Олена Пчілка - найкраще для дїтей, Детальна інформація

\x6000\xD084\x6102\x0324

\x6000\xD084\x6102\x0324

а українська сім'я до сеї пори здебільшого не давала національної свідомості дитині... Тільки в сім'ї селянській, - і то котра давніша, - дитина виростала, добре знаючи свою народну мову, пісню, зживалася з своїм рідним, - поки її не починали в школі одучувать од свого рідного та казати, що все те треба забути, покинути, як щось недостойне розумнішої, освіченої людини. У сім'ї багатшій та більш освіченій таке перевертання української дитини починалося ще в сім'ї, з доброї волі батьків і матерів..." Ольга Петрівна велику надію покладала на "Просвіту":"... гурток просвітянський повинен добувати дитячі книжки українські, повинен влаштовувати зібрання дитячі, щоб діти промовляли на тих ранках, чи вечірках, вірші кращих наших письмовців, співали гарних пісень народних, можна знаходити й забави відповідно для дітей - напівзабуті грища народні: усякі весняні та інші танки зі співами тощо, та й просто ігри дитячі, з усякими примовляннями..." Наполягаючи на тому, що діти повинні читати

українські твори, Олена Пчілка стверджувала: "Часто говориться, що наша література, особливо дитяча, дуже бідна. Одначе - не така вже вона убога, як здається: були і єсть у нас читанки дитячі, Грінченка й інших, що в найглухішу пору дбали про дитячу освіту українську; єсть і окремі збірники байок Гребінки, Глібова, Старицького й інших... Можна знайти і літературний знадібок для дітей, і силу, котра піклуватиметься тим вихованням дітей - щоб надати йому національний напрямок, щоб діти ще змалку були свідомими Українцями" [8, с. 56].

Сама ж Олена Пчілка своїм творчим доробком у галузі літератури для дітей значно розширила її жанрові й тематичні горизонти. У нашій роботі спробуємо проаналізувати цю спадщину, на жаль, ще дуже мало опубліковану та досліджену.

Дитячі твори Олени Пчілки, починаючи з 1890 року, раз у -раз з'являлися у журналах "Дзвінок", "Молода Україна", виходили окремими збірками протягом майже тридцяти літ, були популярними серед юних читачів. У 20-х роках XX ст. вона створює низку п'єс для дітей під загальною назвою "Український дитячий театр".

Як талановитий педагог, як любляча мати, Олена Пчілка у своїх творах для дітей зуміла збагнути і пеі^едати найтонші.прояви дитячої психіки. Про її знання психології дитини, про її замилування незайманістю дитячої душі свідчить одне невеличке есе Олени Пчілки, яке віднайшла в архіві Відділу рукописів Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка і надрукувала в журналі "Берегиня" (1999, число 3, с. 5 - 6) дослідниця творчості письменниці Лариса Мірошниченко. З огляду на те, що ця мініатюра не увійшла в жодну із збірок Олени Пчілки, а також на те, що вона дуже вдало розкриває її погляди на дитячий світ, вважаємо за необхідне подати її повністю:

"На краю безконечних світів бавляться діти. Мовчить над головою безкрає небо, і буйно ринуть хвилі, що ніколи не знають спокою.

На березі незчисленних світів бавл[яться] діти, гукають і танцюють. Вони ліплять хатки із піску і граються різнобарвними черепашками.

З опалого листя роблять вони човники і, сміючись, пускають їх у широке море. Діти бавл[яться] різнобарвними] черепашками. Вони ще не навч[илися] плавать і не знають, як ловити рибу сітками. Ловці чудових перлів кид[аються] в воду за перлами, купці линуть вільно на своїх кор[аблях]; а діти збирають і знов розкид[ають] розмаїтні камінці.

Вони не шукають невід[омих] їм скарбів, вони не знають, як ловлять рибу сітками.

Променисте і дрібно сміється море, і блід[им] усміхом сміються далекі одмілі. Ті хвилі, що несуть смерть, нашіптують дітям незрозум[ілі] казки, спів[ають], як мати, присипл[яють] дитину. Промен[исто] і дрібно сміється море, і бл[ідо] усміхаються далекі мілини.

На краю незчисленних] світів граються діти, гукають і танцюють..." [20, с. 5-6]

"Це коротеньке есе - суцільна метафора, як рухлива звукова картинка, оформлена словесним ритмом. А в ній дивовижна ностальгія за скарбами дитини, сфокусована своєю незайманістю з вічним космосом, хоч навколо дітей вже чигає роз'їдений раціоналізмом і корисливістю світ дорослого практицизму" [20, с. 5]. Подібне замилування моральною чистотою дитини зустрічаємо у перекладі Олени Пчілки поезії "Діти" Віктора Гюго: Ти ж бо, дитинонько, - любая ніжна краса! Ще ж бо душа твоя чиста, як рання роса, Зла ще не віда вона!

Оченьки світ пізнають, розглядають його, Ніженьки зважить не вміють ще кроку свого. Рученька вчинку лихого не зна. (с.56)1

1 Пчілка О. Годі, діточки, вам спать!: Вірші, оповідання, казки, фольклорні записи: Для дошк. та мол. шк. віку / Упоряд. та передм. О.М.Таланчук. - К.: Веселка, 1991. - с. 56. Далі цитуємо за цим виданням, указуючи сторінку в круглих дужках.

Засівання чистої дитячої душі прекрасним, етичним, духовним і вважала Олена Пчілка найважливішою метою своїх літературних творінь.

Твори Олени Пчілки для дітей напрочуд різноманітні за жанрами. В її творчому доробку вірші, байки, оповідання, казки, п'єси, сміховинки, ігри, спотиканки, загадки, прислів'я та приказки. У її збірках для дітей значне місце відведене фольклору - оригінальним зразкам і творам, обробленим

письменницею.

Поетичні твори Олени Пчілки, написані для дітей, сповнені радістю, оптимізмом, любов'ю до життя, навчають добру. Ліричний світ цих поезій надзвичайно образний, з відчутними народно-поетичними мотивами.

Майже у всіх віршах Олена Пчілка так чи інакше зображує природу -завжди з любов'ю, яскравими, соковитими барвами. Багато віршів присвячені порам року, і у цих творах будь-який час ввижається по-своєму гарним.

Так, зима може бути як суворою і непривітною:

Ох, яка лиха година:

Вітер виє, завиває,

Розходилась хуртовина,

Снігом вікна укриває.

/"Зимовий .вечір" (с. 14)/

так і гарною, казковою:

Новину сьогодні зранку

День вчорашній нам приніс: