Стан розвитку малого підприємництва в Україні. Спільні підприємства в системі малого бізнесу. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання без створення юридичної особи, Детальна інформація

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

на тему:

Стан розвитку малого підприємництва в Україні. Спільні підприємства в системі малого бізнесу. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання без створення юридичної особи

ПЛАН

Стан розвитку малого підприємництва в Україні

Спільні підприємства в системі малого бізнесу

Фінансова діяльність суб’єктів господарювання без створення юридичної особи

1. Стан розвитку малого підприємництва в Україні

Формування ринкової системи господарювання в Україні пов’язане із зростанням підприємницької активності в усіх сферах економіки. Підприємництво, без сумніву, відіграє визначальну роль у реалізації завдань перехідного періоду. При цьому успішна трансформація адміністративно-командної економіки у соціально спрямовану ринкову неможлива без діяльності підприємців, які обумовлюють відповідні зміни як на мікро-, так і на макро-економічному рівні. Одним з перспективних напрямів створення конкурентно-ринкового середовища в Україні є розвиток малого підприємства.

Становлення малого бізнесу України проходило (і зараз проходить) в динамічних, часто змінюваних умовах. З перших років здійснення економічної реформи в Україні, попри об’єктивні труднощі перехідного періоду, відбувається швидке зростання недержавного сектора економіки, яке супроводжувалось зростанням кількості суб’єктів малого бізнесу.

Подальший динамічний розвиток малого бізнесу значно сприяє загальноекономічному зростанню. Однак його активність стримується фінансовими бар’єрами. Основним джерелом інвестицій поки що залишаються власні фінансові ресурси суб’єктів малого бізнесу та сімейні позики. Банківські кредити використовуються обмежено через великі процентні ставки та відсутність гарантій для банків (у вигляді застав або високоліквідних активів).

Найбільш інтенсивно малий бізнес розвивався у 1992 році, тобто після прийняття законів України “Про підприємництво”, “Про підприємства в Україні” та інших, які спонукали підприємливих людей на законних підставах започаткувати свою справу, спробувати себе в бізнесі. Сприяли цьому і пільги в оподаткуванні новоутворених малих підприємств, що, з іншого боку, спонукало до зменшення кооперативів з наступним створенням нових малих підприємств. Діюче законодавство не зобов’язувало та й не дозволяло податковим органам встановлювати джерела надходження майна в новостворювані підприємства, тобто пільги в оподаткуванні надавались як підприємствам, що були створені громадянами, які раніше не займалися підприємницькою діяльністю, так і підприємствам, в які громадяни вносили майно, отримане після ліквідації кооперативів. Однак, якщо мала місце перереєстрація кооперативу в мале підприємство, то така пільга не надавалася.

Статистичні дані щодо розвитку малого підприємництва в Україні окреслюють в цілому стійку тенденцію росту. За останні чотири роки (з 1999 по 2002 рік) загальна кількість малих підприємств збільшилась з 197 127 до 253 791 суб’єктів, а середньорічна кількість зайнятих на них працівників з понад 1,5 млн чоловік – до майже 2 млн. При цьому кількість малих підприємств у розрахунку на 10 тис. осіб населення зросла з 40 до 53, а частка найманих працівників, що працюють на малих підприємствах, у загальній кількості найманих працівників на підприємствах збільшилася з 14,1% до 18,9%. Зараз в Україні зареєстровано також близько 2-х мільйонів підприємців – фізичних осіб без створення юридичної особи. Певного оптимізму додає і саморозвиток підприємництва. Найбільш успішні малі підприємства поступово зміцнюють свою виробничу та фінансову міць, збільшують свою соціально-економічну вагу, перетворюючись на середні підприємницькі структури.

Таким чином, можна було б зробити висновок, що саме розвиток малого та середнього бізнесу сприяв економічному зростанню та певному покращанню матеріального становища українських громадян, яке спостерігається останнім часом. Однак робити такий висновок передчасно. За той самий період частка малих підприємств у загальному виробництві продукції, робіт та послуг в економіці України скоротилася з 11,3% до 7,3%. Середньомісячна зарплата найманого працівника, що працював минулого року на малому підприємстві, становила 224 гривні (менше $43) проти майже 374 гривень (близько $70) у працівника на інших підприємствах – суб’єктах господарювання. Це говорить і про наявність значної тіньової складової в діяльності малого бізнесу України.

Проте малий та середній бізнес, не реалізувавши свого економічного потенціалу, виконав вкрай важливу соціальну функцію. Розвиток підприємництва, з одного боку, “легалізував” для українського суспільства приватну ініціативу, а з іншого – мінімізував негативні соціальні наслідки структурної перебудови економіки, надавши роботу сотням тисяч українських громадян і забезпечивши хоча б мінімальний статок їх родинам. Такий погляд на вагому роль малого та середнього бізнесу поділяє переважна більшість населення України. На запитання “Чи поділяєте Ви думку про те, що розвиток малого та середнього бізнесу є обов’язковою передумовою економічної та соціальної стабільності в суспільстві?” позитивно відповідає майже 60% респондентів.

Головними перешкодами, що заважають розвиткові малого та середнього бізнесу в Україні, є:

· недосконала законодавча база, що визначає правові умови його існування;

· важкий доступ до кредитних ресурсів;

· неадекватні та непрозорі дії влади в процесі прийняття управлінських рішень, які є визначальними для малого та середнього підприємництва.

У зв’язку з нестабільністю стану української економіки та законодавства значна частина малих підприємств диверсифікує свою діяльність і, по суті, вони є багатопрофільними підприємствами. Це істотно підвищує їх становище на ринку за рахунок внутрішнього перерозподілу ресурсів і діяльності в різних сегментах ринку.

Аналіз стану та проблем розвитку малого бізнесу в Україні свідчить про те, що подальший розвиток ситуації без активного та позитивного втручання держави може призвести до згортання (в основному через подальшу тінізацію) цього сектора економіки з відповідним загостренням економічних проблем та посиленням соціальної напруги. Через це і виникає необхідність дієвої державної політики підтримки малого бізнесу.

Створення відповідних правових, економічних та організаційних умов сприятиме подальшому збільшенню кількості суб’єктів малого підприємництва, зростанню ролі та значення його у національній економіці.

Вирішення існуючих проблем розвитку малого підприємництва в Україні, створення відповідного середовища потребують докорінної перебудови державної політики в галузі сприяння малому підприємництву. Завдання полягає у тому, щоб суттєво розширити його роль і місце в економічному процесі. Мається на увазі забезпечення протягом найближчих років у структурах зазначеного сектора зайнятості на рівні 25-30% дієздатного населення та виробництва до 25% ВВП. Саме з цього слід виходити при розробці та реалізації заходів щодо підтримки малого підприємництва. Вирішення цього завдання, на нашу думку, має зосереджуватися на таких основних напрямах.

2. Спільні підприємства в системі малого бізнесу

Поняття "спільне підприємство", то і в економічній, і в юридичній літературі відсутня термінологічна єдність: можна зустріти використання визначень "змішане товариство", "змішана компанія", "змішана фірма", "спільне підприємництво", а також "підприємство спільного володіння". Для спільних підприємств, що використовуються у відносинах "Захід-Захід" і "Північ-Південь", найбільш вживані терміни "спільна компанія" або "змішана компанія", а також, в останні роки, - "спільне підприємство" або "джоінт венчур". Це пов'язано з правовими аспектами питання.

Створення СП на паритетних правах може також бути наслідком правового регулювання, по якому участь зарубіжного партнера не повинна перевищувати частку місцевого партнера. У зв'язку з цим можна зазначити, що місцеві уряди все більше і більше прагнуть до націоналізації економіки, тому існує тенденція до встановлення більшої частки капіталу місцевого партнера.

Порушується рівний розподіл капіталу між партнерами, якщо для розвитку СП необхідні додаткові капіталовкладення, а один з партнерів (звичайно місцевий) не в стані збільшити частку своїх капіталовкладень з метою збереження паритету. Така ситуація може призвести і до конфлікту, якщо більша участь іноземного капіталу заборонена в законодавчому порядку;

Спільні підприємства з моменту свого створення виступають готовими ланками “сполучення” внутрішньо-господарського механізму країни з механізмом зовнішньо-економічним, сприяючи формуванню більш відкритої національної економіки. Сама присутність іноземного партнера створює постійний конкурентний тиск на спільні підприємства з-за кордону.

Не слід забувати про те, що створення СП представляє собою досить ефективний спосіб розхитування монополістичних структур, які склалися у багатьох галузях нашої економіки в умовах командно-адміністративного господарювання і які виступають однією із серйозних перешкод на шляху формування повноцінного внутрішнього ринку.

Враховуючи високий організаційно-управлінський рівень, характерний для більшості іноземних інвесторів, СП можуть здійснювати безпосередній вплив на формування економічного середовища, сприяти активізації ринкових відносин і забезпечувати реальну ділову самостійність на підприємствах. При цьому безпосередня зацікавленість іноземного співвласнника у ефективній роботі СП, змушує його піклуватися про застосування адекватних прогресивній системі економічних принципів.