Оподаткування зовнішньоекономічної діяльності, Детальна інформація

Міжнародна господарча взаємо-дія не здійснюється. Гранично чітко виражена форма функціонування даної моделі характеризує націо нальну економічну автаркію.

Б

Виробниітво Розподіл Обмін

Національна

сфера

Дана модель характаризуєтакий стан міжнародного розподілу праці при якому потоварна країнна спеціалізація в рамках співпраці здійснюється шляхом обміну готової продукції.

В

Виробництво Розподіл

Обмін

Інтернаціо-нальна

Для цієї моделі це означає, що співпраця з різнонаціональними партнерами ведеться з стадій виробництва. Така взаємодія може передбачати як обмін, вузлами, деталями, технологічними відомостями, так і усуспільнення виробництва в міжнародному масштабі в вигляді спільних підприємств, транс-національних корпорацій.

Беручи до уваги вищеназвану схему відмітимо функціонально-логічну різницю в основних підходах до розглядаємого питання. Вона проявляється в використанні категорій зовнішньоекономічної діяльності з одного юоку, і міжнародної кооперації, міжнародного розподілу праці з іншого.

Так, якщо перша з них відображає скоріше погляд із “середини” країни і має більш практичне значення, то друге відповідає нацбільш практичному погляду на проблему і має явний теоретичний політекономічний підтекст. Саме тому розгляд обох цих підходів має принципове значення, а розуміння цілого ряду суттєвих аспектів зовнішньоекономічної діяльності знаходиться в прямій залежності від уявлення про деякі фундаментальні властивості міжнародного розподілу праці. І дійсно, якщо внутрідержавне і міжнародно-блокове регулювання зовнішньоекономічної діяльності ров’язане з прийняттям конкретних цільових нормативно-правових актів, встановленням правил і параиетрів митно-тарифного і нетарифного режимів, то своєрідну методологічну основу такої політики, її інформаційно-аналітичнеджерело складає проблематика кооперації і міжнародного розподілу праці. Адекватна оцінка останніх вклюсає вивчення основних передтеч господарчої взаємодії ріхних держав, окремих факторів і комплексів факторів, які впливають на таку взаємодію.

Сучасна зовнішньоекономічна діяльність на практиці реалізує базисний прицип світогосподарчих відносин ринкового типу - інтенсивний міжнароний розподіл праці між угрупуваннями робітників, які виникають в відповідності з реально діючими моделями усуспільнення виробництва, організацій господарювання.

Найбільш природнім критерієм формування таких угрупувань являється підприємницький. В відповідності з ним, а інакше кажучи по стихійним, але безумовно системоутворюючим правилам ринку виникають і ліквідуються, зливаються, розпадаються і зпов таки об’єднують свої виробничі зусилля господарчі структури, поповнюючи собою багаточисельний ряд суб’єктів підриємницької діяльності. Природньо, даний процес має загальногосподарче походження, але зовнішньоекономічний фактор представляє собою значне, причому все більш вагоме джерело стимулів, а також жорстокий і об’єктивний критерій оцінки обгрунтованості утворень і існування самостійних підприємств, фірм, компаній і корпорацій.

Правда потрібно відмітити, що зовсім недавно, з історичної точки зору, реалії нашого життя свідчили, що в якості анклава міжнародного розподілу праці може виступати і сама держава, приймаючи на себе функції всезагального управлінського і перерозподільчого центру. Однак як показав час, з точки зору питання про вдалість подібного вибору соціально-економічної моделі розвитку, глибокій структурній кризі всього відтворювального комплексу в тих країнах які його таки створили , повністю відповідає і явна невдача - застій, а то і повний коллапс в зовнішньоекономічних зв’язках. Разом з тим, це ніяк не потрібно розуміти так, що держава взагалі не здатна здійснювати функції суб’єктаміжнародного економічного співробітництва. Навпаки вся історія міжнародних економічних відносин, особливо їх сучасний етап, показує неможливість максимально динамічного і ефективного розвитку даної суспільно-господарчоїсфери без адекватної і обгрунтованої участі в ній саме самих держав. Причому суб’єктивність такої участі може реалізуватись в двох іпостасях держави, як сторони, яка безпосередньо домовляється з іншонаціональним партнером або ж як регулятора економічної кон’юктури і адміністративних правил здійснення міжнародного співробітництва.

Зараз відмітимо тільки суттєвий юридичний аспект проблеми взаємовідносиндержави і підприємницьких суб’єктів економічного життя. Так, для адекватногорозуміння сутності феномана зовнішньоекономічної діяльності господарюючої організації необхідно враховувати факт набуття ними якостей суб’єктності міжнародної економічної взаємодії. В результаті з одного боку вихід на закордонний ринок тої чи іншої підприємницької структури може автоматично вплинути на її фактичний нормативно-правовий статус, а саме розповсюджити на неї юрисдикцію іноземної законодавчої системи, міжнародні договірні норми, відповідним чином узгоджені і завізіровані правила або регламентуючі положення тої чи іншої міжнародної організації. З іншого боку фірма - учасник економічних відносин залишаєтьсяімманентною частиною національного відтворювального своєї країни, якому вона органічно і функціонально належить. В той же час з точки зору самих безпосередніх суб’єктів основної господарсько-підприємницької ланки, виникнення такої динатомії їх правового статусу сприймається як необхідний наслідок розшерення спектра їх економічної діяльності, розповсюдження свєї стратегії і тактики на закордонні рмнки.

Які ж причини і об’єктивні фактори лежать в основі феномена зовнішньоекономічної діяльності? Що є тою цільовою функцією, яка забезпечує його виникнення і існування і чи можливо взагалі відокремити подібну специфічну передумову і разом з тим джерело динамізма? Так, це можливо. Мова йде насамперед про таке явище як порівняльна перевага, яка виникає в процесі виробництва різних національних відтворювальних комплексів, а також про можливість обмінк товарами та послугами, які притаманні для певної місцевості, країни.

Явище порівняльної переваги - це рдин із принципів на якому будуються міжнароні економічні операції, смислова нагрузка якого полягає в тому, що національний відтворювальний комплекс буде тільки тоді здатний на випуск найбільшого сукупного обсягу товарів, робіт, послуг, коли вищенаведені об’єкти зовнішньоекономічних операцій будуть виробляться тою країною, в якій найнижчі реальні витрати на випуск вілповідної одиниці прдукції.

Практична реалізація міжнародного поділу праці і принципи порівняльної переваги передбачає реальну комерційну вигоду і виправдовує міжнародну економічну взаємодію.

Конкретною ж субстанцією комерційного інтересу являються цінові і якісні параметри виробляємої продукції, а також наявність більш чи менш сприятливих факторів і умов виробництва.

Розглянемо це питання більш детально оскільки відповідь на нього власне і пояснює причину, яка спонукає до міжнародного співробітництва. В випадку торгівлі специфічними місцевими товарами і послугами все більш чи менш зрозуміло. Інтернаціональний обмін покликаний допомогти подолати географічну, кліматичну, технологічну обмеженість і задовольнити попит в зв’язку з природною нестачею тої чи іншої продукції.

Приміжнародній торгівлі, яка заснована на факторі порівняльної переваги, економічні мотиви зовнішньоекономічної діяльності достатньо зрозумілі. Якщо в одній країні, наприклад, в Україні кліматичні умови для вирощування цукрового буряка і технологічні можливості для для виробництва з нього цукру обумовлюють явну перевагу саме цієї галузі в порівнянні з виробництвом бавовни, а для другої країни наприклад Таджикістану, навпаки більш вдалим вибором є вирощування бавовни, то стає явною можливість експортної спеціалізації двох економічних систем, і відповідно, безпосередніх виробників з метою подальшого міжнародного обміну цукру і продукції бавовняного виробництва.

Зовнішньоекономічна діяльнясть, як господарча взаємодія різнонаціональних економічних суб’єктів з точки зору найбільш загальної оцінки й практичного застосування - це насамперед міжнародний обмін товарами, послугами, експорт капіталу.

Реальними організаційно-економічними формами здійснення торгових відносинявляються угоди по ввезенню-вивезенню, тільки ввезенню, тільки вивезенню, а також обмін правами власностібаз переміщення власне об’єкту обміну (в даному випадку мова йде насамперед про експорт капітала). При цьому в питанні матеріально-уречевленому предметами міжнародної торгівлі виступає кінцква продукція і інші матеріальні цінності, ноу-хау, ліцензії, торгові знаки, а також послуги - (зокрема) будівельні, транспортно-експедиційні, страхові, консультаційні, посередницькі, аудиторські, юридичні. При цьому можливе застосування різних розрахункових засобів - за готівку, в кредит, бартерне постачання.

Міжнародні товарообмінні операції можливо здійснювати як прямим шляхом встановлення безпосередніх господарчих кониактів, так і опосередкованим шляхом - через посередників.

Шлях прямих поставок і розрахунків в багатьох випадках є більш переважним, завдяки таким своїм позитивним якостям, які можуть знайти свій прояв в тій чи іншій господарчій ситуації:

- налагодження найбільш тісних зв’язків між постачальниками і споживачами, в результаті чого створюються певні гарантії в конкурентній боротьбі з іншими постачальниками;

- підвищення надійності і оперативності господарських зв’язків в тих випадках, коли вже налагоджені економічні контакти, створені ефективні технологічні моделі відтворювальної діяльності;

- забезпечення наближення виробника до іншонаціонального ринку, а також можливості отримання про нього великої кількості необмеженої інформації, адекватно відповідати на попит своїх закордонних споживачів, реагувати на коливання попиту;