Правове регулювання легалізації підприємницької діяльності в Україні, Детальна інформація

• вимога документів, не передбачених законодавством здебільшого вони мають заздалегідь нездійсненний характер, що веде до хабарництва;

• "прохання" перерахувати кошти в позабюджетні фонди;

• включення до інструкції, що регламентує вид діяльності; робіт, які не мають до цієї діяльності ніякого відношення;

• вимога обов’язкового страхування ліцензії.

Поряд з вищевказаним, причинами слабкого забезпечення процесу легітимації суб'єктів підприємництва є нескоординованість та неузгодженість нормативних актів, наявність внутрішніх суперечностей та неузгодженостей у законодавстві, що регулює цей процес.

Слід зазначити важливість спрощення порядку реєстрації суб'єктів підприємництва, скорочення переліку видів підприємницької діяльності, що підлягають ліцензуванню, внаслідок внесення змін до законодавства. Водночас, аналіз нормативної бази легітимації суб'єктів підприємництва в Україні показує, що існує множина підзаконних нормативних актів, які регулюють легітимацію суб'єктів підприємництва, окремі положення яких суперечать Закону України "Про підприємництво", а також містять додаткові вимоги, не передбачені законом, що ускладнює процес легітимації. Особливо це стосується прийнятих різними міністерствами, державними комітетами та іншими відомствами нормативних актів щодо ліцензування окремих видів підприємницької діяльності, які регулюють його не єдиночинно, а з позиції відомчих інтересів.

Суперечливість законодавства про ліцензування створює сприятливі умови для безконтрольної діяльності ліцензійних органів і сваволі посадових осіб, що тлумачать на свій розсуд ці акти. Існування невиправданої численності підзаконних нормативних актів, що регулюють питання державної реєстрації і ліцензування, нерідко на шкоду Закону "Про підприємництво", а також відсутність їх взаємопов'язаності та узгодженості, тобто системного зв'язку нормативних актів, спричиняє неповне і недостатнє регулювання процесу легітимації.

Отже, законодавство про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензування і патентування-окремих видів цієї діяльності потребує систематизації на законодавчому рівні. Необхідна розробка єдиного нормативного акта, що регулює всю процедуру легітимації підприємництва. Вирішення цього питання на законодавчому рівні дасть тогу усунути внутрішню суперечливість численних відомчих нормативних актів, які вводять ускладнені умови і вимоги подання додаткових документів.

3.2. Державна реєстрація суб’єктів підприємництва

Загальні положення. У ст. 8 Закону України "Про підприємництво" необхідною умовою здійснення підприємницької діяльності вказана державна реєстрація підприємництва. Відповідно до п. 4 ст. 5 Закону "Про підприємства в Україні" підприємство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації. Отже, реєстрація має конститутивне значення як юридичний факт, з яким пов'язується створення підприємства.

Детально процедура реєстрації регламентується Положенням про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.98 р. № 740 (далі - Положення). Положення визначає порядок державної реєстрації та перереєстрації суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від їхніх організаційно-правових форм і форм власності, за винятком окремих суб'єктів підприємницької діяльності, для яких законами України встановлено спеціальні правила державної реєстрації, а також порядок скасування державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності.

Таким чином, законодавством України передбачена єдина система державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності - всі суб'єкти піддягають державній реєстрації у відповідних органах в однаковому порядку. Виняток становлять лише окремі суб'єкти підприємництва (наприклад, банки), специфіка діяльності яких потребує спеціального порядку їх легітимації.

Положення про державну реєстрацію значно скоротило процедуру реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності за рахунок покладання на органи реєстрації додаткових функцій, що раніше виконувалися підприємцями.

Якщо відповідно до законодавства, що діяло раніше, суб'єкт підприємництва мав послідовно проходити дев'ять різних структур, то за новим положенням про реєстрацію їх залишилося тільки три - органи державної податкової служби, МВС і банк.

Нові правила передбачають, що ідентифікаційний код підприємця вказується на свідоцтві про державну реєстрацію органом, що проводить реєстрацію, а тому немає необхідності звергатися до регіонального органу статистики. Підприємцю також не потрібно звертатися в органи нотаріату для одержання копій свідоцтва про державну реєстрацію і статутних документів. Тай копії має право видавати орган, уповноважений за законом здійснювати реєстрацію суб'єктів підприємництва.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок державної реєстрації суб’єктів підприємницької дальності" від 25.05.98 р. № 740 були введені такі розміри плати:

• за державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єктів підприємницької діяльності (реєстраційний збір): для громадян-підприємців - 1,5, для юридичних осіб - 7 неоподатковуваних мінімумів прибутків громадян;

• за прискорену (протягом одного дня) державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єктів підприємницької діяльності - потрійний розмір відповідного реєстраційного збору;

• за державну реєстрацію змін (доповнень) в установчі документи суб'єктів підприємницької діяльності - 30% від реєстраційного збору;

• за видачу дубліката свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - 10% від реєстраційного збору.

Перереєстрація суб'єктів підприємницької діяльності у зв'язку зі зміною законодавства проводиться безкоштовно, якщо інше не передбачено законом.

Орган державної реєстрації сплачує заявнику 20% від реєстраційного збору за кожний прострочений день державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, але не більше розміру внесеної заявником плати за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності. Ця сума сплачується з коштів фонду органу державної реєстрації, сформованого за рахунок 30% відрахувань від плати за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про підприємництво" державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться у виконавчому комітеті міської, районної у місті ради або в районній, районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації (далі - органи державної реєстрації) за місцезнаходженням або місцем проживання суб'єкта, якщо інше не передбачено законом.

Для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи власник (власники), уповноважений ним (ними) орган чи особа (заявник) особисто або поштою (рекомендованим листом) подають до органу державної реєстрації такі документи:

• рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу про створення юридичної особи (крім приватного підприємства). Якщо власників або уповноважених ними органів два і більше, таким рішенням є установчий договір, а також протокол установчих" зборів (конференції) у випадках, передбачених законом;

• статут, якщо це необхідно для створюваної організаційно-правової форми підприємництва.

Отже, Закон вимагає подання установчих документів, необхідних для створюваної організаційно-правової форми суб'єкта підприємництва;

• реєстраційну картку встановленого зразка, яка є одночасно заявою про державну реєстрацію;

• документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внеску до статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності в розмірі, передбаченому законом;

• документ, що засвідчує внесення плати за державну .реєстрацію.