Податкова система в Україні та податкова політика на сучасному етапі, Детальна інформація

- податок на доходи громадян (перевищення на 29%);

- власні доходи організацій, які фінансуються з бюджету (перевищення на 75%);

- доходи від приватизації державних підприємств (на 13% менше, ніж планувалося);

- акцизний збір (перевищення на 8%);

- відрахування в Інноваційний фонд (перевищення на 41%);

- відрахування на соціальне страхування (перевищення на 12%);

- імпортні мита (на 15% менше, ніж планувалося);

- податок на землю (перевищення на 14%);

- відрахування на пенсійне забезпечення (перевищення на 36%).

Фактори поліпшення наповнюваності бюджету в результаті проведення податкової політики в 2000р.:

1. Створення більш сприятливих умов для малого і середнього бізнесу. У 2000р. Право перейти на уніфіковану і спрощену систему оподаткування було надано 62,2 тис. юридичних осіб і 182,6 тис. фізичних осіб. Частка податкових надходжень збільшилася в 2000р. більш ніж у 5 разів.

2. Зменшення недоїмки у податкових платежах 2001 р. 14,2% на 1 січня 2001 р. заборгованість з податків становила 10,1 млрд. грн.

Уряд, дивлячись на недоліки податкової системи почав роботу з податкового реформування, що передбачено стимулювання економічного зростання та структурну перебудову, була у ключовим моментом у створенні проекту нового Податкового кодексу. Основними його положеннями є:

1. Зменшення кількості податкових категорій з нинішніх – 36 до 13 національного значення і 10 місцевого значення.

2. Введення двох ставок (10% і 20%) податку на доходи громадян. Нині є 5 ставок: 10%, 20%, 15%, 30%, 40%.

3.Поступов зменшення ставки податку на прибуток з нинішніх 30% до 25% протягом першого року податкової реформи і 20% протягом другого року.

4. Введення комбінованої ставки ПДВ; зменшення з нинішніх 20% до 17% (+2% в Інноваційний фонд) протягом першого року податкової реформи і 15% (+2%) протягом другого року.

5. Зменшення переліку підакцизних товарів до п`яти основних категорій.

На мою думку, податкова реформа в запропонованому варіанті призвела б до зменшення податкових надходжень до бюджету в 2001р. і 2002р. і фіскальної незбалансованості. Вона б несла загрозу збільшенню бюджетного дефіциту й обмежила б можливості виконання зобов`язань у видатковій частині.

Слід відмітити, що реформування податкової системи повинно відбуватися не лише на загальнодержавному рівні але й на регіональному рівні, основним напрямом якого є вдосконалення системи місцевого оподаткування, яка має ліквідувати дисбаланс між дохідною та видатковою частинами доходів регіонів. В Україні до довгострокових цілей регіональної економічної політики слід віднести:

- реформування системи господарювання;

- впровадження усіх форм власності та роздержавлення виробництва;

наближення до економічної самостійності регіонів у контексті стратегії розвитку країни та зближення рівнів їх економічного розвитку;

- забезпечення економічного зростання в регіонах;

- раціональне використання інтегрального потенціалу території;

- формування вільних економічних зон, технопарків тощо.

Регіональна податкова політика має спрямовуватися на вдосконалення та розв`язання цих складних завдань.

Таким чином, податкова реформа поряд із зменшенням податкового тиску через зміну податкового законодавства повинна врегулювати відношення суб`єктів господарювання різних організаційно-правових форм, різних форм власності і напрямів діяльності з державою, створити для них рівні стартові можливості.

Головним завданням держави при проведенні податкової реформи повинно бути гарантування стабільності податкового законодавства, яке відображається у податковому кодексі.

Висновки