черемошом, що одним кінцем упирається в Карпатські гори, а другим – у подільську рівнину.

Спорідненість тематики творів: в їх творчості протиставлені два світи: світ важкої праці й злиднів і світ паразитизму й розкоші; шану й співчуття віддають письменники першому, ганьбою і прокляттям таврують другий.

“Я писав тому, щоб струни душі нашого селянина так кріпко настроїти і натягнути, щоби з того вийшла велика музика Бетховена”, - говорив Василь Стефаник про свою творчість. Марко Черемшина мріяв поздоровити своїх страдників-героїв “з прибутком добрим і віком довгим, урожаєм на хліб. Миром між людьми, між нардами, гараздом і волею в оборах і усіх чертогах, на лазах. Дорогах, у лісах і водах, в повітрі і в світлі всієї рідної землі”.

Використання у творах для передачі характеру людини діалектизмів, покутської говірки, що наближала мову творів письменників до народної.

Василь Стефаник, Лесь Мартович і Марко Черемшина розробляли жанр новели і дали класичні зразки його.

Пишучи про народ і для народу, письменники використовували фольклорні багатства.

На творчості кожного з письменників “покутської трійці” певною мірою позначилися різні обставини й середовища, в яких вони жити й працювали, талант кожного з них має свої характерні грані:

Надзвичайний лаконізм, драматично-трагічне напруження психологічних конфліктів – характерні особливості індивідуального стилю Василя Стефаника.

Василь Стефаник не дає докладних описів зовнішності, а обмежується вказівками на окремі характерні деталі.

Марко Черемшина закосичував свої твори народно-пісенними чічьками.

Пісенні мотиви включені у новели Василя Стефаника, але ми їх швидше відчуваємо, ніж читаємо.

У творах Леся Мартовича – на відміну від Василя Стефаника і Марка Черемшини – охоплено значно ширшу західноукраїнську етнографічну територію: Покуття і Рава-Руський повіт (тепер Львівська область).

Марко Черемшина, щедро зачерпнувши самоцвітів із невичерпної криниці гуцульського фольклору, став ніжним ліриком у прозі.

Лесь Мартович продовжував і розвивав традиції докладного оповідання, але щедро скупав його в народному дотепі. Про болі, трагедії він розповідав з усім на устах – сміх крізь сльози.

У його творах присутні і їдка іронія, і спопеляюча сатира, і сарказм.

Лесь Мартович – сатирик-фотограф.

Василь Стефаник і Марко Черемшина пройшли складніший шлях самовизначення, зазнали деякого впливу імпресіоністичних течій (ранній період творчості), тоді як Лесь Мартович зразу виступив з реалістичними образками.

Василь Стефаник і Марко Черемшина вже першими новелами привернули до себе увагу широких кіл читачів і критики, Лесь Мартович публічно почув доброзичливе слово заохочення лише через 10 років після виходу першого оповідання “Нечитальник”.

Спадщина Леся Мартовича дійшла до нас не в повному обсязі (чимало творів збереглося в уривках).

Отже, стоячи поряд Василь Стефаник, Лесь Мартович і Марко Черемшина попри спільність і спорідненість, мають відмінне творче обличчя, вони різні за своїм талантом.

Література

Гарк Р. Лесь Мартович - К.: Молодь, 1990.

Масенко О. Марко Черемшина. Життя і творчість. – К., 1951.

Лесин В. Василь Стефаник – майстер новели. – К., 1970.

Мишанич О.В. Марко Черемшина, К., 1987.

Мартович Лесь. Вибране. – Ужгород: Карпати, 1982.

Мартович Лесь. Твори. – К., 1964.