ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ БІЗНЕСУ, Детальна інформація

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ БІЗНЕСУ

Нерегульованої економіки не буває. Держава, виконуючи свої функції, завжди певною мірою втручалася в економічні процеси. Проте якщо в епоху вільної конкуренції державне втручання в бізнес мало обмежений та епізодичний характер, то вже на початку XX ст. масштаби цього втручання розширилися, а з 40-х років стали безпрецедентними. Держава перетворилася на одного з провідних суб'єктів економічного життя практично в усіх індустріальне розвинених країнах.

В сучасних умовах державному впливові підлягають усі сторони господарського життя, у тому числі і бізнес.

Без держави, що бере на себе організацію пропозиції центральних грошей і задоволення частини колективних потреб, що відповідає за компенсацію, ліквідацію або недопущення негативних ефектів ринкової поведінки, суб'єктам ринкових відносин функціонувати було б неможливо. До того ж ринкова економіка в розвинених країнах виявляє себе по-різному. Немає ринкової економіки, побудованої на один лад. Залишаючись ринковою, американська економіка відрізняється від німецької не менше, ніж остання від японської Універсальні лише основні елементи конструкції, а решта залежить від національних особливостей країни. В Україні буде, безсумнівно, своя, притаманна лише їй модель ринкового господарства

У нашій країні перехід від планової економіки до ринкової означає не лише повну відмову від участі держави у господарській діяльності, а й заміну методів централізованого директивного управління методами державного регулювання. Державне регулювання бізнесу - це об'єктивна потреба, яку слід враховувати.

Потреба державного регулювання бізнесу

У світовій практиці посилюється роль держави в економічному житті суспільства Це виявляється в розробці системи нормативних актів, спрямованих на регулювання ринку, банківської діяльності, митних правил, бізнесу, цін і заробітної плати, соціального захисту населення, контролю за діяльністю монополістичних об'єднань. Проте так було не завжди.

За умов вільної конкуренції держава відігравала пасивну роль у регулюванні бізнесу, але активно функціонував ринковий механізм. Ринкова конкуренція, впливаючи на ціни і доходи, автоматично і оперативно пристосовувала дії суб'єктів бізнесу до економічної ситуації, яка постійно змінювалася, регулюючи рівновагу між попитом і пропозицією та забезпечуючи таким чином економічну стабільність у суспільстві.

Однак у міру розвитку товарного виробництва, його монополізації і ускладнення відтворювальних процесів обмежувалися можливості регулювання ринкового механізму. В економіці почали виявлятися суттєві недоліки: тривалі порушення рівноваги між сукупним попитом і пропозицією, інфляція, безробіття. Усе це позначилося на функціонуванні підприємницьких структур. Не всі суб'єкти бізнесу могли пристосуватися до такої економічної ситуації. Збільшується кількість підприємств, що зазнали банкрутства, держава втрачає платників податків, а разом з тим зменшується джерело поповнення казни та ін.

У цих умовах виникає об'єктивна потреба активізації ролі держави в регулюванні економіки та функціонування її господарюючих суб'єктів. Особливо це підтвердила криза 1929-1933 рр., яка остаточно розвіяла авторитет ринкової конкуренції як єдиного регулятора ринкової економіки і показала, що ринковий механізм для забезпечення стабільності повинен доповнюватися державним регулюванням.

Разом з тим державне регулювання автоматично не усуває недоліки ринкового механізму. Дуже багато залежить від рівня, форм і методів втручання держави в економіку, а отже, і в бізнес.

Світовий досвід показує, що при використанні державного регулювання не існує світових стандартів, а сліпе копіювання чужого досвіду може завдати тільки шкоди.

Державне регулювання бізнесу - це вплив держави на діяльність підприємницьких структур, суб'єктів бізнесу і ринку з метою забезпечення нормальних умов функціонування їх.

Потреба регулювання бізнесу сьогодні зумовлена цілями економічної політики держави і передусім:

поступовим переходом до ринкової економіки;

підпорядкуванням суспільного виробництва потребам та інтересам людей, створенням умов для вільної творчої праці;

підвищенням престижу підприємництва й сумлінної праці;

забезпеченням високої ефективності виробництва і діяльності підприємницьких структур, суб'єктів бізнесу;

створенням умов стабільного економічного зростання та ін.



Регулювання бізнесу пов'язане також із структурною перебудовою економіки, орієнтацією виробництва на ринок, на справедливий розподіл результатів праці. Бізнес визнає тільки один варіант розподілу -критерій, за яким доход трактується як справедливий. Він повинен мати ефект від вкладання у виробництво (праці, землі, капіталу, знань, інформації, нерухомості тощо), тоді однаково справедливі високі доходи тих, хто досяг успіху у конкуренції, і низькі - тих, хто потерпів у ній невдачу. А як жити іншим, наприклад працівникам сфери фундаментальної науки, державного управління, непрацездатним? Ось тут і виявляється роль держави, яка виконує свої функції менеджменту за допомогою відпрацьованих механізмів. Використовуючи економічні методи впливу, вона вилучає частину доходів через систему податків для забезпечення функціонування інститутів суспільства і непрацездатних. Як правило, цей процес не простий, відбувається нерівномірно, супроводиться гострими соціальними конфліктами доти, поки суспільство не визнає той факт, що розподіл доходів справедливий з погляду законів вільного ринку, але несправедливий у загальнолюдському розумінні і цю несправедливість держава виправляє регулюванням відносин бізнесу та суспільства (держави).

Потреба державного регулювання бізнесу випливає з об'єктивно властивих державі економічних функцій, основними з яких є такі:

стратегія і тактика економічного розвитку визначення цілей та пріоритетів здійснення структурної перебудови економіки;

розробка і затвердження правових основ економіки;

регулювання економічної діяльності, спрямованої на вирівнювання сукупного попиту і пропозиції;

захист конкуренції як основного регулюючого механізму ринкової економіки;

розробка антимонопольного законодавства та здійснення контролю за його реалізацією;

перерозподіл доходів, спрямованих на усунення невідповідності їх розмірів, що властиво ринковій системі (програми допомоги, регулювання цін тощо);

фінансування суспільних благ та послуг (благоустрій населених пунктів, будівництво доріг, музеїв, бібліотек тощо);

регулювання зовнішньоекономічних відносин та ін.