Удосконалення обліку та аналізу оборотних активів на основі ПЕОМ за програмою “Акцент” (ЗАТ «Буковинка»), Детальна інформація

Якщо будь-який реквізит не заповнений або заповнений з порушенням вимог, то банк не має права приймати такий документ до виконання. Крім того, в розрахункових документах не допускаються різного роду виправлення (як у паперовому, так І в електронному вигляді), незалежно від того, хто вносить ці зміни - клієнт чи банк. При цьому підприємства І фізичні особи несуть повну відповідальність за правильність внесених у розрахункові документи даних.

Надані в банк документи повинні мати наступні реквізити назву, номер поточного рахунку, Ідентифікаційні коди підприємства-відправника та підприємства - отримувача грошових коштів, число, місяць, рік виписки.

Банк реєструє всі здійснені операції з надходження та списання коштів з поточного рахунку в спеціальній виписці з особового рахунку з доданням виправдовуючих документів. Таким чином, виписка - це фактично другий примірник особового рахунку підприємства, відкритого банком.

Виписка банку — документ, що видається банком підприємству І відображає рух грошових коштів на поточному рахунку.

В різних банках форми виписок можуть бути різними, але в кожній обов'язково передбачаються позиції для дати, номерів рахунків дебітора та кредитора, суми.

Бухгалтер при отриманні виписки проводить наступні операції, які називаються бухгалтерським терміном контировка виписки:

- виписка нумерується,

- перевіряється наявність виправдовуючих розрахункових документів, на підставі яких зараховані чи списані кошти,

- перевіряється відповідність суми у виписці сумам виправдовуючих документів на перерахування чи зарахування коштів,

-проставляється кореспонденція рахунків у відповідності з проведеними операціями.

Зберігаючи грошові кошти підприємства, банк вважає себе його боржником, тобто на цю суму має кредиторську заборгованість. Тому залишки грошових коштів І надходжень на поточний рахунок підприємства банк записує по кредиту поточного рахунку, а зменшення свого боргу (списання, видачу коштів) - по дебету. Тобто за дебетом виписки відображається списання грошових коштів з поточного рахунку (зменшується заборгованість банку перед власником рахунку), а за кредитом - надходження коштів на поточний рахунок (збільшується заборгованість банку перед клієнтом банку).

На полях перевіреної виписки проти сум операцій І на документах які додаються, проставляються коди кореспондуючих рахунків, а на документах вказуються ще й порядкові номери запису у виписці. Ці дані необхідні для контролю за рухом коштів, автоматизації облікових робіт, видачі довідок, перевірок наступного збереження документів. Після цього на всіх доданих до виписки документах ставлять штамп „ Погашено".

При готівкових розрахунках банківськими документами є грошові чеки та об яви на внесок готівкою, у випадку безготівкових перерахувань — платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, розрахункові чеки, акредитиви, векселі.

При внесенні грошових коштів на рахунок банку подається об ява на внесок готівкою. Виправдовуючим документом при цьому є відмічена банком квитанція, яка заповнюється разом з об явою на внесок готівкою.

Сьогодні найбільш розповсюдженими видами безготівкових розрахунків є розрахунки за допомогою платіжних доручень та платіжних вимог-доручень.

Платіжне доручення є розпорядженням обслуговуючому банку про перерахування визначеної суми на рахунок Іншою підприємства, оформленим на спеціальному бланку.

При розрахунках платіжними дорученнями Ініціатором платежу виступає платник.

Платіжні доручення використовуються для розрахунків між підприємствами за отримані товарно-матеріальні цінності (роботи, послуги), за товарно-матеріальні цінності І послуги в порядку попередньої оплати, при авансових платежах, при платежах до бюджету, органам соціального страхування, оплаті претензій по якості І недостачі продукції, штрафів пені, погашення кредиторської заборгованості, а також дія завершення розрахунків по актах звірки взаємної заборгованості суб'єктів господарської діяльності.

За бажанням у платіжному дорученні платник може вказати дату валютування (тобто період між датою надходження доручення на списання коштів у банк І датою зарахування списаних коштів на рахунок одержувача), але тільки якщо така можливість передбачена в договорі на розрахунково-касове обслуговування з банком. Це означає, що платник може самостійно вказати дату зарахування коштів на поточний рахунок одержувача. Проте період валютування не може перевищувати 3 робочі дні.

Інструкція № 7 Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України" передбачає застосування платіжної вимоги-доручення, що виписується постачальником Покупець акцептує вимогу-доручення І здає її до банку Вона приймається до виконання банком покупця тільки при наявності коштів на поточному рахунку покупця І при його письмовій згоді оплатити повністю або частково платіжну вимогу-доручення, що повинно бути затверджене підписами осіб, уповноважених розпоряджатися поточним рахунком, І печаткою платника.

Платіжна вимога-доручення - це комбінований документ, який складається з двох частин верхньої - вимоги постачальника (отримувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) оплатити вартість відпущеної йому за договором продукції, виконаних робіт, наданих послуг, та нижньої - доручення платника своєму банку про перерахування з його рахунку визначних сум.

Платіжна вимога-доручення заповнюється постачальником І передається покупцеві разом з відвантаженою продукцією або після надання послуг При отриманні покупцем даного документу І при наявності коштів на його поточному рахунку він вказує прописом суму що належить до стати І код поточного рахунку Після цього даний документ передається до банку на оплату. Якщо ж в момент отримання платіжної вимоги-доручення грошові кошти відсутні в потрібному обсязі то в мір) їх накопичення виписуються платіжні доручення з посиланням на номер платіжної вимоги-доручення.



3.3. СИНТЕТИЧНИЙ ТА АНАЛІТИЧНИЙ ОБЛІК ОБОРОТНИХ АКТИВІВ

Для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у тому числі сировини й матеріалів, які знаходяться в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва призначено рахунок 2.0 "Виробничі запаси". Цей рахунок активний, балансовий, призначений для обліку господарських засобів.

По дебету рахунку 20 "Виробничі запаси" відображаються надходження виробничих запасів на підприємство, їх дооцінка, по кредиту - витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробка, відпуск (передача) на сторону, уцінка тощо.

Аналітичний облік виробничих запасів ведеться в розрізі їх найменувань або однорідних груп, за допомогою карток складського обліку, які розміщуються в картотеці за технічними групами виробничих запасів відповідно до номенклатури-цінника. Кожна з груп виробничих запасів поділяється за видами, сортами, марками,

типами, розмірами. Кожному найменуванню, сорту, розміру виробничих запасів присвоюється коротке числове позначення (номенклатурний номер), яке записують до спеціального реєстру — номенклатури-цінника, де також вказують одиницю виміру та облікову ціну запасу.

На підставі залишків на перше число місяця, які виводяться по кожному номенклатурному номеру в картках складського обліку, складаються відомості обліку залишків запасів (сальдові відомості), які використовуються для порівняння даних аналітичного і синтетичного обліку виробничих запасів.

Характеристика рахунків для обліку оборотних МШП