Концепція податкової реформи, Детальна інформація

1)      принцип економічної обгрунтованості – встановлення податків та зборів відповідно до фінансових можливостей платників з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат та доходів бюджету;

2)      принцип стабільності – незмінності видів податків та правил їх нарахування і стягнення протягом тривалого періоду;

3)      принцип передбачуваності – соціально-економічної обгрунтованості змін податкового законодавства;

4)      принцип антиінфляційної спрямованості податків – запобігання інфляції шляхом оптимальних податкових вилучень;

5)      принцип рівності – рівного обов’язку платників податків при рівних умовах оцінки та розмірах доходів;

6)      принцип стимулювання – формування економічної та правової зацікавленості у здійсненні певної діяльності, виходячи з умов її оподаткування та отримання більш високих доходів;

7)      принцип економічності – співмірність витрат, пов’язаних зі стягненням податків, з доходами, одержаними від їх збору.

Одним з ключових моментів проведення реформи системи оподаткування в Україні має стати прийняття Податкового кодексу України, в якому би врегулювалися усі відносини, пов’язані з оподаткуванням в Україні, та визначилися правові основи, принципи побудови і функціонування податкової системи. Податковий кодекс України повинен виконувати такі функції:

1)      встановлення системи податків та зборів, які стягуються на всій території України;

2)      визначення порядку встановлення, зміни та скасування податків та зборів;

3)      встановлення прав та обов’язків платників податків та зборів, податкових органів та інших учасників правовідносин, які регулюються податковим законодавством;

4)      встановлення підстав виникнення, зміни, припинення та порядку виконання обов’язків щодо сплати податків (зборів);

5)      визначення форм та методів податкового контролю;

6)      встановлення порядку та умов притягнення до відповідальності за порушення податкового законодавства платників податків та посадових осіб податкових органів;

7)      встановлення порядку оскарження дій (бездіяльності) податкових органів та їх посадових осіб.

В Податковому кодексі України має бути закладено правовий фундамент системи податкових відносин, визначено основні засади процесу оподаткування в Україні, а також вміщено положення, які регламентують:

1)      основні засади правового регулювання податкових правовідносин;

2)      склад податкового законодавства України, його дію в часі та співвідношення з міжнародними договорами;

3)      систему податків та зборів, їх перелік та сутність елементів податків (зборів);

4)      компетенцію органів щодо встановлення та скасування податків та зборів;

5)      коло суб’єктів податкових правовідносин і права та обов’язки кожного з них;

6)      підстави виникнення (зміни, припинення) та порядок виконання обов’язків щодо сплати податків (зборів);

7)      склад і порядок подання податкової звітності та форми і методи проведення податкового контролю;

8)      види податкових правопорушень і відповідальності за їх вчинення (фінансова, кримінальна, адміністративна, дисциплінарна, цивільно-правова), давність притягнення до такої відповідальності, а також розмір податкових санкцій;

9)      процесуальні моменти податкового провадження під час вирішення справ про належне виконання обов’язку платником податку (збору) та про податкові правопорушення;

10)  порядок оскарження дій (бездіяльності) податкових органів та їх посадових осіб.

Розділ 3. Система податків та зборів, встановлювана в Україні

Система податків та зборів України – це сукупність передбачених податковим законодавством України загальнодержавних та місцевих податків та зборів, принципів, форм і методів їх встановлення, зміни, скасування, обчислення та сплати. Система податків та зборів в Україні встановлюється виключно Податковим кодексом України.

Податок – це обов’язковий, індивідуальний, безвідплатний платіж, який сплачують до бюджету фізичні та юридичні особи у порядку, встановленому податковим законодавством України.

Збором є обов’язковий платіж, який сплачують юридичні та фізичні особи за вчинення державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами дій, які мають юридичне значення, за надання певних прав, видачу дозволів і ліцензій, а також для забезпечення функціонування системи державного соціального страхування і державного соціального забезпечення.