Удосконалення обліку та аналізу оборотних активів на основі ПЕОМ за програмою “Акцент” (ЗАТ «Буковинка»), Детальна інформація

При вивченні причинно–наслідкових зв'язків показники поділяються на результатні та факторні. Це групування не є постійним, воно залежить від конкретних ситуацій, мети аналізу. Наприклад, при оцінці змін прибутку від реалізації продукції показник собівартості товарної продукції розглядають як факторний. Водночас при вивченні витрат на виробництво собівартість розглядають як результатний показник, що залежить від багатьох факторів виробництва.

Тобто, якщо показник розглядається як результат дії одного або кількох чинників і він виступає як об'єкт дослідження, то при вивченні взаємозв'язку він вважається результатним.

Показники, які визначають стан результатного показника і виступають як причини зміни його величини, називають факторними.

За способом формування розрізняють показники:

• нормативні (норми витрат сировини, матеріалів, палива, норми амортизації, ціни);

• планові (дані планів соціально–економічного розвитку підприємства, завдання підрозділам);

• договірні (передбачені в угодах на поставку сировини, матеріалів, палива тощо);

• облікові (дані бухгалтерського, статистичного та оперативного обліку);

• звітні (дані бухгалтерської, статистичної та оперативної звітності);

• аналітичні (оціночні), які одержують у ході аналізу для оцінки результатів та ефективності роботи підприємства.

Усі показники, що використовуються в аналізі, як уже згадувалось, взаємопов'язані і взаємозумовлені. Вони вивчаються в комплексі і це передбачає відповідну їх систематизацію.

Система показників – це впорядкована їх множина, в якій кожен показник дає кількісну чи якісну характеристику певної сторони господарської діяльності, має властивості звідності і подільності, пов'язаний з іншими показниками, але не дублює їх.

Виділяють певну систему показників (див. Рис. ).

У запропонованій системі залежно від об'єкта аналізу всі показники згруповано в десять підсистем.

Рис. І. Система показників комплексного аналізу господарсько–фінансової діяльності підприємства

Показники організаційно–технічного рівня характеризують:

• виробничу структуру підприємства;

• якість продукції;

• рівень концентрації і спеціалізації виробництва;

• тривалість виробничого циклу;

• технічну та енергетичну озброєність праці;

• рівень організації виробництва та управління;

• прогресивність технологічних процесів.

Ці показники впливають на всі інші показники діяльності, зокрема – на обсяг виробництва і реалізації продукції, її якість, рівень використання виробничих ресурсів, собівартість, рентабельність, а також на фінансовий стан підприємства.

За показниками, що включені до другої підсистеми, можна дати оцінку забезпеченості підприємства основними засобами, матеріальними та трудовими ресурсами. Як і попередні показники, вони безпосередньо впливають на випуск продукції, собівартість, фінансові результати діяльності та фінансовий стан підприємства.

До показників виробництва відносять:

• обсяг валової та товарної продукції у вартісному, натуральному та умовно–натуральному вимірах;

• номенклатуру та асортимент продукції;

• якість продукції, її конкурентоспроможність;

• ритмічність виробництва.