|
|  |
Криміналістика, Детальна інформація
|
| Тема: | Криміналістика |
| Тип документу: | |
| Предмет: | |
| Автор: | |
| Розмір: | |
| Скачувань: 1787 |
Контрольна робота
з курсу
«Криміналістика»
студента третього року навчання
в інституті післядипломної освіти
Київського університету ім. Тараса Шевченка
за спеціальністю «Правознавство»
Гарбарчука Михайла Миколайовича
Група 2.2.
м.Київ
Варіант 1.
Завдання 1. Предмет науки криміналістики.
Розвиток наукових уявлень про предмет криміналістики. Закономірності об’єктивної дійсності, що вивчаються криміналістикою: закономірності злочинної діяльності, закономірності відображення злочину в навколишньому середовищі, закономірності виявлення, закріплення і дослідження слідів злочину.
Завдання 2. Поняття і види криміналістичної ідентифікації.
Криміналістична ідентифікація як самостійне наукове вчення. Наукові основи криміналістичного ототожнення об’єктів. Види і форми криміналістичної ідентифікації.
Завдання 3. Види слідів рук і способи їх виявлення під час проведення слідчих дій.
Будова шкіри на долонних поверхнях рук і механізм утворення слідів рук. Об’ємні і поверехневі (нашарування, відшарування), видимі, безколірні сліди.
Провести огляд скляного предмета (пляшки, банки тощо), описати методи виявлення, фіксації і вилучення слідів.
Завдання 1. Предмет науки криміналістики.
Розвиток наукових уявлень про предмет криміналістики. Закономірності об’єктивної дійсності, що вивчаються криміналістикою: закономірності злочинної діяльності, закономірності відображення злочину в навколишньому середовищі, закономірності виявлення, закріплення і дослідження слідів злочину.
Розвиток процесуальної думки наприкінці 19 століття та потреби практики створили умови для відгалуження від фундаментальних правових галузей знань багатьох спеціальних, які мали спочатку прикладний характер. Це були судова медицина, криміналістика, судова психологія та інші.
Уперше про криміналістику як систему спеціальних знань згадав Г.Гросс у своїй роботі “Керівництво для судових слідчих як система криміналістики” (1892р.). Г.Гросс предмет криміналістики визначив так: “Криміналістика по своїй суті починається там.., “де встановлюють” .., яким саме способом учинюються злочини? Як досліджувати ці способи і розкривати їх, які були мотиви що спричинили до злочину, яка була мета – про все це нам не говорить ні карен право, ні процес. Все це складає предмет криміналістики”.
Насупні визначення предмета криміналістики є вдосконаленням основних положень, які були зазначені ще у Г.Гросса. Так, С.Н.Трегубов писав, що предметом криміналістики є “використання методів природничих наук і технічних знань при розкритті злочинів і встановленні особистості злочинця”.
Автор першого в Росії підручника з криміналістики І.М.Якімов вважав, що криміналістика “має своїм предметом вивчення найбільш доцільних способів та прийомів використання природничих, медичних і технічних наук при розслідуванні злочинів і вивченні фізичної та моральної особистості злочинця”.
Криміналістика, так само як і інші науки, для пізнання свого предмета повинна мати свої методи, котрі мають входити у структуру предмета. Вперше про це заявив Б.М.Шавер, який відзначив самостійність науки криміналістики в її “прийомах і методах виявлення та дослідження доказів, які використовуються з метою розкриття злочинів, виявлення і впізнання злочинця”. Проте деякі вчені, наприклад С.М.Строгович, вважали криміналістику лише технікою, а тактику і методику розслідування злочинів предметом кримінального процесу а не криміналістики.
С.М.Потапов пропонував вважати криміналістику “наукою про судові докази – наукою доказового права”. С.П.Мітрічев поклав кінець дискусії про статус криміналістики. Він обгрунтував, що криміналістика – це юридична наука, і вона не вивчає будь-якої правової сторони злочину. Разом з тим вона сприяє розкриттю та розслідуванню злочинів, розробляє засоби і методи збирання і дослідження доказів. Подібне розуміння предмета криміналістики мають і в наш час наукові школи і окремі вчені.
О.М.Васильєв більш лаконічно визначив її предмет – “Криміналістика – це наука про технічні засоби і тактичні прийоми та методи, що використовуються для виконання передбачених кримінально-процесуальним законом дій по виявленню, збиранню, фіксації та дослідженню доказів з метою розкриття і попередження злочинів.
В.Я.Колдін дав таке визначення предмета криміналістики: “Криміналістика – це наука, котра досліджує закономірності злочинної поведінки , механізм її відтворення в джерелах інформації, особливості діяльності при розкритті, розслідуванні і попередженні злочинів та розробляє на цій основі засоби і методи вказаної діяльності з метою забезпечення належного використання процесуально-матеріальних правових норм”.
Криміналістика – це юридична наука, яка виникла у надрах кримінального процесу у минулому столітті як сукупність технічних засобів і тактичних прийомів, а також способів їх використання для розкриття злочинів. Це означає, що криміналістика вивчає злочин. Проте злочин є предметом пізнання інших наук, які досліджують деякі специфічні сторони, властивості і особливості злочинної діяльності для боротьби з нею. В цьому аспекті криміналістика має свій предмет пізнання.
|
| Коментарі до даного документу |
|
|
|
|
|
|
Скачати "Контрольна на тему Криміналістика"
