Податкова система в Україні та податкова політика на сучасному етапі, Детальна інформація

2.8. Податок на промисел установлено за право разової торгівлі (не більше як 4 рази протягом календарного року). Платниками податку на промисел є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, якщо вони не зареєстровані як суб`єкти підприємництва і здійснюють несистематичний, не більше чотирьох разів протягом календарного року, продаж виробленої, переробленої та купленої продукції, речей, товарів. Об`єктом оподаткування є сумарна вартість товару за ринковими цінами, що зазначається громадянином у декларації, поданій до державної податкової інспекції по району (місту) за місцем проживання, а громадянином, який не має постійного проживання в Україні, – за місцем продажу товару. Не декларується продаж вирощеної в особистому підсобному господарстві продукції. Ставка податку на промисел встановлюється у розмірі 10% вказаної у декларації вартості товарів, що підлягають продажу протягом трьох днів, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. У разі збільшення терміну продажу товарів до семи днів ставка податку подвоюється. Податок на промисел сплачується у вигляді одноразового патенту на торгівлю, вартість якого визначається на підставі вказаної платником сумарної вартості товарів і ставки податку. Сума податку за невикористаним патентом поверненню не підлягає. Мінімальний термін дії одноразового патенту – три, максимальний – сім днів. Податок на промисел зараховується до місцевих бюджеті за місцем придбання.

2.9. Плата за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин запроваджена на підставі Закону України “про охорону навколишнього природного середовища” Закону України “Про підприємництво”, Кодексу України про надра та постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 р. №85 “Про затвердження Тимчасового порядку справляння плати за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин” з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища.

Платниками плати за спеціальне використовування надр при видобуванні корисних копалин є суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, які здійснюють видобуток корисних копалин. Об`єктом справляння плати за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин є обсяг погашених балансових запасів (для нафти, газу, торфу та гідромінеральних ресурсів – обсяг видобутих) корисних копалин. Розмір плати за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин обчислюють платники самостійно, виходячи з обсягу погашених балансових запасів (для нафти, конденсату, газу, торфу та гідромінеральних ресурсів – обсяг видобутку), ціни реалізації одиниці видобутої мінеральної сировини, нормативу плати та коригуючого коефіцієнта. Для підприємства вугільної промисловості до нормативу плати застосовується коригуючий коефіцієнт 0,5.

2.10. Плата за спеціальне використання лісових ресурсів. Лісові ресурси за своїм значенням поділяються на ресурси державного і місцевого значення. До лісових ресурсів державного значення належать деревина від рубок головного користування і живиця. До лісових ресурсів місцевого значення належать лісові ресурси, які не зараховані до ресурсів державного значення. Платниками плати за спеціальне використання лісових ресурсів є всі лісокористувачі. Об`єктом справляння вказаної плати є деревина лісових порід, що відпускається на пні, живиця, другорядні лісові матеріали (пень, луб, кора, дерева, зелень), побічні лісові користування.

2.11. Плата за спеціальне використання прісних вод. Платниками за спеціальне використання прісних вод є усі суб`єкти підприємницької діяльності. Розмір платежів за спеціальне використання прісних водних ресурсів, крім тих, що використовуються підприємствами гідроенергетики і водного транспорту, встановлюється відповідно до тимчасових нормативів плати, обсягів використання води та лімітів її використання. За понадлімітне використання прісних водних ресурсів плата обчислюється у п`ятикратному розмірі. Сума платежу обчислюється платниками самостійно із врахуванням пільгових коефіцієнтів. Платежі сплачуються платниками щокварталу.

2.12. Місцеві податки й збори. Розвиток місцевого самоуправління не може не спиратися на фінансову базу, якою поряд з відрахуваннями від загальнодержавних податків у місцеві бюджети є визначене Кабінетом Міністрів України право органів місцевого самоврядування на встановлення місцевих податків та зборів. При цьому органам місцевого самоврядування визначено види цих податків і зборів, їхні граничні розміри, об`єкти оподаткування та джерела оплати. Причому органи місцевого самоврядування своїми рішеннями встановлюють ті чи інші податки, але можуть і не встановлювати. В таблиці 3 подається перелік місцевих податків та зборів в Україні.

Таблиця 3

Перелік місцевих податків і зборів в Україні

№ п/п Перелік зборів і податків Характеристика зборів і податків

1 Готельний збір Платниками є особи, які проживають у готелях. Ставка – до 20% добової вартості найманого житла. Г.з. стягується і перераховується до бюджету місцевого самоврядування адміністрацією готелю.

2 Збір за парковку автомобілів Платниками збору є юридичні особи й громадяни, які паркують автомобілі у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях. Ставка – до 3% мінімальної зарплати у спеціально обладнаних місцях, до 1% у відведених місцях.

3 Ринковий збір Платниками є фізичні і юридичні особи, які реалізують сільськогосподарську й промислову продукцію та інші товари. Ставка – до 20% мінімальної зарплати для громадян; до 3 мінімальних зарплат для юридичних осіб.

4 Збір на видачу ордера за квартиру Сплачується за послуги, пов`язані з видачею документа, що дає право на заселення квартири. Ставка – до 30% мінімальної зарплати.

5 Збір з власників собак Стягується з власників собак та ставка становить до 10% мінімальної зарплати щорічно.

6 Курортний збір Платниками збору є громадяни, які прибувають у курортну місцевість. Ставка – до 10% мінімальної зарплати.

7 Збір за участь у бігах на іподромі Стягується з юридичних осіб та громадян, які виставляють своїх коней на змагання комерційного характеру. Ставка – до 3 мінімальних зарплат за кожного коня.

8 Збір за виграш на бігах Стягується адміністрацією іподромів з осіб, які виграли в грі на тоталізаторі на іподромі, під час видачі їм виграшу. Ставка – до 6% суми виграшу.

9 Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі Стягується у вигляді відсоткової надбавки до плати, визначеної за участь у грі. Ставка – до 5% надбавки до плати за участь у грі.

10 Податок з реклами Об`єкт оподаткування – вартість послуг за встановлення та розміщення реклами. Ставка – до 0,1% вартості послуг за розміщення одноразової реклами; до 0,5% за розміщення реклами на тривалий час.

11 Збір за право використання місцевої символіки Стягується з юридичних осіб та громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою. Ставка – до 0,1% вартості виробленої продукції для юридичних осіб, що використовують символіку; до 5 мінімальних зарплат з громадян-підприємців.

12 Збір за право проведення кіно - і телезйомок Вносять комерційні кіно - і телеорганізації, які проводять зйомки, що потребують від місцевих органів державної виконавчої влади додаткових заходів (виділення наряду міліції тощо). Ставка – не більше суми фактичних витрат місцевої влади.

13 Збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей Платники збору – юридичні особи й громадяни, які мають дозвіл на проведення аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей. Об`єктом оподаткування є вартість заявлених до місцевих аукціонів чи конкурсного розпродажу товарів, яку встановлюють, виходячи з їх початкової ціни або суми. На яку випускається лотерея. Ставка – не більше 0,1% вартості майна, що виставляється до продажу.

14 Комунальний податок Платники – юридичні особи, крім бюджетних установ, організацій планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Ставка – до 10% річного фонду оплати праці, обчислених, виходячи з мінімального розміру зарплати.

15 Збір за проїзд по території прикордонних областей з автотранспорту, що прямує за кордон Платники – юридичні особи і громадяни України. Ставка –до 0,5 мінімальної зарплати для громадян та юридичних осіб України; від 5 до 50$ для іноземних громадян і юридичних осіб.

16 Збір за видачу дозволу на розміщення об`єктів торгівлі Справляється уповноваженими на це організаціями з юридичних осіб та громадян, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари. Ставка – до 20 мінімальних зарплат для постійних місць торгівлі; до 1 мінімальної зарплати за одноразову торгівлю.



Таким чином, головною ознакою нині діючої податкової системи України є те, що в ній, як і раніше, платежі підприємств переважають над надходженнями від населення. На мою думку, незалежно від схем оподаткування будь-яка податкова система має забезпечувати надійне надходження коштів до доходної частини бюджету і те, що податкова система України базується на двох головних податках – ПДВ та на доход (прибуток) підприємств.

3. Податкова політика являє собою діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків. Головними критеріями податкової політики є економічна ефективність і соціальна справедливість. Ключовим питанням податкової політики України в сучасних умовах є формування податкової системи, орієнтованої на економічне зростання. Висновки економічної теорії та історичний досвід різних країн показують, що економічному зростанню сприяє така податкова система, яка забезпечує доходи держави, але, по можливості, менше зачіпає ринковий механізм. З точки зору впливу на економічне зростання, важливими є такі характеристики податкової системи:

- загальний рівень оподаткування (для його оцінки звичайно використовується показник частки доходів сектора державного управління у ВВП країни, розрахований як відношення (%) суми податків, обов`язкових платежів у бюджет і внесків по обов`язковому соціальному страхуванню до ВВП країни);

- нейтральність оподаткування з точки зору впливу на розподіл обмежених народногосподарських ресурсів як у часі, так і між різними секторами економіки.