Підприємство та підприємництво, Детальна інформація

Існує два головних критерії добору і просування працівників: висока професійна кваліфікація і здатність до навчання; досвід спілкування і готовність до співробітництва.

Система оплати праці повинна бути гнучкої, стимулювати підвищення продуктивності праці, володіти достатнім мотиваційним ефектом. Гнучкість системи оплати праці - у тім, що визначена частина заробітку ставитися в залежність від загальної ефективності роботи підприємства.

Організація праці і керування колективом підприємства включає: наймання співробітників в умовах неповної зайнятості; розміщення працівників у відповідності зі сформованою системою виробництва; розподіл серед них обов'язків; підготовку і перепідготовку кадрів; стимулювання праці; удосконалювання організації праці.

Наймання співробітників в умовах ринкової економіки припускає підтримка постійних зв'язків з навчальними закладами, використання при прийомі на роботу системи заявок і рекомендацій, проведення іспитів і співбесід, оцінку рекомендацій і відкликань і встановлення іспитового терміну. Розміщення робітників і розподіл серед них обов'язків засновані на сформованій системі поділу праці. Форми поділу праці: технологічна - по видах робіт, професіям і спеціальностям; поопераційна - по окремих видах операцій технологічного процесу; по функціях виконуваних робіт - основних, допоміжних, підсобних; по кваліфікації.

При підборі кадрів важливе значення має трудовий чи договір контракт. Це безпосередня угода між підприємцем і людиною, що надходить на роботу, конкретна система наймання, що широко поширена за рубежем і знаходить усе більше застосування у вітчизняній практиці. У трудовому договорі обмовляються: трудова функція, місце роботи, посадові обов'язки, кваліфікація, спеціальність, розмір заробітної плати і час початку роботи. По термінах трудові договори розрізняються - не більш трьох років, на час виконання визначеної чи роботи на невизначений термін.

На відміну від трудового договору договір підряду припускає виконання роботи з завдання підприємства за обумовлену в договорі ціну. Оплата виробляється за кінцевим результатом незалежно від кількості і якості витраченої праці.

Усі працюючі на підприємстві поділяються на дві категорії: промислово-виробничий персонал, зайнятий виробництвом і його обслуговуванням; персонал непромислових організацій - в основному працівники житлово-комунального господарства, дитячих і лікарсько-санітарних установ, що належать підприємству.

До робітників відносять працівників підприємства, безпосередньо зайнятих створенням матеріальних чи цінностей наданням виробничих і транспортних послуг. Робітники підрозділяються на основних і допоміжним.

Фахівці і керівники здійснюють організацію виробничого процесу і керують ним.

До службовців відносяться працівники, що здійснюють фінансово-розрахункові, постачальницько-збутові й інші функції.

Кваліфікація робіт визначається рівнем спеціальних знань і практичних навичок і характеризує ступінь складності виконуваного їм конкретного виду роботи. Відповідність його здібностей, фізичних і психічних якостей тієї чи іншої професії означає професійну придатність працівника.

2. Керування кадрами підприємства



Тривалий час у питаннях керування кадрами існувало багато суперечок, різночитань. Усі вони були сполучені з централізацією кадрової політики в єдиному народно-господарському комплексі. Зміна економічного курсу убік розвитку ринку викликала необхідність по-новому визначитися в розумінні кадрового складу підприємств і методів керування їм.

В даний час робоча сила перетворюється в товар і її рух підпорядковується законам ринку. У цьому зв'язку важливо розрізняти ринок робочих місць, ринок робочої сили і ринок праці.

Первинним є ринок робочих місць, що виражає собою попит на робочу силу. Тут як характеристику робочого місця виступають вимоги до людини як виконавцю робіт. Ринок робочої сили - це вираження її пропозиції. На основі сполучення ринку робочих місць і ринку робочої сили формується ринок праці як базис усієї системи товарно-ринкових відносин.

Керування кадрами на підприємствах покликано вирішувати три основні задачі: формувати склад і кадрову структуру підприємств; підтримувати стабільність кадрів у сполученні з кон'юнктурою ринку; максимально можливо використовувати в процесі виробництва функціонуючу робочу силу.

Підприємства за старою традицією орієнтовані на особистість директора. Рішення в більшості випадків приймаються тільки ним і доводяться до працівників у виді вказівок і розпоряджень.

На жаль, у нас не здійснюється участь трудового колективу в керуванні в тій формі, що поширена в західних країнах у виді рад представників робітників та службовців, що наділені правами в рішеннях усіх життєво важливих питань підприємства. Нинішній процес реформ веде до поступового скасування ієрархії і розвитку демократизації трудових колективів. Утворення акціонерних товариств і передача акцій колективам перетворює безвладних виконавців у співвласників. Відомі багато випадків, коли не здатні до керівництва директора на зборах акціонерів відсторонялися від посади і заміщалися новими. На основі колективної власності розвивається механізм, що спонукує зжити ієрархічну структуру керування.

Найважливішою умовою ефективного керування кадрами є нормування праці. З погляду керування кадрами нормування праці - це науковий інструмент для об'єктивного визначення чисельності і складу кадрів. Процес нормування праці складається з двох послідовних етапів. Перший етап. Комплексний аналіз виробничих умов виконання даної роботи. На цій основі з урахуванням наукових досягнень і узагальнення передового досвіду проектується регламент найбільш продуктивного виконання роботи, що складає з нововведень. Другий етап. Практичне впровадження нововведень, що сполучаються з навчанням працівників і розрахунком нормативної тривалості виконання роботи.

Кадрова політика за останні роки перетерпіла серйозні зміни. Кадровою політикою починають займатися всі рівні керування підприємства: вище керівництво, начальники підрозділів, кадрова служба.

Велике значення в реалізації кадрової політики мають ринкові умови, загальна положення трудового законодавства. Вони включають конституційні положення про волю розвитку особистості, гарантії власності, волю коаліцій. Заборонено довільні дії підприємця стосовно робітника, у тому числі й у частині звільнення. Прийом на роботу співробітників є компетенцією фірм і підприємств.

Аналізуючи тенденції роботи з персоналом у найближчому майбутньому, можна побачити, що у виконанні функцій керівництва кадрами усе більшого значення набувають стратегічні аспекти, однак зберігаються і класичні традиційні інструменти роботи з кадрами, такі, як планування в області кадрів, залучення робочої сили, підвищення кваліфікації кадрів.

ІІІ Сутність і види підприємництва.

1. Визначення підприємництва.

На сьогоднішній день у світі не існує загальноприйнятого визначення підприємництва. Американський учений, професор Роберт Хизрич визначає "підприємництво як процес створення чогось нового, що має вартість, а підприємця — як людини, що затрачає на цей весь необхідний час і сили, бере на себе весь фінансовий, психологічний і соціальний ризик, одержуючи в нагороду гроші і задоволення досягнутим". В американській навчальній і науковій літературі дається безліч інших визначень, що характеризують підприємництво і підприємця з економічної, політекономічної, психологічної, управлінської й інших точок зору.

Кэмпбелл Макконнелл і Стэнли Брю у своїй книзі розкривають значення терміна підприємництво через чотири функції підприємця:

Підприємець бере на себе ініціативу з'єднання ресурсів землі, капіталу і праці в єдиний процес виробництва чи товару послуги. Виконуючи роль свічі запалювання і каталізатора, підприємець одночасно є рушійною силою виробництва і посередником, що зводить разом інші ресурси для здійснення процесу, що обіцяє бути прибутковою справою.

Підприємець бере на себе важку задачу прийняття основних рішень у процесі ведення бізнесу, тобто ті нерутинні рішення, що і визначають курс діяльності підприємства.

Підприємець - це новатор, особа, що прагне вводити в побут на комерційній основі нові продукти, нові виробничі технології і навіть нові форми організації бізнесу.